79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
29.06.2017р. Справа № 914/919/17
Суддя господарського суду Львівської області Пазичев В.М., розглянувши матеріали справи
за позовом (за зустрічним позовом - відповідач): Товариства з додатковою відповідальністю «Виробниче підприємство «УКР-Мідь» (м. Київ)
до відповідача 1 (за зустрічним позовом - позивач): Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «УКРКАБЕЛЬ» (м. Київ)
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ІНВЕСТ ТОРГ» (м. Львів)
про: розірвання Договору та витребування майна.
за зустрічним позовом про: визнання права власності
Суддя: Пазичев В.М.
При секретарі: Вашкевич Н.І.
Представники:
від позивача (відповідача за зустрічним позовом):. не з'явився.
від відповідача 1 (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_1 - довіреність від 29.05.2017 року
від відповідача 2: не з'явився.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з додатковою відповідальністю «Виробниче підприємство «УКР-Мідь» (м. Київ) до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «УКРКАБЕЛЬ» (м. Київ) та відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ІНВЕСТ ТОРГ» (м. Львів) про розірвання Договору та витребування майна.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.05.2017 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 25.05.2017 року.
Відповідач 1 за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «УКРКАБЕЛЬ» подав зустрічний позов до позивача за первісним позовом - Товариства з додатковою відповідальністю «Виробниче підприємство «УКР-Мідь» про визнання права власності на обладнання, а саме: Ваги аналітичні - 1 шт; Мікроскоп металлограф.ММР-2Р - 1 шт; Різновіс ан. - 1 шт; Спектрометр-аналізатор „FOUNDRI-MASTER" - 1 шт; Стабілізатор напруги «ЛЕГАТ-20» - 1 шт; Стандартний зразок LЕСО 501-147 - 1 шт; Стандартний зразок LЕСО 501-149 - 1 шт; Стандартний зразок LЕСО 501-644 - 1 шт; Стандартний зразок С1б (0,25 кг) - 1 шт; Стандартний зразок С1б (0,25 кг) - 1 шт; Стандартний зразок С1б (0,25 кг) - 1 шт; Стандартний зразок С1б (0,25 кг) - 1 шт; Стандартний зразок С1б (0,25 кг) - 1 шт; Стандартний зразок С1б (0,25 кг) - 1 шт; Стіл ваговий СВ-1-0,6 - 1 шт; Експрес-аналізатор на сірку АС-7932 - 1 шт; Експрес-аналізатор на сірку АС-7932 - 1 шт; ІТ-1000-024 Інструмент для зняття ізоляції - 1 шт; ІТ-1000-17-2 Інструмент для зняття - 1 шт; Ванна вулканізації - 3 шт; Ваги ВЛР-200 - 1 шт; Ваги ВЛР-200; Ваги ВЛР-200- 1 шт; Мегоомметр цифровий ЦС 0202-2 - 1 шт; Мегоомметр СА6505 - 1 шт; Мікроомметр ЦС 4105 - 1 шт; Мультиметр - 1 шт; МФУ Samsung SCX-3200 - 1 шт; Пристрій для вимірювання ізоляції - 1 шт; Секундомір «АГАТ» - 1 шт; Секундомір «АГАТ» - 1 шт; Стійка універсальна - 1 шт; Трансформаторна тестова система змінного струму Тумба ТМ-4 - 1 шт; Установка для випробування проводу на вигин - 1 шт; Штангенциркуль Vogel 0-150 mm - 1 шт; Мегаомметр цифровий ЦС 0202-2- 1 шт; Мікро-Ом-Метр прецинзійний (1кмОм-2500Ом) - 1 шт; Мікроомметр ЦС4105 - 1 шт; Прилад вимірювання зовнішнього перетину MDLL 21/01 - 1 шт; Прилад тестування відносного подовження - 1 шт.; Стіл ваговий СВ-1-0,6 - 1 шт.; Аналізатор металів - 1 шт. Установка МФС-8 - 1 шт., який прийнятий судом до спільного розгляду з первісним позовом ухвалою суду від 25.05.2017 року.
