27 червня 2017 року 10:10Справа № 808/1120/17 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо»
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг
про визнання протиправним та скасування рішення,
04 травня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (далі - позивач, ТДВ «СК «Кредо») до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - відповідач, Нацкомфінпослуг), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження Нацкомфінпослуг №538 від 14.03.2017 про застосування заходів впливу до ТОВ «СК «Кредо».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що у разі виплати страхового відшкодування потерпілій особі, яка не є платником податку на додану вартість, податок на додану вартість може бути включений до розміру страхового відшкодування лише за умови документального підтвердження проведення ремонту транспортного засобу особою, яка є платником такого податку. Оскільки за ОСОБА_1 реєстру платників податку на додану вартість особа, яка здійснила ремонт автомобіля потерпілої особи, і на рахунок якої позивачем було перераховано належну до відшкодування суму, не є платником податку на додану вартість, позивач вважає висновки відповідача про допущення ним порушення вимог пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV) щодо не здійснення виплати суми податку на додану вартість, які стали підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження, безпідставними.
Ухвалою суду від 10.05.2017 року відкрито провадження у справі №808/1120/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 30 травня 2017 року.
Провадження у справі зупинялось до 27 червня 2017 року.
В судове засідання представник позивача не прибув, надіслав до суду клопотання (вх.№16638 від 12.06.2017) про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в поданих до суду письмових запереченнях проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що до Нацкомфінпослуг надійшло звернення ОСОБА_2 в інтересах потерпілої особи ОСОБА_3 про невиконання позивачем зобов'язання щодо здійснення страхових виплат за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки виплачена йому сума оціненої шкоди не включає податок на додану вартість. За результатами проведеної перевірки встановлено, що за заявою ОСОБА_3 виплата страхового відшкодування здійснена ТДВ «СК «Кредо» не на користь потерпілої особи, а на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, яка здійснювала ремонт пошкодженого транспортного засобу. При цьому належна до відшкодування сума обрахована без урахування податку на додану вартість, що на думку відповідача суперечить приписам пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на лист ДПАУ від 03.08.2006 в якому зазначено, що виплата страхових платежів не є об'єктом обкладання податком на додану вартість, тож операція з отримання таких страхових платежів не змінює суму податкових зобов'язань у застрахованої особи. Крім того, з посиланням на приписи п. 3.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість» вважає, що належну до виплати суму слід сприймати лише як суму страхового відшкодування (незалежно від того, що є її складовими), а податкового зобов'язання у товариства у такому випадку не виникає. Зазначає, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та просить відмовити в їх задоволенні.
Також у прохальній частині заперечень просить суд розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду даної справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказах.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив такі обставини.
21.02.2017 інспекційною групою Нацкомфінпослуг складено ОСОБА_2 про правопорушення, вчинені ТДВ СК «Кредо» на ринку фінансових послуг №160/13-5/15 (а.с.15-16, 113-115), відповідно до якого встановлено, що позивачем в порушення вимог абзаців першого - другого пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV безпідставно зменшено розмір страхового відшкодування на суму ПДВ та не сплачено пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування.
Відповідно до вказаного акту, порушення на ринку фінансових послуг допущено позивачем за наступних обставин.
02.10.2016 за участю забезпеченого транспортного засобу ВАЗ-2107, державний реєстрацій номер НОМЕР_1, сталася подія, що має ознаки страхового випадку, в результаті якої пошкоджено транспортний засіб Ford Fiesta, державний реєстрацій номер НОМЕР_2.
07.10.2016 до ТДВ СК «Кредо» подано заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, а також всі документи, передбачені статтею 35 Закону № 1961-IV, необхідні для прийняття позивачем вмотивованого рішення.
30.12.2016 ТДВ СК «Кредо» визнано випадок страховим, про що складено страховий акт № ОСГПО-7357266, відповідно до якого затверджено суму страхового відшкодування у розмірі 22891,04 грн. без ПДВ. Розмір страхового відшкодування розрахований па підставі звіту № 115633 від 20.10.2016 експертного дослідження по встановленню вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу (КТЗ), відповідно до якого матеріальний збиток складає 27469,25 грн. з ПДВ та/або 22891,04 грн. без ПДВ.
