79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
03.07.2017р. Справа № 914/917/17
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно-навчальний центр», м.Київ
до відповідача: Приватного підприємства «Волмекс», Львівська область, м.Жовква
про стягнення 54431,88 грн.
суддя Гоменюк З.П.
секретар судового засідання Зусько І.С.
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно-навчальний центр», м.Київ до Приватного підприємства «Волмекс», Львівська область, м.Жовква про стягнення 54431,88 грн.
Ухвалою суду від 15.05.2017 р. порушено провадження у справі, призначено її до розгляду на 31.05.2017 р. Ухвалою суду від 31.05.2017 р. розгляд справи відкладено на 03.07.2017 р.
Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. 19.06.2017 р. через канцелярію суду надійшла заява (вх.№21480/17), в якій позивач повідомив суд про неможливість направити до суду представника товариства, просив суд провести розгляд справи без його участі та зазначив, що позов підтримує в повному обсязі. Також від позивача надійшло клопотання (вх.№21753/17 від 19.06.2017 р.) з долученим переліком працівників, дані обстеження яких було направлено відповідачем позивачу; переліком підприємств, працівники яких проходили психофізіологічну експертизу на підприємстві відповідача з подальшим направленням даних обстеження до позивача; знімками екрану комп'ютера з переліком електронних листів, надісланих на адресу відповідача; актом звірки взаєморозрахунків, підписаним позивачем.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що між сторонами було укладено договір про надання послуг, на виконання якого позивач надав послуги, а відповідач в порушення умов договору не здійснив оплату послуг, наданих відповідно до актів, що перелічені в позовній заяві. У зв'язку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача 36774 грн. основного боргу та 17657,88 грн. пені.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав. На адресу суду повернулися рекомендовані поштові відправлення відповідачеві ухвали про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи з долученими довідками підприємства поштового зв'язку про те, що причиною таких повернень є відсутність за адресою.
Ухвали надсилались судом на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, яка також відповідає адресі, вказаній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як місцезнаходження відповідача: 80300, Львівська область, м.Жовква, вул..Запорізька, 4/12.
Пунктом 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Суд вважає, що ним виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.
Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
15.08.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертно-навчальний центр» (виконавець, позивач у справі) та Приватним підприємством «Волмекс» (замовник, відповідач у справі) було укладено договір №12-08.12 з метою забезпечення функціонування у складі замовника Регіонального відділу психофізіологічної експертизи працівників для виконання робіт підвищеної небезпеки.
Даний договір вступив в дію з моменту його підписання сторонами строком до 31.12.2012 р. У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору впродовж одного місяця після закінчення терміну його дії, він вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах, які були передбачені цим договором. (п.7.1. та п.7.4. договору).
За умовами розділу 2 договору, виконавець зобов'язався проводити якісне аналітичне оброблення даних психофізіологічного обстеження з наступним наданням висновків психофізіологічної експертизи і протоколів, а замовник зобов'язався надавати виконавцю якісну інформацію за результатами психофізіологічного обстеження для контролю та проведення психофізіологічної експертизи та надавати обстеженим працівникам висновки про їх психофізіологічну придатність до виконання певних робіт підвищеної небезпеки(за їхньою вимогою).
Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що вартість послуг виконавця з якісного аналітичного оброблення даних психофізіологічного обстеження з наступним наданням висновків психофізіологічної експертизи і протоколів становить 18 гривень (без ПДВ) за кожного обстеженого працівника.
Як встановлено п.3.2. договору, оплата послуг виконавця здійснюється щомісяця, не пізніше 20 банківських днів з дати отримання замовником оригіналів виставлених виконавцем рахунків за фактично виконану роботу та актів приймання-передачі виконаних робіт.
Сума до оплати визначається за підсумками кожного місяця виходячи з місячного обсягу виконаних робіт шляхом множення вартості послуг згідно пункту 3.1. на кількість обстежених працівників (п.3.3. договору).
Розділом 4 договору передбачено порядок здавання та приймання робіт.
Так, щомісяця в останній робочий день звітного місяця замовник складає акт приймання-передачі наданих послуг у якому наводиться опис наданих виконавцем послуг за звітній місяць та їх вартість згідно з цим договором, а також рахунок на оплату наданих послуг. Фотокопія акту та рахунку надсилаються замовнику електронною поштою (факсом) протягом 3-х робочих днів з моменту складання. Оригінали акту та рахунку надсилаються замовнику поштовим відправленням протягом 5 робочих днів з моменту складання.
Замовник зобов'язаний підписати акт приймання-передачі наданих послуг протягом 3-х робочих днів з моменту отримання або в той же термін направити виконавцю мотивовану відмову у випадку, якщо зазначені в акті послуги не відповідають фактично наданим виконавцем згідно з умовами цього договору та вимогами, встановленими чинним законодавством України.