Ухвалою суду від 25.05.2017 року розгляд справи відкладено до 06.06.2017 року, в зв'язку з відсутністю представників позивача та відповідача 2. Ухвалою суду від 06.06.2017 року розгляд справи відкладено до 15.06.2017 року, в зв'язку з відсутністю представників позивача та відповідача 2. Ухвалою суду від 15.06.2017 року розгляд справи відкладено до 22.06.2017 року, в зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 22.06.2017 року розгляд справи відкладено до 29.06.2017 року, в зв'язку з відсутністю представників позивача та відповідача 2.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.05.2017 року, про відкладення від 06.06.2017 року, від 15.06.2017 року, від 22.06.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується копією Списку № 572 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів 23.06.2017 року, а явка позивача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.
21.06.2017 р. за вх. №22199/17 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
21.06.2017 р. за вх. №22200/17 позивач подав відзив на зустрічну позовну заяву.
Відповідач 1 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.05.2017 року, про відкладення від 06.06.2017 року, від 15.06.2017 року, від 22.06.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
Відповідач 2 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.05.2017 року, про відкладення від 06.06.2017 року, від 15.06.2017 року, від 22.06.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується копією Списку № 572 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів 23.06.2017 року, а явка відповідача 2 була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 29.06.2017 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
Як зазначено у первісній позовній заяві, 17 березня 2017 року між ТзДВ «УКР-МІДЬ» (надалі - позивач) та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРКАБЕЛЬ» (з 27.03.2017 року змінено найменування на ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «УКРКАБЕЛЬ») (надалі - відповідач 1) було укладено Договір купівлі-продажу (надалі - Договір), відповідно до умов якого Продавець (ТзДВ «УКР-МІДЬ») зобов'язується передати у власність Покупця (ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРКАБЕЛЬ»), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити обладнання, вид, кількість та вартість якого вказується у Специфікаціях до цього Договору.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що поставка обладнання Покупцю здійснюється Продавцем в строк до 17 березня 2017 року.
Відповідно до п. 3.1 Договору, загальна вартість Обладнання, що продається за цим Договором вказується у Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Оплата за Договором, згідно п. 3.2. Договору, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 30-ти (тридцяти) банківських днів з дня підписання Сторонами акту приймання-передачі Обладнання.
На виконання умов Договору, 17 березня 2017 року між ТзДВ «УКР-МІДЬ» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРКАБЕЛЬ» було підписано Акт прийому - передачі, згідно якого позивач передав, а ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРКАБЕЛЬ» прийняло обладнання на загальну суму 111072 (сто одинадцять тисяч сімдесят дві) гривні 00 коп.
Позивач зазначає, що в цей же день 17.03.2017 року між ТзДВ «УКР-МІДЬ», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРКАБЕЛЬ» та ТОВ «УКР ІНВЕСТ ТОРГ» було укладено Договір поруки № 1/17 (надалі - Договір 1/17), відповідно до умов якого, ТОВ «УКР ІНВЕСТ ТОРГ» (Поручитель) зобов'язується перед Кредитором (ТзДВ «УКР-МІДЬ») у повному обсязі відповідати за виконання Боржником (ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРКАБЕЛЬ») зобов'язань, що існують або виникнуть в майбутньому на підставі укладеного між Кредитором та Боржником: Договору купівлі-продажу від 17.03.2017 року, за умовами якого Кредитор зобов'язується передати у власність Боржника обладнання, а Боржник зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах, визначених Договором.
Позивач наголошує, що укладаючи Договір купівлі-продажу обладнання з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРКАБЕЛЬ» на визначених умовах, ТзДВ «УКР-МІДЬ» керувалось необхідністю отримати грошові кошти для виконання своїх зобов'язань перед третіми особами до 31.05.2017 року. Однак, в подальшому, у ТзДВ «УКР-МІДЬ» виникла потреба в достроковому виконанні своїх зобов'язань, а саме - до 21.04.2017 року. У зв'язку з цим 07.04.2017 року позивач звернувся з листом до відповідача 1 з проханням переглянути умови, викладені у п. 3.2. Договору купівлі-продажу, та зменшити строк оплати з 30 (тридцяти) до 21.04.2017 року або розірвати вказаний Договір.
