04 липня 2017 року Справа № 909/815/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Коломийської міської ради Івано-Франківської області
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 13.03.2017
у справі№909/815/16 Господарського суду Івано-Франківської області
за позовомКоломийської міської ради Івано-Франківської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліна і К ЛТД"
третя особаУправління Держгеокадастру у Коломийському районі
пророзірвання договору оренди землі від 22.06.2005 (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 15.11.2016)
за участю представників сторін:
від позивача:Максим'юк В.Я., довю №434/0/01-14/17 від 03.04.2017;
від відповідача:Герелюк Т.Б., дов. №1 від 11.10.2016;
від третьої особи:не з'явився
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2016, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 у справі №909/815/16, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Позивач, Коломийська міська рада Івано-Франківської області, з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.06.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.
В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 04.07.2017 представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги, представник відповідача заперечував проти її задоволення. Третя особа уповноваженого представника не направила. Явка не визнавалась обов'язковою.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Коломийської міської ради Івано-Франківської області підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 22.06.2005 між Коломийською міською радою Івано-Франківської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аліна і К ЛТД" (орендар) укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для комерційного використання - обслуговування торгового комплексу "Водолій", відповідно до плану земельної ділянки, що є невід'ємною частиною договору, яка знаходиться в м. Коломия на проспекті Чорновола, 26, загальною площею 4 242кв.м. строком на 50 років.
Предметом спору у даній справі є вимога про розірвання вищезазначеного договору оренди з підстав невиконання відповідачем своїх обов'язків щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.
Статтею 792 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Відповідно до ст.ст. 509, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з положеннями ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Умова про внесення орендної плати за ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" є істотною умовою договору оренди в розумінні ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 284 ГК України. Порушення такої умови протягом тривалого часу зумовлює правомірність ініціювання питання про розірвання договору відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі".
За змістом норм п. "д" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, статей 24, 25, ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі можливо розірвати в разі систематичної несплати орендної плати в установлений договором строк, разове порушення умов договору у цій частині не є підставою для його розірвання.
Розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим, доводи про наявність/відсутність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою податковим органом про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.
Місцевим господарським судом не прийнятий до уваги лист Коломийської ОДПІ Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 12.12.2016 з огляду на те, що ним не підтверджується заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліна і К ЛТД" зі сплати орендної плати за земельну ділянку площею 4 242кв.м. на проспекті Чорновола, 26 в м. Коломия, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Аліна і К ЛТД" є орендарем і інших земельних ділянок.
Заявник касаційної скарги зазначає, що в вищезазначеному листі Коломийської ОДПІ Головного управління ДФС в Івано-Франківській області відображено, що станом на 09.12.2016 податковий борг по орендній платі за землю ТОВ "Аліна і К ЛТД" становить 96247,89грн., в т.ч. основний платіж - 55056,56грн. за земельну ділянку по проспекту Чорновола, 26 в м. Коломиї загальною площею 4 242кв.м.
Також скаржник, посилаючись на довідку, видану начальником відділу земельних відносин від 20.12.2016 №46/10-21 наголошує, що жодних інших договорів оренди землі з відповідачем не укладалось.
В матеріалах справи наявні письмові пояснення на позовну заяву, до яких відповідачем додані копії квитанцій про сплату орендної плати та копії банківських виписок з рахунку (а.с. 122-144), яким суди попередніх інстанцій не надали будь-якої оцінки. Між тим, відповідач у своїх доводах стверджує про наявність сплати орендних платежів у спірних правовідносинах у більшому розмірі ніж передбачено договором.
Суди помилково обмежились лише посиланнями на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2016 у справі №809/595/16 без повної оцінки всіх наявних в матеріалах справи доказів, що призвело до не з'ясування у повному обсязі фактичних обставин спірних правовідносинах щодо наявності/відсутності систематичної несплати орендних платежів.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32-34, 43, 82, 84 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Не в повному обсязі встановлені судами обставини не дають можливості дійти однозначного висновку про наявність/відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, тобто, спір вирішено при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні цим обставинам відповідної правової оцінки.
В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2016 у справі №909/815/16 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.
Касаційну скаргу Коломийської міської ради Івано-Франківської області - задовольнити частково.
Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва
Суддя Т.Б. Дроботова
Суддя Л.І. Рогач