ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.06.2017Справа № 910/4384/17
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Дьогтяр О.О., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Фермерського господарства «Агро Захід Буг»
до Аграрного фонду
про стягнення 195 511,09 грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Авраменко В.Д.- представник за довіреністю № 592 від 10.01.2017 р.
До господарського суду міста Києва звернулось Фермерське господарство «Агро Захід Буг» (далі - ФГ «Агро Захід Буг») з позовом до Аграрного фонду про стягнення 195 511,09 грн.
У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору складського зберігання зерна № 85/11 від 08.04.2011 р., право вимоги за яким первісний кредитор - Публічне акціонерне товариство «Красненський комбінат хлібопродуктів» (далі - ПАТ «КХП») відступив на користь позивача на підставі договору відступлення прав вимоги № 01/16 від 27.05.2016 р.
У позові ФГ «Агро Захід Буг» просить суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в сумі 170 827,00 грн. та 3% річних у сумі 11 901,00 грн. - за період з 15.03.2014 по 03.01.2016 р., а також інфляційну складову боргу в сумі 10 761,09 грн. та 3% річних у сумі 2 022,00 грн. - за період з 11.11.2016 р. по 02.03.2017 р., а всього - 195 511,09 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, через канцелярію суду подав заву про розгляд справи без його участі.
У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначив, що за договором відступлення прав вимоги № 01/16 від 27.05.2016 р. первісний кредитор (ПАТ «КХП») відступив на користь позивача право вимоги в сумі основного боргу, яка не включає в себе матеріальні втрати. Крім того, зазначив, що прострочення виконання Аграрним фондом грошового зобов'язання за договором складського зберігання зерна № 85/11 від 08.04.2011 р. сталось не з його вини, а внаслідок ускладнень, пов'язаних із неоднозначним трактуванням норм законодавства, які були прийняті у 2014 році різними державними органами в сфері закупівель товарів, робіт та послуг за державні кошти. Також вказав, що Аграрний фонд позбавлений можливості здійснювати будь-які платежі у зв'язку з відсутністю затвердженого Міністерством аграрної політики та продовольства України паспорту бюджетної програми за КЕКВ 2801250 «Витрати Аграрного фонду, пов'язані з комплексом заходів із зберігання, перевезення, переробки та експорту об'єктів державного цінового регулювання державного інтервенційного фонду» на 2017 рік. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.
Судом встановлено, що 08.04.2011 р. між Відкритим акціонерним товариством «Красненський комбінат хлібопродуктів», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Красненський комбінат хлібопродуктів», (зерновий склад) та Аграрним фондом (поклажодавець) був укладений договір складського зберігання зерна № 85/11 (далі - договір складського зберігання). Відповідно до умов цього договору поклажодавець зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці, жита, ячменю, кукурудзи (об'єктів державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ (далі - зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством (п. 1.1).
Пунктом 3.3.2 договору складського зберігання на поклажодавця покладений обов'язок відшкодовувати витрати з приймання, зберігання, відвантаження, а також витрати, що виникають в порядку визначеному п. 3.1.4 цього договору.
Відповідно до п. 4.3 договору розмір відшкодування витрат складає: зберігання, за тонну за 30 календарних днів - 17,50 грн. з ПДВ.
Згідно з п. 4.4 договору поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання.
Як встановлено судом, на виконання умов договору ПАТ «КХП» прийняло на зберігання від Аграрного фонду зерно на загальну суму 825 131,89 грн. та направило останньому відповідні акти виконаних робіт для підписання, які Аграрним фондом були підписані, однак, оплачені неповністю. У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за вказаним договором ПАТ «КХП» звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Аграрного фонду про стягнення заборгованості у сумі 220 333,68 грн., яка утворилась за період з 01.09.2011 р. по 24.12.2011 р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2016 р. у справі 910/3021/16, яке набрало законної сили, позов ПАТ «Красненський КХП» було задоволено та стягнуто з Аграрного фонду заборгованість у сумі 220 333,68 грн.
Також судом встановлено, що у подальшому, 27.05.2016 р., між ПАТ «Красненський КХП» (первісний кредитор) та Фермерським господарством «Агро Захід Буг» (новий кредитор) був укладений договір відступлення прав вимоги № 01/16 (далі - договір відступлення прав), відповідно до п. 1.1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором складського зберігання зерна № 85/11 від 08.04.2011 р. з усіма додатковими угодами до нього, укладеним(ми) між первісним кредитором та Аграрним фондом (боржник), в тому числі прав стягнення заборгованості за рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2016 р. у справі № 910/3021/16 про стягнення з Аграрного фонду основної заборгованості за договором складського зберігання № 85/11 від 08.04.2011 р. у сумі 220 333,68 грн.
Згідно з п. 1.2 договору відступлення прав за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором, в тому числі заборгованості за рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2016 у справі № 910/3021/16 про стягнення з Аграрного фонду 220 333,68 грн. основної заборгованості.
Пунктом 2.2 договору відступлення прав передбачено, що новий кредитор зобов'язаний сповістити божника про відступлення права вимоги за цим договором протягом шести місяців з моменту підписання даного договору шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення боржнику письмового повідомлення та копії цього договору.
