04.07.2017 Справа № 910/6525/17
Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Молодецькій В.О. розглянув матеріали справи № 910/6525/17
За позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпро
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Суми
про стягнення 105317,78 грн.
За участю представників сторін:
від позивача - Прокопенко Н.В., довіреність № 8252-К-О від 29.12.2016 року,
від відповідача - не з'явився
Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № Б/Н від 23.01.2014 року в розмірі 105317,78 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом - 64000,00 грн. за період з 01.08.2014 року по 17.03.2017 року; заборгованість по процентам за користування кредитом - 40817,78 грн. за період з 01.03.2014 року по 17.03.2017року
Відповідач відзиву на позов до суду не подав, свого представника в судове засідання не направив.
Копія ухвали від 01.06.2017 року про призначення справи № 910/6525/17 до розгляду в судове засідання на 10 год.00 хв. 04.07.2017 року , надіслана судом відповідачеві за адресами, зазначеними позивачем у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці , повернута відділенням поштового зв'язку на адресу суду відповідно «за закінченням терміну зберігання» та «за зазначеною адресою не проживає».
Відповідно до пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Суд не визнавав явку представників сторін в судове засідання обов'язковою, а відтак нез'явлення їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору за наявними у справі матеріалами, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності представника відповідача.
Представник позивача у даному судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
23.01.2014 року відповідачем - Фізичною ообою-підприємцем ОСОБА_1 підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої останній приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", (далі - Умови), що розміщені на в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua. і які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № Б/Н від 23.01.2014 року ( далі-Договір). Підписавши зазначену заяву, відповідач взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору банківського обслуговування.
Згідно договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами.
Відповідно до пункту 3.2.1.1.16. Умов - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до «Умов та правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацію , або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
У відповідності до частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до частини 1 статті 1067 Цивільного кодексу України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
За приписами статті 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до пункту 3.2.1.1.1. Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі,або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.
Пунктом 3.2.1.1.3. Умов передбачено, що кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.
Згідно до пункту 3.2.1.1.8.Умов, проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт/банк/інтернет клієнт/банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі- «Угода».
Відповідно до п. 3.2.1.1.6. Умов, Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому "Умовами і правилами надання банківських послуг", у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір: або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).
Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до розділу Умов 3.2.1.4, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку використання кредитом (диференційована процентна ставка).
За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.
У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого "Умовами і правилами надання Банківських послуг", Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
Також пунктом 3.2.1.4.4 Умов встановлено, що Клієнт сплачує Банку винагороду за використання Ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому "Умовами і правилами надання банківських послуг". При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати, вони вважаються простроченими.
Відповідно до пункту 3.2.1.2.3.4. Умов, Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань , передбаченого «Умовами», змінити умов кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за кого користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
У статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання.
Згідно із статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 17.03.2017 року зобов'язання щодо своєчасного та повного повернення сум кредиту, сплати процентів за користування ним відповідачем не виконано. Позивач стверджує, що заборгованість останнього перед позивачем є непогашеною і за підрахунками позивача становить 318669,31 грн., яка складається з: 64000,00 грн. - за кредитом за період з 01.08.2014 року по 17.03.2017 року; 103425,86 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 01.03.2014 року по 17.03.2017 року; 131659,45 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 11.03.2014 року по 17.03.2017 року; 19584,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом за період з 01.04.2014 року по 17.03.2017 року.
Позивач, посилаючись на пункт 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року, вважає за необхідне захистити свої порушені права шляхом стягнення з відповідача частини боргу, а саме - 105317,78 грн.
Позивач звертає уваги суду, що діюче законодавство не зобов'язує кредитора вимагати від боржника повернення обов'язково повної суми заборгованості. Кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника повернення всього боргу або будь-яку частину.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 105317,78 грн. заборгованості, з яких: 64000,00 грн. - заборгованість за кредитом за період з 01.08.2014 року по 17.03.2017 року; 40817,78 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 01.03.2014 року по 17.03.2017 року, а тому суд досліджує матеріали справи та перевіряє правильність розрахунку та обгрунтованість вимог позивача лише в межах позовних вимог, тобто щодо заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом.
Відповідач доказів сплати заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом чи аргументованих заперечень проти позову суду не подав.
Матеріали справи свідчать, що позивач в порядку досудового врегулювання спору звертався до відповідача з претензією від 01.03.2017 року (а.с. 35) про погашення заборгованості за договором банківського обслуговування, проте заборгованість відповідачем не погашено.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним кодексом.
Таким чином, враховуючи наведене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 64000,00 грн. - заборгованості за кредитом за період з 01.08.2014 року по 17.03.2017 року; 40817,78 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 01.03.2014 року по 17.03.2017року є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570) 64000,00 грн. заборгованості за кредитом, 40817,78 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 1600,00 грн. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 07.07.2017 року.
Суддя П.І. Левченко