04 липня 2017 року Справа № 910/20990/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),
суддів :Данилової М.В., Алєєвої І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Київводоканал"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.04.2017
у справі№ 910/20990/16
Господарського суду міста Києва
за позовомПублічного акціонерного товариства "Київводоканал"
доЖитлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-19"
простягнення 328154,24грн
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: від відповідача:Березова І.Г. (довіреність №581 від 05.05.2017) Кішинець В.А. (договір №03-07/17-п від 03.07.2017)
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Балац С.В.) від 23.01.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Пашкіна С.А., судді: Жук Г.А., Калатай Н.Ф.) від 03.04.2017, у справі №910/20990/16 в позові відмовлено.
В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Київводоканал" (далі ПАТ "АК "Київводоканал") просить скасувати ухвалені по справі судові акти та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.627, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.6 Господарського кодексу України (далі ГК України), п.п.7.1, 7.2 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 №37, п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, ст.ст.42, 47, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційну скаргу належить задовольнити з огляду на таке.
ПАТ "АК "Київводоканал" звернулося до господарського суду із позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-19" (далі ЖБК "Молодіжний-19") про стягнення з останнього 328154,24грн заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем, оскільки не здійснив в повному обсязі розрахунок за надані послуги за договором на послуги водопостачання та водовідведення від 28.05.1999 №6786/4-14 в період з 01.10.2013 по 31.06.2016. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаним договором в сумі 328154,24грн, з яких: основна заборгованість 194825,33грн, пеня 4715,02грн, штраф 38965,07грн, 3 % річних 8177,11грн, інфляційні втрати 81471,71грн.
Судами встановлено таке.
Між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал" (перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Київводоканал"), правонаступником якого є - ПАТ "АК "Київводоканал", як постачальником, та ЖБК "Молодіжний-19", як абонентом, укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення від 28.05.1999 №6786/4-14 (далі Договір), відповідно до предмету якого позивач зобов'язується забезпечити відповідачу постачання питної води та прийняття від відповідача каналізаційних стоків, а відповідач сплатити за зазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом голови держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 №65.
Правила користування комунальним водопроводом та каналізацією в м. Києві, затвердженими рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1986 №24 втратили чинність 01.07.1994 у зв'язку з введенням в дію Правил користування системами комунального водопостачання і містах і селищах України, затверджених наказом держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65, які свою чергу, втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку із введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190.
Пунктами 2.1., 2.2. Договору визначено, що позивач забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин. Відповідач зобов'язаний сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством України. У разі зміни тарифів сплата послуг відповідачем здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.
Згідно п.3.1. Договору кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представниками відповідача.
Кількість стічних вод, які надходять у каналізацією, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з позивачем, за діючими нормами водоспоживання, або іншим засобом, передбаченим п.21.2. Правил (п.3.4. Договору).
Відповідач розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи (п.3.6. Договору).
У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг відповідач зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акта звірки у цей же термін. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем (п.3.7. Договору).
У пункті 4.1. Договору сторонами визначено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення відповідач сплачує позивачу штрафні санкції у розмірі 20 відсотків від несплаченої суми.
Відповідно до п.4.2. Договору за несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення відповідач сплачує пеню у розмірі 0,1 відсоток несплаченої суми за кожний день прострочення.
В матеріалах справи наявні акти про зняття показань з приладів обліку в період з 01.10.2013 по 31.06.2016, які на думку позивача, підтверджують надані відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на суму 222650,91грн.
За твердженням позивача, відповідач вартість наданих послуг у вказаний період сплатив частково в сумі 17144,03грн, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 194825,33грн (з урахуванням перерахунків на суму 5359,54грн та переплати за кодом 2-607 на суму 5322,01грн).
Вирішуючи спір, попередні судові інстанції зазначили, що оскільки умовами укладеного між сторонами договору не врегульовано відносини з приводу постачання холодної води для виготовлення гарячої води (шляхом підігріву) та з огляду на те, що центральний тепловий пункт на вулиці Ревуцького, 8-А, який здійснює забезпечення житлового будинку №6 по вулиці Ахматової Анни у м. Києві водою, яка йде на виготовлення гарячої води, перебуває у володінні та користування ПАТ "Київенерго" та не знаходиться на балансі відповідача, у останнього відсутній обов'язок сплачувати вартість послуг з постачання питної води, що йде на підігрів. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення вартості послуг водовідведення, попередні судові інстанції зазначили, що обсяг стічних вод, які повинні бути оплачені відповідачем по даній позовній заяві встановити не можливо, оскільки надані докази - акти про зняття показань з приладів обліку, підписані представниками позивача та ПАТ "Київенерго", без участі відповідача, та в них вказаний обсяг води, який поставлявся не тільки на користь відповідача; з розрахунку, наданого позивачем, неможливо відокремити обсяг та вартість послуг з водовідведення гарячої води
Проте повністю погодитись з такими висновками не можна з огляду на таке.