Також 28.05.2016 р. між ПАТ «Красненський КХП» (первісний кредитор) та ФГ «Агро Захід Буг» (новий кредитор) була укладена додаткова угода про тлумачення договору відступлення прав вимоги № 01/16 від 27.05.2016 р., згідно з якою сторони вирішили роз'яснити предмет вказаного договору та визначили, що новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором, в тому числі заборгованості за рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2016 р. у справі № 910/3021/16 про стягнення з Аграрного фонду 220 333,68 грн. основної заборгованості, що також включає в себе право вимоги на стягнення збитків, відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення і будь-який період, пені тощо.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору відступлення прав вимоги (п. 2.2) ФГ «Агро Захід Буг» направило на адресу Аграрного фонду повідомлення про заміну кредитора від 15.11.2016 р.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Крім того, судом встановлено, що у справі № 910/3021/16 за позовом ПАТ «Красненський КХП» про стягнення з Аграрного фонду заборгованості у сумі 220 333,68 грн. ухвалою господарського суду міста Києва від 11.01.2017 р., що набрала законної сили, було замінено стягувача - ПАТ «Красненський КХП» за наказом від 21.04.2016 р. про стягнення зазначеної суми заборгованості - на ФГ «Агро Захід Буг».
Отже, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені обставини, до позивача на підставі договору відступлення прав вимоги № 01/16 від 27.05.2016 р. перейшло право вимагати від боржника - Аграрного фонду належного виконання всіх зобов'язань за договором складського зберігання зерна № 85/1 від 08.04.2011 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України закріплено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Доводи відповідача про те, що за договором відступлення прав новому кредитору було передано лише право вимоги в сумі основного боргу, суд відхиляє з огляду на укладену сторонами 28.05.2016 р. додаткову угоду, положеннями якої розтлумачено предмет вказаного договору та зазначено про те, що новому кредитору передається, зокрема й право вимагати сплати 3% річних та інфляційної складової боргу, нарахованих на основну суму заборгованості у розмірі 220 333,68 грн., стягнуту рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2016 р. у справі 910/3021/16.
Крім того, відповідно до роз'яснень наведених у п. п. 3.1, 4.1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. № 14 (далі - Постанова Пленуму ВГСУ № 14) інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а також у компенсації (платі) за користування боржником коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому, прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. (п. 7.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 14).
Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.
Твердження відповідача про відсутність бюджетних коштів суд також до уваги не приймає, оскільки ця обставина не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (Вказана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. № 15/5027/715/2011, постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 р.).
Також судом встановлено, що ФГ «Агро Захід Буг» вже зверталось до господарського суду міста Києва з позовом до Аграрного фонду про стягнення пені у сумі 69 009,50 грн., інфляційної складової боргу у сумі 14 124,87 грн. та 3 % річних у сумі 5 632,00 грн. нарахованих на суму заборгованості за договором складського зберігання зерна № 85/1 від 08.04.2011 р. у розмірі 220 333,68 грн. за попередній період (з 04.01.2016 р. по 10.11.2016 р.).
За результатами вказаного судового розгляду, рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2017 р. у справі № 910/22057/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 р., позов ФГ «Агро Захід Буг» було задоволено частково, стягнуто з Аграрного фонду інфляційну складову боргу у сумі 14 124,87 грн. та 3 % річних у сумі 5 632,00 грн. за період з 04.01.2016 р. по 10.11.2016 р., у іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Отже, зважаючи на прострочення виконання відповідачем його грошового зобов'язання, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційної складової боргу в межах, визначених позивачем періодів нарахування (з 15.03.2014 по 03.01.2016 р. та з 11.11.2016 р. по 02.03.2017 р.) є такими, що заявлені правомірно.
Здійснивши перерахунок суми матеріальних втрат, суд встановив, що їх розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. У даному випадку суд керується приписами п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, якими передбачено, що при прийнятті рішення господарському суду надано право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Проте, відповідного клопотання позивачем, як заінтересованою особою, суду не надано, а тому вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційної складової боргу підлягають задоволенню судом у розмірах, визначених позивачем - інфляційна складова боргу у сумі 170 827,00 грн. та 3% річних у сумі 11 901,00 грн. - за період з 15.03.2014 по 03.01.2016 р., а також інфляційна складова боргу в сумі 10 761,09 грн. та 3 % річних у сумі 2 022,00 грн. - за період з 11.11.2016 р. по 02.03.2017 р., а всього інфляційна складова боргу у сумі 181 588,09 грн. та 3 % річних у сумі 13 923,00 грн.
Згідно зі ст. 49 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. cт. 32 - 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Фермерського господарства «Агро Захід Буг» до Аграрного фонду про стягнення 195 511,09 грн. задовольнити.
Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Грінченка, будинок 1, ідентифікаційний код 33642855) на користь Фермерського господарства «Агро Захід Буг» (80513, Львівська обл., Буський район, село Ленарівка, ідентифікаційний код 33963488) інфляційну складову боргу в сумі 181 588 (сто вісімдесят одна тисяча п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 09 коп. та 3% річних у сумі 13 923 (тринадцять тисяч дев'ятсот двадцять три) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 932 (дві тисячі дев'ятсот тридцять дві) грн. 67 коп.
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 26 червня 2017 року.
Повний текст рішення підписаний 3 липня 2017 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.
Суддя Головіна К.І.