36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
04.07.2017 р. Справа № 917/606/17
за позовом комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради, пров. Героїв Бреста, буд. 35 А, м.Кременчук, 39602, ідент. код 03361655
до публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, буд. 5, м.Полтава, 36022, ідент. код 00131819
про стягнення грошових коштів
Суддя Іванко Лідія Андріїївна
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, дов.№ 23/3629 від 12.06.2017 року
від відповідача: ОСОБА_2, дов.№ 10-74/1939 від 15.02.2017 року
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглядається позовна заява комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради до публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про стягнення заборгованості за несвоєчасне виконання господарських зобов"язань:
- 49432,07 грн. - пені;
- 19847,83 грн. - суми з урахуванням встановленого індексу інфляції;
- 4541,08 грн. - 3% річних.
В обгрунтування позову позивач вказує на те, що відповідач неналежним чином виконував грошові зобов"язання перед позивачем згідно Договору на послуги постачання неочищеної (технічної) води № 58620/1247 від 30.05.2014 року.
16.05.2017 року представник відповідача звернувся до суду з клопотанням (вх.№ 6282, арк. спр.57-58) про зменшення розміру пені та штрафу у випадку повного або часткового задоволення позову по справі № 917/606/17 до 1000 грн.
Крім цього, 16.05.2017 року в судовому засіданні відповідач надав суду відзив (вх.№ 6283, арк. спр.81-84), в якому останній просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 16500,08 грн. пені, 6492,43 грн. інфляційних та 1357,82 грн. 3% річних за Договором № 58620/1247 від 30.05.2014 року.
07.06.2017 року в судовому засіданні позивач надав суду заяву (вх.№ 7210, арк. спр.91) про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені.
19.06.2017 року до суду надійшли письмові пояснення позивача (вх.№ 7758, арк. спр.98-99), в якому останній інформує про зменшення своїх позовних вимог в частині стягнення пені та просить суд стягнути в відповідача пеню в сумі 47420,7 грн., індекс інфляції в сумі 19847,83 грн. та 3% річних в сумі 4541,08 грн. та судовий збір в сумі 1600 грн.
04.07.2017 року від відповідача надійшло пояснення (вх.№ 8331), в якому останній заперечує проти даного позову та просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з нього 16500,08 грн. пені, 6492,43 грн. інфляційних та 1357,82 грн. 3% річних за Договором № 58620/1247 від 30.05.2014 року.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд, встановив:
30.05.2014 p. між комунальним підприємством «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради (Водоканал-позивач) та публічним акціонерним товариством «Полтаваобленерго» (споживач-відповідач) укладено Договір на послуги постачання неочищеної (технічної) води № 58620/1247 (далі - Договір, арк. спр.22-23), згідно умов якого Водоканал зобов'язується надати Споживачу послуги постачання неочищеної (технічної) води, а Споживач зобов'язується розрахуватись за вищевказані послуги на умовах, які визначені цим договором та чинним законодавством України(п.1.1).
В пункті 3.1 Договору сторонами погоджено, що Споживач розраховується з Водоканалом в грошовій формі по договірному тарифу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Водоканалу.
Тариф на постачання неочищеної (технічної) води на момент укладення договору складає 1,308 грн. куб. за м. куб. без ПДВ відповідно до Базового розрахунку вартості на послуги постачання неочищеної (технічної) води (Додаток 1, арк. спр.24).
01.01.2015 року між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 1 до Договору (арк. спр.27), згідно умов якої сторони узгодили між собою, що з дати підписання цієї додаткової угоди, тариф на постачання неочищеної (технічної) води згідно Договору на послуги постачання неочищеної (технічної води) № 58620/1247 від 30.05.2014 p., складає 1,69 грн. з ПДВ.
21.11.2016 р. сторонами підписано додаткову угоду № 2 до Договору (арк. спр.28), якою внесено зміни до пункту 3.2. Договору, та викладено його у наступній редакції: «Тариф на постачання неочищеної (технічної) води складає 2,11 грн. за 1 м куб. в т.ч. ПДВ».
Даною додатковою угодою сторони також внесли зміни до пункту 3.3. Договору, виклавши його у наступній редакції: «У разі зміни тарифу, Споживач здійснює оплату за надану послугу постачання неочищеної (технічної) води за новим тарифом з моменту підписання Сторонами додаткової угоди про зміну тарифу».
Відповідно до п.6.1 Договору на послуги постачання неочищеної (технічної) води № 58620/1247, цей договір укладається з 30 травня 2014 року по 31 грудня 2014 року. Договір вважається переукладеним на кожний наступний календарний рік на таких же умовах, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії і так в подальшому.
КП «Кременчукводоканал» на адресу ПАТ «Полтаваобленерго» направило лист вих. № 23/8896 від 29 листопада 2016 року (арк. спр.43) в якому повідомляє про припинення дії договору на послуги постачання неочищеної (технічної) води № 58620/1247 від 30.05.2014 р. з 31.12.2016 року (вказаний лист ПАТ «Полтаваобленерго» отримало 05.12.2016 року про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, арк. спр.45).
Отже, договірні відносини між КП «Кременчукводоканал» та ПАТ «Полтаваобленерго» на підставі Договору на послуги постачання неочищеної (технічної) води № 58620/1247 від 30.05.2014 р. з 31 грудня 2016 р. - припинені в зв'язку із закінченням строку дії Договору.