Позивач зазначає, що 10.04.2017 року отримав відповідь ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРКАБЕЛЬ», якою відповідач 1 відмовив у зменшенні строку оплати за Договором купівлі-продажу від 17.03.2017 року та у розірванні вказаного Договору.
Позивач звертає увагу на те, що Договором купівлі-продажу від 17.03.2017 року не передбачено право на розірвання Договору в односторонньому порядку.
На думку позивача, враховуючи те, що при укладенні Договору купівлі-продажу від 17.03.2017 року ні позивач, ні відповідач не могли передбачити настання вказаних вище обставин, а також те, що виконання договору на визначених у ньому умовах фактично позбавляє ТзДВ «УКР-МІДЬ» того, на що розраховував позивач при його укладенні, а також на відмову відповідача 1 внести запропоновані зміни до Договору, позивач вважає, що такий договір має бути розірваний в судовому порядку.
У зв'язку із розірванням Договору купівлі-продажу від 17.03.2017 року, який є Основним по відношенню до Договору поруки, укладеного 17.03.2017 року, позивач вважає, що Договір поруки також підлягає розірванню.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що у своїй позовній заяві позивач стверджує, що укладаючи Договір купівлі-продажу обладнання з ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРКАБЕЛЬ» на визначених умовах, ТзДВ «УКР-МІДЬ» керувалось необхідністю отримати грошові кошти для виконання своїх зобов'язань перед третіми особами до 31.05.2017 року. Однак, в подальшому у ТзДВ «УКР-МІДЬ» виникла потреба в достроковому виконанні своїх зобов"язань , а саме до 21.04.2017 року.
Відповідач 1 вважає доводи позовної заяви необгрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства і просить Господарський суд Львівської області прийняти рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідач 1 зазначає, що 17.03.2017 року, укладаючи Договір купівлі-продажу обладнання, сторонами було узгоджено усі істотні його умови: предмет договору, ціну, порядок оплати, доставки, перехід права власності. Відтак, пунктом 3.2. Договору передбачено, що оплата за обладнання здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом тридцяти банківських днів з дня підписання Сторонами акту приймання-передачі обладнання. Тобто позивач, уклавши вищезазначений договір, погодився з усіма його умовами, в тому числі з ціною та порядком розрахунків і, відповідно, очікував отримати оплату за обладнання протягом тридцяти банківських днів. Відповідач 1 на виконання умов Договору прийняв обладнання, відповідно до Акту приймання передачі, і не порушив його умов.
У зустрічній позовній заяві відповідач 1 (позивач за зустрічним позовом) зазначає, що 17 березня 2017 року між ТзДВ «УКР-МІДЬ» (Продавець) та ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «УКРКАБЕЛЬ» (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу від 17.03.2017 року.
На виконання умов Договору, п.1.1. Договору передбачено, що Продавець (ТзДВ «УКР-МІДЬ») зобов'язується передати, а Покупець (ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «УКРКАБЕЛЬ») зобов'язується прийняти та оплатити обладнання, вид, кількість та вартість якого вказується у специфікаціях до Договору. Загальна вартість обладнання, що продається, становить 111 072,00 грн.
Пунктом 3.2. Договору передбачено, що оплата за обладнання здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 30 - ти (тридцяти) банківських днів з дня підписання Сторонами акту приймання-передачі обладнання.
17 березня 2017 року між позивачем та відповідачем було підписано Акт прийому-передачі, згідно якого Продавець передав, а Покупець прийняв Обладнання на загальну суму 111 072,00 грн.
