"27" червня 2017 р. м. Київ К/800/11016/17
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Заїки М.М., Мойсюка М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» ім. І.Г. Харитоненка про визнання протиправним та скасування наказу за касаційною скаргою Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» ім. І.Г. Харитоненка на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року,
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправним та скасувати підпункт 2 пункту 1 наказу № 364-од від 06 червня 2016 року «Про результати службового розслідування».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ, яким йому оголошено догану та позбавлено надбавки за відсутність на робочому місці на території Кадетського корпусу без поважних причин, є незаконним, оскільки 28 травня 2016 року у нього був вихідний день і він не повинен був виходити на роботу.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України у мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався.
В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.
Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права і у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на відповідні статті Кодексу адміністративного судочинства України та інші норми процесуального права, керуючись якими суд встановив обставини справи, права й обов'язки сторін; в мотивувальній частині рішення можуть також використовуватися посилання на рішення Конституційного Суду України, відповідні рішення Верховного Суду України (стаття 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України), а також посилання на рішення Європейського суду з прав людини; проте саме лише посилання в мотивувальній частині на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається сторона при обґрунтуванні своїх вимог, не може вважатися належною юридичною кваліфікацією (пункт 9 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі»).
Крім того, Європейський суд з прав людини у пунктах 23 та 25 Рішення «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року вказав, що суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень за аргументами, які сторона може представити в суд, та проаналізувати позов з точки зору цих аргументів.
Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає, оскільки постановлено без повного та всебічного з'ясування обставин справи і не ґрунтується на законі.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, 18 червня 2012 року наказом Міністра оборони України № 491 капітана ОСОБА_1 за його згодою відряджено із залишенням на військовій службі до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г.Харитоненка).
Позивач проходив військову службу в Державному ліцеї-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г.Харитоненка на посаді заступника командира 1-ї роти - офіцера-практичного психолога.
28 травня 2016 року, у суботу, позивач був відсутній на робочому місці на території Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» ім. І.Г. Харитоненка, про що складено акт про відсутність військовослужбовців на робочому місці та у зв'язку з чим проведено службове розслідування.
06 червня 2016 року наказом начальника Кадетського корпусу № 364-од позивача за низьку особисту дисциплінованість, неналежне ставлення до виконання своїх функціональних та службових обов'язків, порушення статей 37, 112, 115, 116, 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що полягало у відсутності 28 травня 2016 року на робочому місці на території Кадетського корпусу без поважних причин, притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та у зв'язку з цим позбавлено з 06 червня 2016 року надбавки за високі досягнення у праці, за виконання особливо важливих завдань, за складність та напруженість у роботі у розмірі 25%.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність накладеного дисциплінарного стягнення у вигляді догани та позбавлення у зв'язку з цим надбавки, оскільки позивач всупереч норм, передбачених Статутом Кадетського корпусу, Правилами внутрішнього розпорядку Кадетського корпусу та наказами командира цього навчального закладу, був відсутній на робочому місці на території Кадетського корпусу без поважних причин, що є порушенням службової дисципліни.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки у позивача шестиденний робочий тиждень і вихідні дні можуть припадати на будь-який день тижня та визначаються затвердженим командиром роти графіком, який відповідач на травень 2016 року не надав та не довів, що позивач знав про необхідність виходу на роботу у суботу 28 травня 2016 року, то притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за невихід на роботу у вихідний день є протиправним.
Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки, в тому числі і за контрактом, визначений Указом Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України».
Відповідно до пункту 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України розподіл часу здійснюється таким чином, щоб забезпечити у військовій частині постійну бойову готовність і проведення занять з бойової підготовки та створити умови для підтримання порядку, військової дисципліни й виховання військовослужбовців, підвищення їх культурного рівня, всебічного побутового обслуговування, відпочинку й харчування.
Для військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин) встановлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисиплінарний Статут).
Основні засади діяльності Кадетського корпусу з урахуванням специфіки, форми, методи й засоби організації навчально-виховного процесу визначені Статутом Кадетського корпусу, затвердженим Міністерством освіти і науки України 19 грудня 2013 року.
Відповідно до пункту 1.12 Статуту Кадетського корпусу діяльність базується, зокрема, і на засадах виконання вимог Статутів Збройних Сил в повсякденній діяльності.
На виконання вимог вказаного Статуту начальником Кадетського корпусу виданий наказ № 400-од від 26 серпня 2015 року «Про організацію службової та повсякденної життєдіяльності у державному ліцеї-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка у 2015-2016 навчальному році».
Загальними зборами трудового колективу Кадетського корпусу затверджені Правила внутрішнього розпорядку.
Відповідно до пункту 3.4 Статуту Кадетського корпусу у Кадетському корпусі встановлюється шестиденний робочий тиждень, розпорядок дня складається з урахуванням цілодобового перебування кадетів у Кадетському корпусі, обговорюється на засіданні педагогічної ради і затверджується наказом начальника Кадетського корпусу.
Пунктом 4.24 Статуту Кадетського корпусу та Правилами внутрішнього розпорядку передбачені вимоги до посади «заступник командира роти - офіцер-практичний психолог», яку обіймав позивач та визначені посадові обов'язки. Зокрема, заступник командира роти - офіцер-практичний психолог є прямим начальником усього особового складу роти та безпосередньо підпорядковується командиру роти - старшому офіцеру - вихователю, бере участь в організації навчально - виховного процесу з метою забезпечення всебічного особистісного розвитку кадетів, виявляє причини, що ускладнюють становлення особистості дитини, особистим прикладом утверджує повагу до принципів загальнолюдської моралі, культурно - національних, духовних цінностей України, дбайливе ставлення до навколишнього середовища тощо, сприяє формуванню психологічної культури кадетів, учителів, батьків.
Відповідно до пункту 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Відповідно до пунктів 3, 4 цього Статуту військова дисципліна досягається, в тому числі, шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Пунктом 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Однак, скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції вимог вказаних нормативно-правових актів не врахував та належним чином не перевірив доводів відповідача, що пунктом 41 наказу начальника Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка № 400-од від 26 серпня 2015 року передбачено, зокрема, що вручення документів про освіту рекомендовано провести для випускників 11-х класів - 28-29 травня, та що зазначене було втілено в наказі № 330-од від 17 травня 2016 року «Про організацію випуску».
Поза увагою суду апеляційної інстанції та без належного мотивування щодо прийняття чи відхилення залишились також і показання свідків, які були допитані в суді першої інстанції та які надали пояснення щодо наказу про організацію випуску кадетів 28 травня 2016 року та обізнаності позивача щодо нього.
Не встановлення в судовому процесі зазначених вище обставин як таких, що мають суттєве значення у справі, призвело до передчасних та необґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі.
Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 4 вказаної статті справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За таких обставин, оскільки судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового судового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» ім. І.Г. Харитоненка задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.
Головуючий: Я.Л. Іваненко
Судді: М.М. Заїка
М.І. Мойсюк