Відповідно до ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.
Відповідно до пункту 3.13. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України наказу від 27.06.2008 року №190 (далі Правила №190) суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби.
Отже, гаряча та перегріта вода є продукцією енергопостачальника та/або виробника. Споживачем холодної води як складової гарячого водопостачання є виробник та/або постачальник енергії.
Позивачем не доведено, що відповідач є особою, що надає послуги з гарячого водопостачання як самостійного різновиду енергії, як і не доведений і факт перебування на балансі у відповідача теплового пункту, що є засобом вироблення гарячої води.
Враховуючи зазначене, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги з постачання холодної води (для потреб гарячого водопостачання) є обґрунтованим.
Водночас, судами попередніх інстанцій відмовлено і у задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості за водовідведення гарячої води з посиланням на відсутність між сторонами договірних зобов'язань щодо надання послуг з відведення гарячої води.
Однак, пунктом 2.1. Договору передбачено, що позивач приймає каналізаційні стоки відповідача.
Постановою НКРЕ від 20.01.2011 №58 встановлені для ПАТ "АК "Київводоканал" тарифи, зокрема, на водовідведення для потреб населення.
Згідно з п.22 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" від 01.06.2011 №869 (у редакції чинній у період нарахованої заборгованості) до складу тарифу на водовідведення включаються, зокрема, витрати на пропускання стічних вод, їх очищення.
Відповідно до 1.4. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № (далі Правила №37) стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання, зокрема гарячого водопостачання.
При цьому, п.1.2 Правил №37 визначено, що останні розповсюджуються на Водоканали та Підприємства.
Разом з тим, абзацом 1 пункту 3.13. Правил №190 визначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі, розраховуються за власний обсяг водовідведення.
Абзацом 3 пункту 3.13. Правил №190 встановлено, що обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.
Отже, законодавством встановлені альтернативні порядки надання послуг з водовідведення гарячої води: з постачальником гарячої води або з Водоканалом.
Під час розгляду позовних вимог по суті у судах попередніх інстанцій, відповідач не доводив наявність у останнього договірних відносин щодо водовідведення гарячої води з постачальником гарячої води, як і не заперечував факт надання послуг з водовідведення, що в порушення приписів ст.43 ГПК України залишено поза увагою судів попередніх інстанцій.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення вартості послуг водовідведення, попередні судові інстанції зазначили, що обсяг стічних вод, які відповідачем скинуті до каналізації у спірному періоді, встановити неможливо, оскільки надані докази - акти про зняття показань з приладів обліку, підписані представниками позивача та ПАТ "АК "Київенерго" без участі відповідача, та в них вказаний обсяг води який поставлявся не тільки на користь відповідача; з розрахунку, наданого позивачем неможливо відокремити обсяг та вартість послуг з водовідведення гарячої води.
Відповідно до п.7.1., 7.2. Правил №37 підприємства зобов'язані здійснювати контроль за кількістю та якістю стічних вод, які вони скидають до системи міської каналізації. Підприємства зобов'язані систематично (відповідно до місцевих правил) подавати до Водоканалу інформацію про об'єми та якісний склад стічних вод, які вони скидають до міської каналізації.
Втім, попередніми судовими інстанціями в порушення положень ст.43 ГПК України не дано оцінки тому, що з огляду на наведені вище приписи Правил №37, саме відповідач є особою, що здійснює контроль за кількістю вод, які скидаються до міської каналізації, та подає інформацію про об'єм стічних вод до водоканалу, а отже за відсутності заперечень, що послуги по прийманню стічних вод надавалися позивачем, спростовувати обґрунтованість позовних вимог в цій частині, міг лише наданий відповідачем контррозрахунок спірної суми, здійснений на підставі даних, що на думку відповідача є обґрунтованими, однак такого розрахунку відповідачем в попередні судові інстанції не надано та не вказано інший порядок визначення об'єму стічних вод.
З метою додаткового підтвердження обсягів скинутих відповідачем стоків гарячої води, оскільки ПАТ "Київенерго" не були надані дані щодо обсягів наданих послуг ЖБК "Молодіжний-19", позивач звернувся з клопотанням від 24.03.2017 №334/12 до Київського апеляційного господарського суду про залучення ПАТ "Київенерго" до участі у справі в якості третьої особи та витребування додаткових документів, що підтверджують обсяги наданої відповідачу гарячої води для визначення стоків цієї води. Відхиливши клопотання, суд фактично прийняв до уваги лише доводи відповідача, що є порушенням принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились порушення приписів ч.1 ст.43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі та направлення справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Згідно з п.3 ч.1 ст.1119 ГПК України порушення судами процесуальних норм, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у справі та нез'ясування обставин, від яких залежить законність рішення, є підставою для скасування оскаржуваних судових актів та направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями ст.ст.1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київводоканал" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 у справі №910/20990/16 скасувати.
Справу №910/20990/16 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Головуючий-суддя С. Бакуліна
Судді М. Данилова
І. Алєєва