Відповідач 1 (позивач за зустрічним позовом) зазначає, що незважаючи на досягнуті домовленості щодо умов в Договорі між сторонами, листом від 07.04.2017 року позивачем за первісним позовом було повідомлено ТзДВ «ВП «Укр-Мідь» про те, що, у зв'язку з скрутним матеріальним становищем Продавця, він пропонує зменшити строк оплати за обладнання та встановити його до 21.04.2017 року включно. Також, позивачем за первісним позовом було повідомлено, про те, що, у разі незгоди з його умовами, останній просить розірвати Договір купівлі-продажу від 17.03.2017 року та повернути обладнання, яке було придбано, згідно цього Договору, протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання даного листа.
Листом від 10.04.2017 року ТОВ «ВП «УКРКАБЕЛЬ» було надано відповідь позивачу про те, що до моменту підписання Договору купівлі-продажу від 17.03.2017 року між сторонами було узгоджено усі його істотні умови, в тому числі і строк оплати, яким було передбачено 30 (тридцять) банківських днів. Зі сторони позивача за зустрічним позовом до моменту підписання оскаржуваного Договору заперечень щодо ціни та порядку розрахунків не було.
Відповідач 1 наголошує, що в Договорі було зазначено, що відповідно до п.2.5 Договору, право власності переходить до Покупця з моменту підписання Акту прийому-передачі.
У зв'язку з цим, ТзОВ «ВП «УКРКАБЕЛЬ» не може погодитись з такими умовами та відмовилось від розірвання Договору купівлі-продажу від 17.03.2017 року та повернення майна, оскільки, останній вважається власником даного обладнання після підписання акту прийому-передачі.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові. (ст. 334 ЦК України).
Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Зважаючи на те, що позивач за первісним позовом не згідний з умовами Договору, просить його розірвати, у зв'язку з чим вимагає повернення обладнання, яке вже є набутим, згідно Договору та Акту прийому-передачі, ТОВ «ВП «УКРКАБЕЛЬ» змушене звернутись до суду з зустрічною позовною заявою про визнання права власності на обладнання, а саме: Ваги аналітичні - 1 шт; Мікроскоп металлограф.ММР-2Р - 1 шт; Різновіс ан. - 1 шт; Спектрометр-аналізатор „FOUNDRI-MASTER" - 1 шт; Стабілізатор напруги «ЛЕГАТ-20» - 1 шт; Стандартний зразок LЕСО 501-147 - 1 шт; Стандартний зразок LЕСО 501-149 - 1 шт; Стандартний зразок LЕСО 501-644 - 1 шт; Стандартний зразок С1б (0,25 кг) - 1 шт; Стандартний зразок С1б (0,25 кг) - 1 шт; Стандартний зразок С1б (0,25 кг) - 1 шт; Стандартний зразок С1б (0,25 кг) - 1 шт; Стандартний зразок С1б (0,25 кг) - 1 шт; Стандартний зразок С1б (0,25 кг) - 1 шт; Стіл ваговий СВ-1-0,6 - 1 шт; Експрес-аналізатор на сірку АС-7932 - 1 шт; Експрес-аналізатор на сірку АС-7932 - 1 шт; ІТ-1000-024 Інструмент для зняття ізоляції - 1 шт; ІТ-1000-17-2 Інструмент для зняття - 1 шт; Ванна вулканізації - 3 шт; Ваги ВЛР-200 - 1 шт; Ваги ВЛР-200; Ваги ВЛР-200- 1 шт; Мегоомметр цифровий ЦС 0202-2 - 1 шт; Мегоомметр СА6505 - 1 шт; Мікроомметр ЦС 4105 - 1 шт; Мультиметр - 1 шт; МФУ Samsung SCX-3200 - 1 шт; Пристрій для вимірювання ізоляції - 1 шт; Секундомір «АГАТ» - 1 шт; Секундомір «АГАТ» - 1 шт; Стійка універсальна - 1 шт; Трансформаторна тестова система змінного струму Тумба ТМ-4 - 1 шт; Установка для випробування проводу на вигин - 1 шт; Штангенциркуль Vogel 0-150 mm - 1 шт; Мегаомметр цифровий ЦС 0202-2- 1 шт; Мікро-Ом-Метр прецинзійний (1кмОм-2500Ом) - 1 шт; Мікроомметр ЦС4105 - 1 шт; Прилад вимірювання зовнішнього перетину MDLL 21/01 - 1 шт; Прилад тестування відносного подовження - 1 шт.; Стіл ваговий СВ-1-0,6 - 1 шт.; Аналізатор металів - 1 шт. Установка МФС-8 - 1 шт.
