61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
29.06.2017 Справа №905/1140/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В,
при секретарі судового засідання Єрмолаєвій Т.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства “Укргазвидобування”, м.Київ, ЄДРПОУ 30019775, в особі філії Газопромислове управління “Шебелинкагазвидобування”, смт.Донець Балаклійського району Харківської області, ЄДРПОУ 00153146,
до відповідача, Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 03361075,
про стягнення 6002,64 грн.,-
за участю уповноважених представників:
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;
від відповідача: не з'явився, -
Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 13.06.2017р. по 29.06.2017р.
Публічне акціонерне товариство “Укргазвидобування”, м.Київ, в особі філії Газопромислове управління “Шебелинкагазвидобування”, смт.Донець Балаклійського району Харківської області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №2-01-4782-3 від 12.05.2017р. до Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 6002,64 грн., у тому числі: 3844,66 грн. - пені, 1690,37 грн. - інфляційних витрат, 467,61 грн. - 3% річних (з урахуванням заяви №2-015515-3 від 02.06.2017р. про зменшення розміру позовних вимог).
З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1140/17 визначено суддю Кротінову О.В.
Ухвалою суду від 18.05.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/1140/17.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами №ДГБ001/7ТГ13 від 18.01.2013р. із відповідачем, несвоєчасне виконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості послуг транспортування природного газу за зобов'язаннями березня 2016р.-грудня 2016р., внаслідок чого виникли підстави для нарахування 3% річних, пені та інфляційних витрат.
На підтвердження викладених обставин позивачем надано у копіях: договір на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами №ДГБ001/7ТГ13 від 18.01.2013р. із додатковими угодами №12 від 04.01.2016р., №13 від 31.03.2016р., №13/1 від 01.04.2016р., №14 від 30.06.2016р. до нього; рахунки-фактури №216 від 31.03.2016р., №289 від 30.04.2016р., №340 від 31.05.2016р., №379 від 30.06.2016р., №440 від 31.07.2016р., №483 від 31.08.2016р., №522 від 30.09.2016р., №607 від 31.10.2016р., №714 від 30.11.2016р., №813 від 31.12.2016р.; акти про виконання робіт по транспортування природного газу від 31.03.2016р., від 30.04.2016р., від 31.05.2016р., від 30.06.2016р., від 31.07.2016р., від 31.08.2016р., від 30.09.2016р., від 31.10.2016р., від 30.11.2016р., від 31.12.2016р., банківська виписка за 16.05.2016р., провоустановчі документи підприємства позивача, довіреність на представника позивача.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 530, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 12, 15, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, постанову Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».
30.05.2017р. позивачем через канцелярію господарського суду Донецької області подано лист №2 - 5315 - 3 від 29.05.2017р., у якому повідомляється про відсутність на розгляді у іншого судді даних позовних вимог, а також про відсутність відносно відповідача провадження по справі про банкрутство.
06.06.2017р. від відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області отримано супровідний лист №15/04 - 1281 від 31.05.2017р., до якого додано документи, наведені у переліку, у тому числі відзив №15/04 - 1277 від 31.05.2017р., за змістом якого щодо нарахованих 3% річних, інфляційних витрат та штрафних санкцій посилається на п.2 ст.2 Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси”; зауважено на настанні форс-мажорних обставин, за яких згідно п.9.2 договору строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.
13.06.2017р. позивачем через канцелярію господарського суду Донецької області подано супровідний лист №2 - 5809 - 3 від 12.06.2017р., до якого додано документи, наведені у переліку.
Представник позивача у судовому засіданні 29.06.2017р. підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача в судове засідання 29.06.2017р. не з'явився.
Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, при цьому представник відповідача ознайомлений з матеріалами справи, відсутність відповідного реагування не обґрунтована, з огляду на таке суд дійшов висновку про те, що підстав для відкладення розгляду справи немає та існує можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.
Дослідив матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо такого.
