Провадження № 22ц/790/4144/17 Головуючий 1 інст. - Ізмайлов І.К.
Справа № 644/8881/16-ц Доповідач - Бурлака І.В.
Категорія: трудові
«04» липня 2017 року м. Харків
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого судді: Бурлака І.В.,
Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,
за участю секретаря: Каюкова Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 травня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» про скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який в подальшому уточнювала, до Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» про скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Посилалася на те, що 07 листопада 2014 року її прийнято на посаду секретаря до Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" з окладом у розмірі 2556,00 грн.
З січня 2015 року їй зменшено посадовий оклад до 1485,00 грн., і для врегулювання спору відповідач запропонував посаду за суміщенням посад. Вона з цим погодилась.
Зазначила, що відповідну доплату вона отримувала щомісяця до вересня 2016 року.
Наказом № 248 від 30 вересня 2016 року, який вона вважала незаконним, на підставі рапорту головного лісничого з 01 жовтня 2016 року їй знято доплату за суміщення.
Вказала, що оскільки відповідачем щодо неї неодноразово порушувалися вимоги законодавства про працю, 31 жовтня 2016 року вона звернулась з заявою про розірвання трудового договору за власним бажанням з 31 жовтня 2016 року на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України.
Зазначила, що 31 жовтня 2016 року її ознайомили з листом - вимогою щодо надання пояснень причин звільнення та попереджено, що у разі невиконання цих вимог звільнення відбудеться за частиною 1 статті 38 КЗпП України.
Просила визнати наказ Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» № 248 від 30 вересня 2016 року про скасування доплати за суміщення незаконним та таким, що підлягає скасуванню з моменту його видання; визнати наказ № 204-К від 31 жовтня 2016 року про припинення трудового договору з 14 листопада 2016 року незаконним та таким, що підлягає скасуванню з моменту його видання; визнати безстроковий трудовий договір, укладений 07 листопада 2014 р. між Державним підприємством «Жовтневе лісове господарство» та нею, розірваним з 31 жотвня 2016 року на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України, внаслідок невиконання роботодавцем законодавства про працю; визнати недійсним внесений до трудової книжки про звільнення з роботи за власним бажанням пункт 1 статті 38 КЗпП України та зобов'язати Державне підприємство «Жовтневе лісове господарство» внести до трудової книжки запис про звільнення з 31 жовтня 2016 року за власним бажанням на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України; зобов'язати нарахувати та стягнути з Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» на її користь не нараховану доплату за суміщення посад в розмірі 252,00 грн.; стягнути 13 738,56 грн. вихідної допомоги, передбаченої статтею 44 КЗпП Україн; зобов'язати нарахувати та стягнути не нараховану премію за вересень та жовтень 2016 р. в розмірі 2827,68 грн.; стягнути 4787,68 грн. компенсації за час вимушеного прогулу та 20 000,00 грн. моральної шкоди.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 травня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення - скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.
При цьому посилалася на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Вважала, що суд не надав належної оцінки доказам у справі і як доводи апеляційної скарги виклала позовні вимоги.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно відхилити, рішення суду - залишити без змін.
При цьому судова колегія виходить з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, обгрунтовано виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 проведено з додержанням вимог чинного трудового законодавства.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 07 листопада 2014 року займала посаду секретаря у Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» з посадовим окладом у розмірі 2556,00 грн.
Наказом № 18 від 31 січня 2015 року за суміщення посади інженера 1 категорії з підготовки кадрів, секретарю Котелевській Ю.Ю., з 01 лютого 2015 року встановлено доплату в розмірі 1193,00 грн. (0,4 посадового окладу інженера 1 категорії з підготовки кадрів).
Наказом № 87 від 02 квітня 2015 року за суміщення посади провідного інженера з підготовки кадрів, секретарю Котелевській Ю.Ю., з 02 квітня 2015 року встановлено доплату в розмірі 1200,00 грн. (0,36 посадового окладу провідного інженера з підготовки кадрів).
Наказом № 146 від 30 червня 2015 року за суміщення посади провідного інженера лісового господарства, секретарю Котелевській Ю.Ю., з 08 липня 2015 року встановлено доплату в розмірі 1168,00 грн. (0,7 вакантного 0,5 посадового окладу провідного інженера лісового господарства).
Наказом № 264 від 29 грудня 2015 року за суміщення посади провідного інженера лісового господарства, секретарю Котелевській Ю.Ю., з 01 січня 2016 року встановлено доплату в розмірі 1323,00 грн. (0,7 вакантного 0,5 посадового окладу провідного інженера лісового господарства).
30 вересня 2016 року головним лісничим Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» на ім'я директора підприємства подано рапорт про зняття доплати з секретаря Котелевської Ю.Ю. у зв'язку з невиконанням нею камеральних робіт по відведенню і таксації лісосік.
Наказом № 248 від 30 вересня 2016 року на підставі рапорту головного лісничого ОСОБА_2 з 01 жовтня 2016 року секретарю Котелевській Ю.Ю. знято доплату за суміщення посади провідного інженера лісового господарства в зв'язку з невиконанням нею обов'язків провідного інженера лісового господарства, а саме невиконання камеральних робіт по відведенню і таксації лісосік відповідно до розділу 2 Посадової інструкції інженера лісового господарства затвердженої директором Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» 22 квітня 2015 року, які ОСОБА_1 повинна виконувати.