Відповідач 1 зазначає, що згідно ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
За твердженням відповідача 1, істотна зміна обставин, які були наявними при укладенні договору, має приводити до фундаментальної зміни рівноваги договору і не лише у правовій площині. За відсутності суттєвості зміни обставин, тобто за незначної зміни обставин або/та за виникнення ускладнень у виконанні, які не призводять до фундаментальної зміни рівноваги договору, договір, відповідно до положень ч. 1 ст. 652 ЦК, розірванню за згодою сторін не підлягає.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено в ході судового розгляду справи, 17 березня 2017 року між ТзДВ «УКР-МІДЬ» (надалі - позивач) та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРКАБЕЛЬ» (з 27.03.2017 року змінено найменування на ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «УКРКАБЕЛЬ») (надалі - відповідач 1) було укладено Договір купівлі-продажу (надалі - Договір), відповідно до умов якого, Продавець (ТзДВ «УКР-МІДЬ») зобов'язується передати у власність Покупця (ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРКАБЕЛЬ»), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити обладнання, вид, кількість та вартість якого вказується у Специфікаціях до цього Договору.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що поставка обладнання Покупцю здійснюється Продавцем в строк до 17 березня 2017 року.
Відповідно до п. 3.1 Договору, загальна вартість Обладнання, що продається за цим Договором вказується у Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Оплата за Договором, згідно п. 3.2. Договору, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 30-ти (тридцяти) банківських днів з дня підписання Сторонами акту приймання-передачі Обладнання.
На виконання умов Договору, 17 березня 2017 року між ТзДВ «УКР-МІДЬ» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРКАБЕЛЬ» було підписано Акт прийому - передачі, згідно якого позивач передав, а ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРКАБЕЛЬ» прийняло обладнання на загальну суму 111072 (сто одинадцять тисяч сімдесят дві) гривні 00 коп.
В цей же день, 17.03.2017 року між ТзДВ «УКР-МІДЬ», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРКАБЕЛЬ» та ТОВ «УКР ІНВЕСТ ТОРГ» було укладено Договір поруки № 1/17 (надалі - Договір 1/17), відповідно до умов якого, ТОВ «УКР ІНВЕСТ ТОРГ» (Поручитель) зобов'язується перед Кредитором (ТзДВ «УКР-МІДЬ») у повному обсязі відповідати за виконання Боржником (ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРКАБЕЛЬ») зобов'язань, що існують або виникнуть в майбутньому на підставі укладеного між Кредитором та Боржником: Договору купівлі-продажу від 17.03.2017 року, за умовами якого Кредитор зобов'язується передати у власність Боржника обладнання, а Боржник зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах, визначених Договором.
Укладаючи Договір купівлі-продажу обладнання з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРКАБЕЛЬ» на визначених умовах, ТзДВ «УКР-МІДЬ» керувалось необхідністю отримати грошові кошти для виконання своїх зобов'язань перед третіми особами до 31.05.2017 року. Однак, в подальшому, у ТзДВ «УКР-МІДЬ» виникла потреба в достроковому виконанні своїх зобов'язань, а саме - до 21.04.2017 року. У зв'язку з цим, 07.04.2017 року позивач звернувся з листом до відповідача 1 з проханням переглянути умови, викладені у п. 3.2. Договору купівлі-продажу, та зменшити строк оплати з 30 (тридцяти) днів до 21.04.2017 року або розірвати вказаний договір.
10.04.2017 року позивач отримав відповідь ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРКАБЕЛЬ», якою відповідач 1 відмовив у зменшенні строку оплати за Договором купівлі-продажу від 17.03.2017 року та у розірванні вказаного Договору.