За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Предметом розгляду даного спору є стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати вартості послуг транспортування природного газу за зобов'язаннями березня 2016р.-грудня 2016р.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
18.01.2013р. між Публічним акціонерним товариством “Укргазвидобування”, в особі філії Газопромислове управління “Шебелинкагазвидобування” (Газотранспортне підприємство) та Публічним акціонерним товариством “Донецькоблгаз” (нині-Публічне акціонерне товариство “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” та далі - Замовник) укладено договір на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами №ДГБ001/7ТГ13, за яким газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу замовника від пунктів призначення - газорозподільних станцій (ГРС) для задоволення потреб установ і організацій, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів, крім обсягів природного газу, що використовуються як пальне для забезпечення горіння Вічного вогню, а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченими умовами договору (п.1.1 договору).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016р., а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань сторін. Разом з тим, сторони домовились, що відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, тобто з 1 січня 2013р. по 31.12.2016р. (п.11.1 договору в редакції додаткової угоди №14 від 30.06.2016р. до нього).
У період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.
Плановий обсяг транспортування природного газу на 2016 рік складає 171,500тис.куб.м., у тому числі по місяцях: січень - 35,0, лютий - 35,0, березень - 30,0, квітень - 10,0, травень - 0,300, червень - 0,300, липень - 0,300, серпень - 0,300, вересень - 0,300, жовтень - 3,000, листопад - 25,000, грудень - 32,000 (пункт 1.2 договору у редакції додаткових угод №12 від 04.01.2016р., №13 від 31.03.2016р., №14 від 30.06.2016р. до нього).
За змістом п.2.1 договору підставою для транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами є підтвердження в установленому порядку Оператором Єдиної газотранспортної системи України (Оператор) відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності у Замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (підтверджені обсяги).
Згідно з п.3.1 договору послуги з транспортування газу оформляються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами (далі акти наданих послуг).
Газотранспортне підприємство до 15-го числа місяця, наступного за звітнім, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за звітній місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства (п.3.2 договору).
Пунктом 3.3 договору встановлено, що замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку.
До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу трубопроводами газотранспортного підприємства здійснюються відповідно до даних газотранспортного підприємства (п.3.4 договору).
За умов п.3.5 договору акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Замовника з Газотранспортним підприємством.
Позивачем представлено суду копії актів про виконання робіт по транспортування природного газу за березень 2016р.-грудень 2016р., згідно яких визначено обсяг протранспортованого газу відповідачу відповідно до договору №ДГБ001/7ТГ13 від 18.01.2013р., а саме:
- у березні 2016р. - 19,3370 тис.куб.м., вартість послуг 8815,35 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),
- у квітні 2016р. - 4,7750 тис.куб.м., вартість послуг 1930,44 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),
- у травні 2016р. - 0,2490 тис.куб.м., вартість послуг 100,67 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),
- у червні 2016р. - 0,1720 тис.куб.м., вартість послуг 69,54 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),
- у липні 2016р. - 0,1750 тис.куб.м., вартість послуг 70,75 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),
- у серпні 2016р. - 0,1690 тис.куб.м., вартість послуг 68,32 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),
- у вересні 2016р. - 0,1780 тис.куб.м., вартість послуг 71,96 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),
- у жовтні 2016р. - 12,8630 тис.куб.м., вартість послуг 5200,25 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),
- у листопаді 2016р. - 24,3180 тис.куб.м., вартість послуг 9831,28 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),
- у грудні 2016р. - 28,8260 тис.куб.м., вартість послуг 11653,78 грн. (з урахуванням податку на додану вартість).
Таким чином, беручи до уваги підстави заявлених позовних вимог, позивачем на виконання умов договору №ДГБ001/7ТГ13 від 18.01.2013р. протранспортовано, а відповідачем отримано послуги з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами за період березень 2016р.-грудень 2016р. у загальному обсязі 91,062 тис.куб.м. на суму 37812,34 грн.