ТДВ СК «Кредо» сплачено страхове відшкодування на рахунок ФОП ОСОБА_4 у розмірі 22891,04 грн. (з вирахуванням ПДВ), що підтверджується платіжним дорученням від 04.01.2017 № 4945.
Отже, відповідач дійшов висновку, що оскільки ТДВ СК «Кредо» здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ФОП ОСОБА_4, а не на рахунок потерпілої особи (її представника), страхова компанія в порушення абзацу другого пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV безпідставно зменшила суму, що відповідає розміру оціненої шкоди, на суму податку на додану вартість та здійснила виплату страхового відшкодування не в повному обсязі.
Не погоджуючись із ОСОБА_2 про правопорушення позивач подав до відповідача заперечення на ОСОБА_2 від 09.03.2017 №139 (а.с. 16-18).
Нацкомфінпослуг, розглянувши справу про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, провадження у якій розпочато зазначеним ОСОБА_2 про правопорушення №160/13-5/15 від 21.02.2017, прийняла Розпорядження №538 від 14.03.2017 «Про застосування заходу впливу до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», відповідно до якого позивача зобов'язано усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушення з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 04.04.2017 (а.с. 12-14, 110-112).
31.03.2017 листом № 221 позивач повідомив Нацкомфінпослуг про виконання Розпорядження №538 від 14.03.2017 та здійснення доплати потерпілому ОСОБА_1 у розмірі 4890,78 грн., у тому числі 4578,21 грн. сума податку на додану вартість, визначеного згідно Звіту про оцінку колісного транспортного засобу від 20.10.2016 №115633, та 312,57 грн. сума пені за 89 дні прострочення виплати страхового відшкодування(а.с.64).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом № 1961-IV, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
ОСОБА_5 зі статтею 5 Закону № 1961-IV об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до статті 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Приписами пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Порядок подачі потерпілою особою заяви про страхове відшкодування, прийняття страховиком рішення про здійснення виплати страхового відшкодування та його виплати регулюються статтями 35 і 36 Закону № 1961-IV.
Так, відповідно пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Як встановлено матеріалами справи, представник ОСОБА_2 потерпілого ОСОБА_3 30.10.2016 звернувся до ТДВ СК «Кредо» із заявою на виплату страхового відшкодування у зв'язку із пошкодженням в результаті дорожньо-транспортної пригоди належного потерпілому на праві власності транспортного засобу Ford Fiesta, державний реєстрацій номер НОМЕР_2. В заяві представник потерпілого просив виплатити страхове відшкодування шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок СТО - ФОП ОСОБА_4 (а.с. 27).
Відповідно до рахунку №24 від 21.10.2016, виписаного ФОП ОСОБА_4 потерпілій особі ОСОБА_3, загальна вартість відновлюваних робіт з ремонту транспортного засобу Ford Fiesta, державний реєстрацій номер НОМЕР_2, склала 28960,00 грн., без податку на додану вартість (а.с.28).
Розмір страхового відшкодування, належний до виплати потерпілому, визначений позивачем на підставі Висновків про оцінку вартості матеріальних збитків нанесених ТДВ СК «Кредо» внаслідок пошкодження легкового автомобіля Ford Fiesta, державний реєстрацій номер НОМЕР_2 в дорожньо-транспортній пригоді №115633 від 20.10.2016, згідно з яким вартість відновлювального ремонту зазначеного транспортного засобу, з урахуванням податку на додану вартість складає 27469,25 грн., без урахування податку на додану вартість - 22891,04 грн. (а.с. 48-59).
30.12.2016 позивачем складено страховий акт №ОСГПО-7357266, відповідно до якого пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу Ford Fiesta, державний реєстрацій номер НОМЕР_2, визнано страховим випадком та затверджено суму страхового відшкодування у розмірі 22891,04 грн. без врахування податку на додану вартість. (а.с. 60-61).