Статтею 105 КЗпП України передбачено, що суміщення професій (посад) передбачає виконання працівником поряд зі своєю основною роботою, передбаченою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) і виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи на одному і тому самому підприємстві за згодою працівника протягом встановленої законодавством тривалості робочого дня.
Головною передумовою суміщення професій (посад) є наявність вакансії суміщуваної професії (посади) в штатному розписі.
Суміщення професій (посад) дозволяється, як правило, в межах тієї ж категорії персоналу, до якої відноситься даний працівник.
При виконанні робіт за суміщенням працівникові встановлюються доплати до основної заробітної плати.
Відповідно до пункту 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказами Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року, сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.
Отже, суміщення професій (посад) допускається в тих випадках, коли працівник за своєю кваліфікацією може забезпечити якісне виконання як основної, так і суміщуваної (додаткової) роботи.
Частиною 1 статті 21 КЗпП України встановлено, що виконувана робота визначається угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, а розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника відповідно до частини 2 статті 105 КЗпП України встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.
Відповідно додатку 3 до Колективного договору на 2013-2015 роки Державне підприємство «Жовтневе лісове господарство» за суміщення професій, посад передбачено доплати одному працівнику, які максимальними розмірами не обмежуються і визначаються наявністю одержаної економії за тарифними ставками і окладами суміщуваних працівників. Передумовою для суміщення професій (посад) є наявність у штатному розписі професії (посади), яку суміщають, але вона залишається вакантною.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 працювала у відповідача на посаді секретаря, за суміщенням - на посаді провідного інженера лісового господарства, за що отримувала відповідну доплату. Доказів того, що вона не погодилась з умовами праці, крім її пояснень, матеріали справи не містять.
Відповідно до Колективного договору підприємства ОСОБА_1 припинено здійснення доплати за невиконання камеральних робіт по відведенню і таксації лісосік.
Посилання ОСОБА_1 на те, що зменшенням посадового окладу секретаря на початку 2015 року без її згоди порушено її трудові права, судовою колегією не приймаються, оскільки строк, передбачений статтею 233 КЗпП України як підстава звільнення її за частиною 3 статті 38 КЗпП України пропущено, про поновлення строку ОСОБА_1 не заявляла.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на підставі її заяви від 31 жовтня 2016 року, однак не за частиною 3 статті 38 КЗпП України, як просила в своїй заяві ОСОБА_1, при цьому не зазначивши жодного порушення з боку підприємства, а за частиною 1 статті 38 КЗпП України через два тижня з 14 листопада 2016 року.
Статтею 38 КЗпП України передбачено підстави розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк з ініціативи працівника.
Зокрема, частиною 3 цієї статті передбачено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. При цьому тягар доказування в цьому випадку лежить на працівникові.
Проте, як вбачається з наданих матеріалів справи ОСОБА_1 не довела, що роботодавець порушував вимоги трудового законодавства щодо неї.
В частині 1 статті 38 КЗпП України зазначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижня. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою.
Як вбачається з матеріалів справи протягом двох тижнів підприємство намагалось отримати від ОСОБА_1 пояснення щодо порушень з боку підприємства для її звільнення за частиною 3 статті 38 КЗпП України, при цьому попереджало її про звільнення з підстав, передбачених частиною 1 статті 38 КЗпП України у разі ненадання конкретних доказів порушень з боку роботодавця, однак ОСОБА_1 відмовилася надавати пояснення та наполягала на її звільненні.
Наказом № 204-к складеним 31 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади секретаря Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» з 14 листопада 2016 року на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України та зазначено про відсутність підстав для звільнення за частиною 3 статті 38 КЗпП України, згідно її заяви.
В суді апеляційної інстанції сторони не заперечували, що трудову книжку ОСОБА_1 отримала за її письмовою заявою поштою, з нею проведено розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно зазначив, що при звільненні ОСОБА_1 за частиною 1 статті 38 КЗпП України не порушено вимоги чинного трудового законодавства, тому її вимоги щодо виплати вихідної допомоги не підлягають задоволенню. Крім того, не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо виплати премії, оскільки відповідно до положень Колективного договору Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» виплата премії є правом, а не обов'язком підприємства. При відмові у задоволенні позову моральна шкода за статтею 237-1 КЗпП України не відшкодовуються.
Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, дотримуючись засад змагальності, забезпечивши сторонам можливість доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дійшов обгрунтованого висновку щодо відмови ОСОБА_1 в задоволенні позову за безпідставністю.
Доводи, які викладені в апеляційній скарзі, зведені до посилань на ті обставини, які були предметом розгляду в суді першої інстанції і яким суд надав відповідну правову оцінку.
Даних, які б вказували на наявність підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.
За таких обставин згідно статті 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1.ч.1.ст. 307, ст. 308, ст. 313, п.1.ч.1.ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 травня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Судді колегії