Згідно із ст. 651 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Сторони визнали, що Договором купівлі-продажу від 17.03.2017 року не передбачено право на розірвання Договору в односторонньому порядку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених ч. 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Згідно ч. 3 ст. 652 ЦК України, у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Згідно ч. 4 ст. 652 ЦК України, зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
На думку позивача, враховуючи те, що при укладенні Договору купівлі-продажу від 17.03.2017 року ні позивач, ні відповідач не могли передбачити настання вказаних вище обставин, а також те, що виконання договору на визначених у ньому умовах фактично позбавляє ТзДВ «УКР-МІДЬ» того, на що розраховував позивач при його укладенні, а також на відмову відповідача 1 внести запропоновані зміни до Договору, позивач вважає, що такий договір має бути розірваний в судовому порядку. У зв'язку із розірванням Договору купівлі-продажу від 17.03.2017 року, який є Основним по відношенню до Договору поруки, укладеного 17.03.2017 року, позивач вважає, що Договір поруки також підлягає розірванню.
Однак, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України, однією з підстав розірвання договору за рішенням суду є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 17.03.2017 року, укладаючи Договір купівлі-продажу обладнання, сторонами було узгоджено усі істотні його умови: предмет договору, ціну, порядок оплати, доставки, перехід права власності. Відтак, пунктом 3.2. Договору передбачено, що оплата за обладнання здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом тридцяти банківських днів з дня підписання Сторонами акту приймання-передачі обладнання. Акт приймання-передачі обладнання був підписаний 17.03.2017 року. Тобто позивач, уклавши вищезазначений договір, погодився з усіма його умовами, в тому числі з ціною та порядком розрахунків і відповідно очікував отримати оплату за обладнання протягом тридцяти банківських днів. Відповідач 1 на виконання умов Договору прийняв обладнання відповідно до Акту приймання-передачі від 17.03.2017 року, а також оплатив його вартість в сумі 111072,00 грн., згідно реквізитів позивача, що зазначені в Договорі, що підтверджується платіжним дорученням № 27 від 26.05.2017 року, а також Актом звірки розрахунків станом на 31.05.2017 р., що підписаний повноважними представниками сторін, підписи яких засвідчені оригіналами відтисків печаток відповідних підприємств.
Отже, як зазначено сторонами та підтверджено належними та допустимими доказами, що долучені до матеріалів справи, сторони повністю виконали взяті на себе господарські зобов'язання, згідно умов Договору. Отже, Договір є повністю виконаний сторонами.
Крім того, виходячи з представлених сторонами належних та допустимих доказів, слід зазначити, що умови ч. 2 ст. 652 ЦК України, на які посилається позивач в обґрунтування своєї позиції, не підтверджено наданими доказами.
Так, з умов Договору не можна встановити, що сторони в момент укладання Договру передбачили зміну будь-яких обставин, що зазначені в Договрі. Тим більше, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ним вживались заходи турботливості та обізнаності щодо усунення причин зміни обставин, крім звернення до відповідача з вимогою прискорити оплату за Договором при умові розірвати Договір в разі непогодження відповідача.
Також, виходячи з того, що метою позивача, згідно умов Договору, є отримання оплати за передане обладнання, ним не надано належних та допустимих доказів того, що фактичне виконання умов Договру порушило співвідношення майнових інтересів сторін та позбавило позивача того, на що він розраховував настільки, що має місце наявність підстав для розірвання Договору, а також позивачем не надано належних та допустимих доказів зміни обставин, які передбачені сторонами при підписанні Договру.
Згідно ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, частина 4 статті 653 Цивільного Кодексу України, встановлює загальне правило, відповідно до якого договір змінюється або розривається лише на майбутнє, і, отже, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту, відповідно, зміни або розірвання договору.
Згідно ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Однак, в своєму позові позивач наголошує як на підставу розірвання Договору ту обставину, що відповідач 1 відмовив позивачу у зміні умов Договору: скороченню строків оплати, обов'язку якого на відповідача 1 умовами Договору покладено не було.