З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із зазначеною нормою кореспондується й ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.5.5 договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Замовником в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок Газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Так остаточний розрахунок за зобов'язаннями березня 2016р. - грудня 2016р. повинен бути здійснений не пізніше:
за березень 2016 року - 19.04.2016р.;
за квітень 2016 року - 19.05.2016р.;
за травень 2016 року - 19.06.2016р.;
за червень 2016 року - 19.07.2016р.;
за липень 2016 року - 19.08.2016р.;
за серпень 2016 року - 19.09.2016р.;
за вересень 2016 року - 19.10.2016р.;
за жовтень 2016 року - 19.11.2016р.;
за листопад 2016 року - 19.12.2016р.;
за грудень 2016 року - 19.01.2017р.
Виходячи зі змісту позовної заяви, відповідач розрахувався за спірними зобов'язаннями у повному обсязі, але, всупереч статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, з порушенням строків встановлених договором.
Доказів, що спростовують дане суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.
За приписами ст.625 Цивільного кодексу України прострочення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на таке, позивачем нараховано інфляційні витрати за прострочення основного зобов'язання у загальній сумі 1690,37 грн., з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (нарахування здійснено за зобов'язанням березня 2016р. з 05.2016р. по 04.2017р. на суму 1600,31 грн., за зобов'язанням квітня 2016р. з 06.2016р. по 04.2017р. на суму 1930,44грн., за зобов'язанням травня 2016р. з 07.2016р. по 04.2017р. на суму 100,67 грн., за зобов'язанням червня 2016р. з 08.2016р. по 04.2017р. на суму 69,54 грн., за зобов'язанням липня 2016р. з 09.2016р. по 04.2017р. на суму 70,75 грн., за зобов'язанням серпня 2016р. з 10.2016р. по 04.2017р. на суму 68,32 грн., за зобов'язанням вересня 2016р. з 11.2016р. по 04.2017р. на суму 71,96 грн., за зобов'язанням жовтня 2016р. з 12.2016р. по 04.2017р. на суму 5200,25 грн., за зобов'язанням листопада 2016р. з 01.2017р. по 04.2017р. на суму 9831,28 грн., за зобов'язанням грудня 2016р. з 02.2017р. по 04.2017р. на суму 11653,78 грн.).
За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.
Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат не суперечить вищевикладеним приписам постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями), і тому приймається для нарахування цих вимог.
Здійснив перерахунок інфляційних витрат, з урахуванням встановленого вище, за допомогою програми “Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН”, за визначений період, суд дійшов висновку про відповідність їх розміру в загальній сумі 1690,37 грн.
Одночасно, позивачем заявлено до стягнення 3% річних - 467,61 грн., з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (нарахування здійснено за зобов'язанням березня 2016р. з 20.04.2016р. по 15.05.2016р. на суму 8815,35 грн. та з 16.05.2016р. по 28.05.2017р. на суму 1600,31 грн., за зобов'язанням квітня 2016р. з 20.05.2016р. по 28.05.2017р. на суму 1930,44грн., за зобов'язанням травня 2016р. з 21.06.2016р. по 28.05.2017р. на суму 100,67 грн., за зобов'язанням червня 2016р. з 20.07.2016р. по 28.05.2017р. на суму 69,54 грн., за зобов'язанням липня 2016р. з 20.08.2016р. по 28.05.2017р. на суму 70,75 грн., за зобов'язанням серпня 2016р. з 20.09.2016р. по 28.05.2017р. на суму 68,32 грн., за зобов'язанням вересня 2016р. з 20.10.2016р. по 28.05.2017р. на суму 71,96 грн., за зобов'язанням жовтня 2016р. з 22.11.2016р. по 28.05.2017р. на суму 5200,25 грн., за зобов'язанням листопада 2016р. з 20.12.2016р. по 28.05.2017р. на суму 9831,28 грн., за зобов'язанням грудня 2016р. з 20.01.2017р. по 28.05.2017р. на суму 11653,78 грн.).
Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних з урахуванням встановленого вище, в межах періоду, визначеного позивачем, за допомогою програми “Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН”, суд дійшов висновку про дійсний розмір цих вимог в сумі 469,78 грн.
Пунктом 7.3 договору сторони обумовили, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов'язання становить 3844,66 грн., з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (нарахування здійснено за зобов'язанням березня 2016р. з 20.04.2016р. по 15.05.2016р. на суму 8815,35грн. та з 16.05.2016р. по 19.10.2016р. на суму 1600,31 грн., за зобов'язанням квітня 2016р. з 20.05.2016р. по 19.11.2016р. на суму 1930,44грн., за зобов'язанням травня 2016р. з 21.06.2016р. по 20.12.2016р. на суму 100,67 грн., за зобов'язанням червня 2016р. з 20.07.2016р. по 19.01.2017р. на суму 69,54 грн., за зобов'язанням липня 2016р. з 20.08.2016р. по 19.02.2017р. на суму 70,75 грн., за зобов'язанням серпня 2016р. з 20.09.2016р. по 19.03.2017р. на суму 68,32 грн., за зобов'язанням вересня 2016р. з 20.10.2016р. по 19.04.2017р. на суму 71,96 грн., за зобов'язанням жовтня 2016р. з 22.11.2016р. по 21.05.2017р. на суму 5200,25 грн., за зобов'язанням листопада 2016р. з 20.12.2016р. по 28.05.2017р. на суму 9831,28 грн., за зобов'язанням грудня 2016р. з 20.01.2017р. по 28.05.2017р. на суму 11653,78 грн.).
Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Приписами п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013р. визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування.
Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені, з урахуванням наведеного вище, за допомогою програми “Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН”, суд дійшов висновку про дійсний їх розміру сумі 3840,12грн.
Одночасно відповідач у відзиві №15/04 - 1277 від 31.05.2017р. просить при вирішенні справи врахувати приписи ч.2 ст.2 Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси”, відповідно до яких встановлено мораторій на стягнення пені та інших штрафних санкцій.
Законом України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” №85-VІІІ від 13.01.2015р. встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону (до 31.12.2015р.), на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції (ст.2 Закону).
Метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція (ст.1 Закону).
Сферою застосування даного нормативного акту є суб'єктний та об'єктний склад, географічне (територіальне) його розповсюдження.
Зі змісту ч.2 ст.2 Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” №85-VІІІ від 13.01.2015р., слідує встановлення мораторію на нарахування штрафних санкцій у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси, що надаються у районі проведення антитерористичної операції.
Разом з цим, у межах спірних правовідносин застосована відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за надані послуги з транспортування природного газу, що не є споживанням енергетичних ресурсів за своєю суттю.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для застосування приписів означеного закону до правовідносин надання послуг з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу.
Отже, доводи відповідача у цій частині судом до уваги не прийнято.
Одночасно відповідач у відзиві №15/04 - 1277 від 31.05.2017р. просить відмовити у задоволенні пені, 3% річних та інфляційних витрат повністю, з огляду на наявність форс-мажорних обставин.
За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Стосовно наявності форс-мажорних обставин, слід зазначити таке.
Останні не можна розцінювати, як підставу для звільнення від сплати нарахованих згідно ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних витрат, адже не є відповідальністю за своєю правовою природою пов'язаною з виною боржника.
У ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
3% річних та інфляційні витрати - є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, адже виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. “Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права”, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (п.2.).
Означене встановлено Верховним судом України у постанові від 12.12.2011р. (Про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2011р. у справі №07/238-10), та вказано, що інфляційні витрати та 3% річних нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Отже, приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України.
З огляду на таке, твердження відповідача в цій частині судом до уваги не прийнято.
Щодо тверджень відповідача про наявність підстав для повного звільнення від виконання зобов'язань на час дії форс-мажорних обставин в силу п.9.2 договору та звільнення від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання за договором №ДГБ001/7ТГ13 від 18.01.2013р., слід зауважити на такому.
За загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Стаття 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У п.1 ч.1 ст.263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
За змістом ч.2 ст.218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Так, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, із наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі ст.617 Цивільного кодексу України, ст.218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
Окрім того, повинен бути наявним елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем на виконання умов укладеного договору здійснювалось транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами за березень 2016р. - грудень 2016р. відповідачу, а останнім ці послуги отримано.
Кореспондуючим обов'язком Замовника, за приписами спірного правочину, є своєчасна оплата за надані послуги з транспортування природного газу, який належним чином відповідач не виконав.
Доказів повної неможливості здійснення відповідачем господарської діяльності не представлено, навпроти вбачається отримання протягом 2016р. певного обсягу послуг з транспортування природного газу, що вказує на тривання виробничо-технологічного процесу підприємства.
З даного слідує, проведення антитерористичної операції на території Донецької області та пов'язані із цим несприятливі наслідки не обумовлюють неможливість відповідача здійснювати господарську діяльність, не мають ознак надзвичайності чи невідворотності для виконання обов'язку за укладеним правочином, не перебувають у причинному зв'язку із несплатою грошей за договором про постачання електричної енергії, у межах цих спірних правовідносин. Також, відповідач не надав доказів вжиття ним усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Виходячи з викладеного, враховуючи наявні матеріали справи, строк прострочення грошового зобов'язання, яке виникло, зокрема у 2016р. суд не вбачає підстав, з якими п.9.2 договору пов'язує відкладання виконання зобов'язань та звільнення від відповідальності за договором №ДГБ001/7ТГ13 від 18.01.2013р.
Окрім того, відповідно до Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України 18 грудня 2014 року №44(5), що кореспондується та витікає з положень Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997р. №671/97-ВР, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
За визначеннями наведеного Регламенту сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ установленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Згідно п.п.6.1, 6.2 Регламенту, підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції від 02.09.2014 р., а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Аналіз приведеного вище Регламенту та положень Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» свідчить про те, що сертифікат засвідчує певні форс-мажорні обставини, які звільняють від відповідальності за чітко визначеними зобов'язаннями та на які вказано заявником.
Проте, у розумінні приписів ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, обставини, на які посилається відповідач на підставу своїх заперечень, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Відтак, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Укргазвидобування”, м.Київ, в особі філії Газопромислове управління “Шебелинкагазвидобування”, смт.Донець Балаклійського району Харківської області, підлягають задоволенню щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, м.Краматорськ Донецької області, пені у сумі 3840,12 грн., інфляційних витрат у сумі 1690,37 грн. та 3% річних у сумі 467,61 грн.
Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Укргазвидобування”, м.Київ, в особі філії Газопромислове управління “Шебелинкагазвидобування”, смт.Донець Балаклійського району Харківської області, до Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 6002,64 грн., у тому числі: 3844,66 грн. - пені, 1690,37 грн. - інфляційних витрат, 467,61 грн. - 3% річних (з урахуванням заяви №2-015515-3 від 02.06.2017р. про зменшення розміру позовних вимог), задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Південна, б.1, ЄДРПОУ 03361075, п/р №260043071399 в АТ «Ощадбанк», МФО 335106) на користь Публічного акціонерного товариства “Укргазвидобування” (04053, м.Київ, Шевченківський район, вул.Кудрявська, буд.26/28, ЄДРПОУ 30019775, банківські реквізити не вказано), в особі філії Газопромислове управління “Шебелинкагазвидобування” (64250, Харківська область, Балаклійський район, селище міського типу Донець, вул.Стадіонна, буд.9, ЄДРПОУ 00153146, п/р №26005300530517 в філії ХОУ АТ «Ощадбанк» м.Харків, МФО 351823) 5998,10 грн., у тому числі 3840,12 грн. пені, 467,61 грн. 3% річних та 1690,37 грн. інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1598,79грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. В судовому засіданні 29.06.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.
7. Повний текст рішення складено та підписано 04.07.2017р.
Суддя О.В. Кротінова