03.07.2017 Справа № 920/457/17
Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Молодецька В.О. розглянув матеріали справи № 920/457/17
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід», с.Кавсько Стрийського району Львівської області
до відповідача - Приватного підприємства «Новий Фермер», м. Суми
про стягнення 381292,90 грн.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 8 від 13.03.2017,
відповідача - не з'явився.
Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 381292,90 грн. заборгованості згідно договору поставки № 16-093 , укладеного між сторонами по справі 28.07.2016 року, в тому числі: 284 617,50 грн. - основного боргу, 37 429,08 грн. - 20% річних, 27 784 ,57 грн. - інфляційні втрати та 28461,75 грн. - 10% штрафу.
Відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзиву на позов не подав, про час, дату та місце судового слухання справи повідомлений належним чином.
У відповідності до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 43 та 33 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 75 названого Кодексу за відсутності представника відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
28.07.2016 року між сторонами у справі укладено договір поставки № 16-093 (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач (постачальник) зобов'язався поставляти та передати у власність позивача (покупця) зернові та олійні культури (надалі - товар), у відповідності до специфікацій, які оформляються на кожну окрему поставку товару у формі додатка до договору і є його невід'ємною частиною, а позивач (покупець)зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його. Асортимент, кількість і вартість товару, що є предметом цього договору, визначається специфікаціями.
Згідно пункту 5.1 договору, строки та умови поставки товару обумовлюються сторонами у специфікаціях.
Відповідно до пункту 5.2 договору, датою поставки є дата підписання товаросупровідних документів.
Укладений між сторонами договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2016 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо ні одна з сторін не заявить про його розірвання за один місяць до закінчення терміну його дії (пункти 11.1., 11.2. договору).
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно платіжних доручень №№ 6409 від 28.07.2016, 6624 від 03.08.2016, 6713 від 05.08.2017, 6749 від 08.08.2016, 6981 від 10.08.2016, 7222 від 18.08.2016, 7347 від 22.08.2016, 7634 від 29.08.2016 ним здійснено передоплату за товар на суму 6231000,00 грн.( копії платіжних доручень додані до матеріалів справи а.с.11-18).
Відповідачем згідно видаткових накладних № 1 від 30.07.2016, №2 від 02.08.2016, №3 від 04.08.2016, №4 від 04.08.2016, № 5 від 04.08.2016, № 6 від 06.08.2016, № 7 від 06.08.2016, № 11 від 10.08.2016, № 12 від 10.08.2016, № 13 від 10.08.2016, № 14 від 12.08.2016, №15 від 10.08.2016, № 16 від10.08.2016, № 17 від 10.08.2016, № 23 від 09.08.2016, № 24 від 19.08.2016, № 25 від 24.08.2016, № 26 від 24.08.2016, № 28 від 30.08.2016, № 29 від 30.08.2016, № 50 від 22.10.2016, № 51 від 24.10.2016 поставлено товарів на загальну суму 5946382,50 грн.
Отже, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної поставки товару не виконав, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
У відповідності до пункту 7.6 договору , якщо постачальник не поставить покупцеві товар у кількості та строки, вказані у конкретній специфікації до даного товару, постачальник зобов'язаний повернути покупцю 100% суми попередньої оплати протягом 2 (двох) робочих днів без пред'явлення покупцем вимоги /претензії до постачальника, та сплатити штрафні санкції та відсотки за користування чужими грошовими коштами передбачені п.7.3 договору.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно додатку №7 від 29.08.2016 року до договору поставки № 16-093 від 28.07.2016 відповідач зобов'язувався поставити позивачу сою урожаю 2015 року в кількості 51 т. до 03.09.2016 року.
Станом на 05.05.2017 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 284617,50 грн.
Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.
За приписами частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що факт здійснення позивачем передоплати товару в розмірі 6231000,00 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, факт наявності заборгованості перед позивачем в сумі 284617,50 грн. не заперечується відповідачем (будь-яких заперечень щодо позову до суду не подано), тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 284617,50 грн. визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченого пунктом 7.6 договору (зобов'язання повернути покупцю 100% суми попередньої оплати протягом двох робочих днів без пред'явлення покупцем вимоги/претензії до постачальника) відповідачеві нараховано інфляційні збитки в сумі 27784,57 грн. за період з жовтня 2016 року по березень 2017року, виходячи з суми заборгованості в розмірі 284617,50 грн.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, і за своєю правовою природою є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у листі від 01.07.2014року “Аналізі практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві”, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
За розрахунком суду, виходячи з сукупного індексу інфляції за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року - 9,4%, інфляційні збитки складають 26754,04 грн. з суми заборгованості у розмірі 284617,50 грн.
Тому, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних збитків підлягають задоволенню частково,а саме: в сумі 26754,04 грн.
В іншій частині позовних вимог щодо стягенння інфляційних збитків у сумі 1030,53 грн. позивачеві має бути відмовлено у зв'язку з необгрунтованістю його розрахунку суми інфляційних збитків.
Згідно пункту 7.3 згаданого договору сторони дійшли згоди, у разі порушення постачальником строків, визначених у специфікаціях, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від вартості непоставленої чи недопоставленої продукції , а також відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20% річних від суми попередньої оплати до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За порушення відповідачем строку поставки товару, визначеного у специфікації (додаток №7 від 29.08.2016 року до договору на поставку 51 т сої урожаю 2015 року в строк до 03.09.2016 року), відповідачеві нараховано 20 % річних в розмірі 37429,08 грн. за період з 07.09.2016року по 05.05.2016року та 28461,75 грн. штрафу .
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 625 ЦК України сторони при укладенні правочину можуть погодити інший розмір процентів річних від простроченої суми.
Передбачене законом (статтею 625 ЦК України) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, визначення 20% річних та 10 % штрафу , які сторони погодили у п. 7.3 договору, відповідає приписам чинного законодавства.
Отже, за наявності прострочення грошового зобов'язання та відповідної вимоги кредитора (заявленої в позові) відповідач повинен сплатити проценти річних та штраф за ставками, визначеними в договорі, який у відповідній частині недійсним не визнавався.
Судом перевірено обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку 20 % річних та 10% штрафу.
На підставі викладеного, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної поставки товару, а також те, що право позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків , 20 % річних та 10 % штрафу , передбачене діючим законодавством України та умовами укладеного між сторонами договору поставки товару, суд вважає обґрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню .
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог - у сумі 5703,94 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Новий Фермер» (40010, м. Суми, вул. Одеська, буд. 6, ідентифікаційний код 40396558) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід» (82420, Львівська область, Стрийський район, с.Кавсько, вул.Стрийська,1, ідентифікаційний код 30124457) 284617,50 грн. - основного боргу, 37429,08 грн. - 20% річних, 26754,04 грн. - інфляційних втрат, 28461,75 грн. - 10% штрафу та витрати по сплаті судового збору в сумі 5703,94 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 07.07.2017.
Суддя ОСОБА_2