Крім того, виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства України, правових підстав для розірвання Договору, зобов'язання за яким повністю виконані, такими нормами не передбачено.
Разом з тим, відповідачем 1 подано зустрічний позов про визнання права власності на обладнання, що передано за спірним Договором.
Однак, як зазначено сторонами, згідно п. 2.4. Договору, передача обладнання Продавцем здійснюється шляхом підписання Акту приймання-передачі Обладнання, а згідно п. 2.5. Договору, право власності переходить до Покупця з моменту підписання Акту приймання-передачі обладнання.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Як встановлено в ході розгляду справи, та підтверджено сторонами, відповідач 1 набув право власності на обладнання, купівля-продаж якого є предметом Договору, що підтверджується Актом прийому-прердачі до Договору купівлі-продажу від 17.03.2017 року, саме 17.03.2017 року, згідно умов Договору.
Відповідач 1 в зустрічному позові посилається в підтвердження своїх позовних вимог на норми ст.ст. 328, 334, 392 ЦК України.
Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Однак, в позовній заяві ТзДВ «ВП «Укр-МІДЬ» не ставиться під сумнів набуття права власності відповідача 1, згідно умов Договору, на підставі Акту прийому-передачі від 17.03.2017 р., воно не оспорює це право та не заявляє про те, що не визнає його. Позивач вимогає повернення цього майна як результат розірвання Договору, підстав для якого, як зазначено вище, судом не встановлено.
Також, відповідачем не надано доказів втрати Акту прийому-передачі до Договору, на підставі якого відбулася передача права власності і який фактично засвідчує перехід такого права.
Отже, відповідачем 1, незважаючи на вимоги суду, не надано належних та допустимих доказів наявності правових підстав для прийняття судом рішення щодо необхідності визнання права власності на обладнання, право власності на яке перейшло до відповідача 1, згідно п. 2.5. Договору.
Також, суд звертає увагу на те, що подаючи зустрічний позов відповідач 1 зазначає, що зважаючи на те, що позивач за первісним позовом не згідний з умовами Договору, просить його розірвати, у зв'язку з чим вимагає повернення обладнання, яке вже є набутим, згідно Договору та Акту прийому-передачі, ТОВ «ВП «УКРКАБЕЛЬ» змушене звернутись до суду з зустрічною позовною заяву про визнання права власності на обладнання.
Тому, зважаючи на те, що у задоволенні первісних позовних вимог відмовлено повністю, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «УКРКАБЕЛЬ» є власником обладнання, яке є набутим згідно Договору та Акту прийому-передачі від 17.03.2017 року.
Отже, належних та допустимих доказів наявності підстав для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом суду не надано.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи, що позивачем за первісним позовом не представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач 1 за первісним позовом позовні вимоги заперечив та спростував, суд прийшов до висновку, що первіснй позов Товариства з додатковою відповідальністю «Виробниче підприємство «УКР-Мідь» до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «УКРКАБЕЛЬ» та відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ІНВЕСТ ТОРГ» про розірвання Договору та витребування майна не є обґрунтованим та не підлягає до задоволення.
Враховуючи, що позивачем за зустрічним позовом не представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку, що зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «УКРКАБЕЛЬ» до Товариства з додатковою відповідальністю «Виробниче підприємство «УКР-Мідь» про визнання права власності на майно не є обґрунтованим та не підлягає до задоволення.
Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.
Як доказ сплати судових витрат, позивач за первісним позовом подав платіжне доручення № 385 від 11.05.2017 року на суму 1600,00 грн. про сплату судового збору.
Як доказ сплати судових витрат, позивач за зустрічним позовом подав платіжне доручення № 292 від 17.05.2017 року на суму 1666,08 грн. про сплату судового збору.
Господарські витратиза первісним та зустрічним позовами, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід залишити за позивачами.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
1. У задоволенні первісних позовних вимог - відмовити.
2. У задоволенні зустрічних позовних вимог - відмовити.
Суддя Пазичев В.М.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.07.2017 року.