Позивачем на підтвердження надання ним послуг за договором до позовної заяви долучено копії наступних актів здачі-приймання виконаних послуг: №26 від 02.06.2015 р. на суму 9090 грн., №29 від 01.09.2015 р. на суму 11106 грн., №30 від 01.10.2015 р. на суму 4788 грн., №31 від 02.11.2015 р. на суму 2988 грн., №32 від 03.12.2015 р. на суму 5148 грн., №34 від 01.02.2016 р. на суму 342 грн., №35 від 01.03.2016р. на суму 1944 грн., №36 від 01.04.2016 р. на суму 414 грн., №37 від 02.05.2016 р. на суму 270 грн., №38 від 01.06.2016 р. на суму 234 грн., №39 від 01.07.2016 р. на суму 36 грн., №40 від 01.08.2016 р. на суму 18 грн., №41 від 01.09.2016 р. на суму 36 грн., №42 від 01.10.2016 р. на суму 36 грн., №43 від 01.11.2016 р. на суму 90 грн., №44 від 01.12.2016 р. на суму 90 грн. та №45 від 03.01.2017 р. на суму 144 грн. Вказані акти підписані лише директором виконавця та скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно-навчальний центр».
Крім того, як на доказ надання послуг за договором позивач посилається на перелік працівників, дані психофізіологічного обстеження яких були направлені ПП «Волмекс» до ТзОВ «Експертно-навчальний центр» для якісної аналітичної обробки та формування висновку психофізіологічної експертизи, за періодами, а також перелік підприємств, працівники яких проходили психофізіологічну експертизу у ПП «Волмекс» з наступним направленням даних обстеження до ТзОВ «Експертно-навчальний центр» для якісної аналітичної обробки та формування висновку психофізіологічної експертизи, за періодами. Дані переліки оформлені позивачем у вигляді таблиць та підписані директором позивача.
24.01.2017 р. позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату 36774 грн. основного боргу, яка була отримана відповідачем 02.02.2017 р.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як передбачено ч.5 ст.626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Частиною першою статті дев'ятої Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.4.1. договору, фотокопія акту та рахунку надсилаються замовнику електронною поштою (факсом) протягом 3-х робочих днів з моменту складання. Оригінали акту та рахунку надсилаються замовнику поштовим відправленням протягом 5 робочих днів з моменту складання.
Пунктом 4.2. договору сторони встановили обов'язок замовника підписати акт приймання-передачі наданих послуг протягом 3-х робочих днів з моменту отримання або в той же термін направити виконавцю мотивовану відмову у випадку, якщо зазначені в акті послуги не відповідають фактично наданим виконавцем згідно з умовами цього договору та вимогами, встановленими чинним законодавством України.
Всі надані позивачем суду первинні документи (акти здачі-приймання виконаних послуг), перелік працівників, дані психофізіологічного обстеження яких були направлені ПП «Волмекс» до ТзОВ «Експертно-навчальний центр», та перелік підприємств, працівники яких проходили психофізіологічну експертизу, є складеними в односторонньому порядку позивачем та підписані директором позивача. Жоден з вказаних документів не підписаний представником замовника, а також відсутніми є докази надіслання таких документів замовнику чи вручення їх особисто його представнику.
Надані позивачем знімки екрану комп'ютера з відображеним вмістом електронної поштової скриньки не можуть бути належним та допустимим доказом в розумінні господарського процесуального законодавства, оскільки умовами договору не було визначено конкретної адреси електронної пошти, куди виконавцем могли б направлятися акти наданих послуг. Крім того, дані скріншоти не дають змоги встановити, що електронна адреса, на яку надсилались листи, належить саме відповідачеві, а також з них не вбачається можливості визначити, які саме документи направлялись в такий спосіб та чи стосуються вони виконання укладеного договору про надання послуг.
Аналогічної позиції щодо недостовірності таких знімків екрану комп'ютера дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема в своїй постанові від 28.02.2017 р. у справі №910/14169/16.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В укладеному договорі сторони чітко пов'язали строк оплати наданих виконавцем послуг з моментом отримання замовником саме оригіналів виставлених виконавцем рахунків та актів приймання-передачі - не пізніше 20 банківських днів з дати їх отримання.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені ст. 193 ГК України.
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для встановлення факту прострочення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг необхідним є з'ясування дати отримання ним оригіналів документів. Оскільки докази надіслання позивачем оригіналів рахунків та актів відсутні, то, відповідно, суд не може вважати, що в замовника виник обов'язок щодо оплати послуг за такими актами.
Посилання позивача на те, що за весь період договору про надання послуг оформлені акти не надсилались, проте регулярно оплачувались відповідачем до вересня 2015 року не може слугувати підтвердженням надання послуг позивачем за наступні періоди та жодним чином не звільняє позивача від необхідності доведення факту надання таких послуг.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
На переконання суду, відповідач не є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань за договором, оскільки в нього не виникло обов'язку з оплати послуг за актами, які не було надіслано йому позивачем. Враховуючи те, що позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо стягнення заборгованості, такі вимоги не можуть бути задоволені судом.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Як передбачено частиною шостою статті 84 ГПК України, в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.
Суд вважає, що судовий збір слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 626, 627, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В позові відмовити повністю.
В судовому засіданні 03.07.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 07.07.2017 р.
Суддя Гоменюк З.П.