Страхове відшкодування сплачене страховиком на банківський рахунок ФОП ОСОБА_4, що підтверджується платіжним дорученням №4945 від 04.01.2017 (а.с. 62).
Отже, при здійснені виплати страхового відшкодування позивачем зменшено суму виплати на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість у розмірі 4578,21 грн.
Суд приходить до висновку, що визначення розміру страхового відшкодування на підставі Звіту про оцінку вартості матеріальних збитків нанесених ТДВ СК «Кредо» внаслідок пошкодження легкового автомобіля Ford Fiesta, державний реєстрацій номер НОМЕР_2 в дорожньо-транспортній пригоді №115633 від 20.10.2016 та його виплата без врахування податку на додану вартість у розмірі 4578,21 грн. здійснені позивачем правомірно, з огляду на наступне.
Абзацом другим пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV визначено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Відповідно до пункту 36.4 цієї ж статті, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом “а” пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.
Судом встановлено, що виплата страхового відшкодування на рахунок СТО ФОП ОСОБА_4 проведена за заявою представника ОСОБА_2 потерпілого ОСОБА_3
Правовідносини щодо включення або виключення податку на додану вартість із суми страхового відшкодування, що підлягає до виплати страхувальнику чи іншій особі (потерпілому, вигодонабувачу), регулюються податковим законодавством, а не законодавством в сфері страхування.
ОСОБА_5 з підпунктом 196.1.3 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.
Отже, всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, у зв'язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі, податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками податку на додану вартість по таких операціях.
При цьому, сам по собі звіт про визначення вартості відновлювального ремонту не є підставою для виникнення податкових зобов'язань, пов'язаних з наданням послуг щодо проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Зазначені зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. Таким чином, у випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, або проведення його особою, яка не є платником ПДВ, податкові зобов'язання не виникають.
Податкові зобов'язання з податку на додану вартість виникають у платника податку на додану вартість, який здійснює операції з постачання товарів чи послуг (товарно-матеріальних цінностей і послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта), оскільки такі операції є об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до положень пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України.
Таким чином, у разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.
Водночас, у разі, якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати страхового відшкодування повинен здійснюється без урахування сум податку на додану вартість.
Відтак, страховик не може бути примушений до виплати податку на додану вартість у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума податку нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником податку на додану вартість.
ОСОБА_5 з реєстру платників єдиного податку від 13.09.2016 №1604653401858, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_3) не зареєстрований як платник податку на додану вартість (а.с. 30).
Відповідно до рахунку №24 від 21.10.2016 вартість відновлюваних робіт та послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу обрахована ФОП ОСОБА_4 без нарахування податку на додану вартість (а.с. 28).
Зазначене свідчить про відсутність підстав для сплати позивачем на користь потерпілої особи ОСОБА_3 суми податку на додану вартість за придбані послуги з відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок настання страхового випадку транспортного засобу, якщо такі послуги придбані у особи, яка не є платником такого податку.
Відтак, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано визначив розмір страхового відшкодування та здійснив його виплату без врахування податку на додану вартість.
У зв'язку із чим, суд вважає висновки Нацкомфінпослуг про вчинені позивачем правопорушення на ринку фінансових послуг необґрунтованими, а оскаржуване розпорядження протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо посилань відповідача на лист ДПАУ від 03.08.2006 №14695/7/16-1517-26 що трактування пп.3.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість» та на приписи Закону України «Про податок на додану вартість», то суд звертає увагу, що зазначений Закон втратив чинність з 01.01.2011 після набрання чинності Податковим кодексом України, а тому не може бути застосований до даних правовідносин.
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, враховуючи висновки суду про відсутність порушень з блоку позивача на ринку фінансових послуг, суд приходить до висновку, що підстави для застосування заходу впливу відсутні, у зв'язку з чим оскаржуване Розпорядження № 538 від 14.03.2017 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 14.03.2017 №538 про застосування заходу впливу до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо».
Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.), присудити на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (ЄДРПОУ 13622789) за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання і сфері ринків фінансових послуг (ЄДРПОУ 38062828).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ю.П.Бойченко