За твердженням позивача, заборгованість по Договору на послуги постачання неочищеної (технічної) води № 58620/1247 від 30.05.2014 р. у ПАТ «Полтаваобленерго» перед КП «Кременчукводоканал» відсутня, у зв'язку з повною (фактичною) оплатою наданих послуг. Проте, оплату наданих послуг по Договору, відповідач - ПАТ «Полтаваобленерго» проводило з порушенням строків оплати, встановлених умовами Договору.
Доказів своєчасного виконання зобов"язань відповідачем суду не надано.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення 49432,07 грн. пені, 19847,83 грн. інфляційних, 4541,08 грн. 3% річних.
Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з нього 16500,08 грн. пені, 6492,43 грн. інфляційних та 1357,82 - 3% річних за договором № 58620/1247 від 30.05.2014 року, оскільки, посилаючись на роз"яснення Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 року, вважає що в зв"язку з закінченням дії договору у позивача відсутні підстави для нарахування йому санкцій за прострочення оплати послуг постачання неочищеної (технічної) води по рахунку № 56820/247635 від 26.12.2016 року.
В ході розгляду спору позивач, ознайомившись з відзивом, надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені. В наданому суду поясненні зазначив, що прийшов до висновку про правильність проведених відповідачем нарахуваннями пені, 3% річних та інфляційних по наступним рахункам:
- № 56820/232374 від 31.05.2016 року на суму 392045,58 грн., з них: пеня складає 13625,19 грн., 3% річних складають 1192,25 грн.;
- № 56820/234604 від 24.06.2016 року на суму 345871,1 грн., з них: пеня- 4054,06 грн., 3% річних - 369,56 грн.;
- № 56820/240715 від 26.09.2016 року на суму 524310,89 грн., з них: пеня - 4513,47 грн., 3% річних - 467,66 грн., інфляційні - 3996,9 грн.;
- № 56820/243626 від 25.10.2016 року на суму 519916,93 грн., з них: пеня-10739,27 грн., 3% річних - 1153,79 грн., інфляційні - 9358,5 грн.
При цьому, не погоджується з запереченнями відповідача щодо відсутності підстав проводити нарахування пені, інфляційних та 3% річних по рахунку № 56820/247635 від 26.12.2016 року на суму 590220,98 грн.
В зв"язку з цим, позивачем проведено перерахунок нарахувань пені, 3% річних, інфляційних по рахунку № 56820/247635 від 26.12.2016 року на суму 590220,98 грн. (дата отримання рахунку 27.12.2016 року; дата оплати рахунку 06.02.2017 року), в результаті чого, сума пені склала 14488,71 грн.(за період з 05.01.2017 року по 05.02.2017 року); 3% річних - 1552,36 грн.; 6492,43 грн.- інфляційні.
Враховуючи викладене, позивач зменшує свої позовні вимоги в частині стягнення пені та просить суд стягнути з відповідача - ПАТ «Полтаваобленерго» пеню в сумі 47420,7 грн., інфляційні - 19847,83 грн., 3% річних - 4541,08 грн. та судовий збір в сумі 1600 грн.
Відповідно до частини четвертої ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
Оскільки дії позивача не суперечать чинному законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси, заява позивача про зменшення розміру позовних вимог приймається господарським судом до розгляду. Подальший розгляд справи проводиться в межах зменшених позовних вимог.
Виходячи з п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі прийняття судом зміни кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Таким чином, ціна позову, яку згідно з част.3 ст.55 ГПК України вказує позивач складає 71809,61 грн., з яких 47420,7 грн. - пеня, 19847,83 грн. - інфляційні, 4541,08 грн. - 3% річних.
При вирішенні спору суд враховує наступне.
За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, крім випадків, передбачених законом або договором. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.1, 4 ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов"язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ч.7 ст.180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Насамперед, зобов"язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
В п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань.
Отже, на підставі проведеного системного аналізу зазначених норм, судом відхиляються заперечення відповідача про стягнення нарахованих йому штрафних санкцій по рахунку № 56820/247635 від 26.12.2016 року з підстав закінчення дії договору як безпідставні, оскільки суперечать вимогам чинного законодавства.
Статтею 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.610, 611 ЦК України).
Статтями 193, 199 ГК України, частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.
Заходами відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій передбачено частиною 1 статті 216 та частиною 1 статті 546 ЦК України.
Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За змістом ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України неустойкою є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання, та яка може обчислюватись, зокрема, у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (пеня).
Згідно з п. 3.4. Договору, оплата наданого рахунку за отримані послуги проводиться Споживачем протягом п"яти банківських днів з дати вручення рахунку. Відлік простроченого платежу починається з наступного дня після закінчення цього терміну. За несвоєчасне внесення плати із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день затримки.
У відповідності до п. 5.2. Договору у разі несвоєчасного виконання умов оплати споживач сплачує Водоканалу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
На підставі вищезазначених положень позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню в сумі 47420,7 грн., інфляційні - 19847,83 грн., 3% річних - 4541,08 грн.(з врахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог).
Судом перевірено розрахунки позивача наявні в матеріалах справи та встановлено їх правильність та відповідність вимогам чинного законодавства. Відповідач у своїх запереченнях не спростував обставини зазначені у позові.
Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
За п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” зменшення позивачем суми позову не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.
В п. 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 “Про судове рішення” зазначено, що про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у вигляді судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Прийняти заяву комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради про зменшення позовних вимог.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 00131819) на користь Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради (пров. Героїв Бреста, 35а, м. Кременчук, 39602, код ЄДРПОУ 03361655) 47420,7 грн. пені, 4541,08 грн. 3 % річних, 19847,83 грн. інфляційних втрат та 1600 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 07.07.2017 року.
Суддя Іванко Л.А.