ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
07 липня 2017 року Справа № 923/527/17
Суддя Господарського суду Херсонської області Закурін М. К. при секретарі судового засідання Бєловій О.С., розглянувши справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадро-Фінанс"
про стягнення 1145568,28 грн,
за участі представників:
позивача - ОСОБА_1 (представника за дорученням),
відповідача - не з'явився,
Позивач звернувся до суду з вимогами, спрямованими до відповідача, про стягнення 1145568,28 грн, з яких: 119954,79 грн річних, 420665 грн інфляційних, 3998,49 грн пені та 600950 грн штрафу; нарахованих у зв'язку з невиконанням зобов'язань по поверненню наданої позики за договором № 1/111 від 13.05.2015.
Відповідачем відзив на позов не надано, та в судове засідання він свого представника не направив, а тому розгляд справаи проведено без його участі.
Розгляд справи проведено в судових засіданнях, які відбулися 27 червня та 7 липня 2017 року.
Крім викладеного судом встановлено, що 13.05.2015 між Публічним акціонерним товариством «Херсонська теплоелектроцентраль» (на даний час після зміни назви - Приватне акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квадро-Фінанс» укладено договір № 1/111 безпроцентної поворотної позики, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу позику в розмірі 8785000 грн, а відповідач зобов'язався повернути її протягом семи календарних місяців з момент надання позики, але не пізніше 20.12.2015. В подальшому додатковою угодою № 1 від 14.12.2015 сторонами змінено строк повернення позики, а саме встановлено, що позика надається на 19 календарних місяців з моменту надання позики, але не пізніше 20.12.2016.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу обумовлену позику, перерахувавши 8785000 грн платіжним дорученням № 1639 від 13.05.2015.
Не дивлячись на умови договору відповідач в обумовлений строк позику не повернув, перерахувавши лише 200000 грн платіжним дорученням № 80 від 10.10.2016, а тому заборгував 8585000 грн.
Ці обставини також встановленні рішенням Господарського суду Херсонської області від 06.03.2017 у справі № 923/773/16 за позовом Приватного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадро-Фінанс» про стягнення 8785000 грн.
Аналіз тексту договору, докази на його виконання та правовідносини, які існують між сторонами, свідчать, що між ними укладено договір, який за своєю юридичною природою є договором позики.
Так, згідно з приписами статті 1046 Цивільного кодексу України за таким договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а останній зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів.
Згідно з частиною 1 статті 509 того ж Кодексу зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої.
В даному контексті суд також зазначає, що у відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Поряд з цим за частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.
За таких обставин неповернення суми позики є порушенням взятих відповідачем на себе зобов'язань за договором.
Через несвоєчасне повернення позики позивачем нараховані 119954,79 грн річних та 420665 грн інфляційних за період з 21.12.2016 по 08.06.2017.
Вирішуючи обґрунтованість та підставність нарахування інфляційних та річних, суд зазначає, що у відповідності до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Положення статті 625, як відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, підлягають застосування поза межами договірних відносин, не потребують додаткового договірного врегулювання, оскільки інфляційні нарахування, не являючись штрафною санкцією, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати, а річні - також, не являючись штрафною санкцією, виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічне сприйняття правових приписів статті 625 ЦК України надане в пунктах 3.1. та 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».
Перевіривши розрахунки річних та інфляційних, суд зазначає, що позивачем при визначенні інфляційних взято за основу сукупний індекс інфляції на рівні 1,049, проте за період стягнення сукупний індекс інфляції становить 1,062, а тому правильним розрахунком є наступний:
Період заборгованостіСума боргу (грн)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі
21.12.2016 - 08.06.201785850001,062536394,069121394,06
Таким чином, інфляційні за вказаний період складають 536394,06 грн, а не 420665 грн як заявлено до стягнення позивачем.
Проте, зважаючи на відсутність у суду права виходу за межі позовних вимог, а також заявленої до стягнення позивачем меншої суми інфляційних, ніж та, яка складає інфляційні за вказаний період, позовні вимоги в цій частині є правомірними.
Водночас розрахунок річних здійснено правомірно.
Позивачем також нараховані 3998,49 грн пені за період з 21.12.2016 по 08.06.2017 виходячи з 0,1 відсотка від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення та 600950 грн штрафу, що складає 7 % від суми заборгованості, оскільки прострочення складає більше 30 днів, з посиланням на приписи статті 231 ГК України.
Вирішуючи спір в цій частині позовних вимог, суд зазначає, що за статтею 230 Господарського кодексу України неустойкою є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а за частиною 3 цієї ж статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 того ж Кодексу визначено що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Як слідує з приписів частини 2 статті 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Безпосередньо визначення суб'єктів господарювання державного сектора економіки надане в частині 2 статті 22 ГК україни, за якою такими є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
В данному випадку позивач є суб'єктом господарювання державного сектору економіки, оскільки 00,832809 процентів акцій тровариства належать державі в особі Фонду державного майна України, що слідує з відповідного витягу з реєстру, а тому до спірних правовідносин підлягають застосування названі вище положення частини 2 статті 231 ГК України.
Перевіривши розрахунок пені та штрафу суд зазначає про його правомірність.
На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати відповідачем спірної суми в добровільному порядку, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат у відповідності до приписів статті 49 ГПК України суд зазначає, що оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір у розмірі 17183,52 грн покладається на нього.
З урахуванням вказаних правових норм та керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадро-Фінанс» (адреса: 73000 м. Херсон, проспект Ушакова, буд. 25, каб. 303; ідентифікаційний номер 38823123) на користь Приватного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» (адреса: 73036 м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 1; ідентифікаційний код 00131771) - 119954,79 грн річних, 420665 грн інфляційних, 3998,49 грн пені, 600950 грн штрафу та 17183,52 грн компенсації по сплаті судового збору.
Повне рішення складене - 07.07.2017
Суддя М.К. Закурін