29 червня 2017 року м. Київ К/800/1802/17
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Голяшкіна О.В.,
Шведа Е.Ю.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з позовом до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, в якому просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити йому щорічну разову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених коштів, в сумі 6 470 грн. та стягнути моральну шкоду в сумі 1 000 грн..
Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 11.11.2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради при нарахуванні і виплаті ОСОБА_2 разової грошової допомоги до 5 травня, гарантованої ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016 рік. Зобов'язано Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради здійснити перерахунок ОСОБА_2 разової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік з розміру восьми мінімальних пенсій за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з урахуванням сплаченої суми допомоги. Відмовлено у задоволенні позову у іншій частині за необґрунтованістю.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 року апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради було задоволено. Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 11.11.2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.
Зі змісту судового рішення вбачається, що Департаментом соціального захисту населення Сумської міської ради в 2016 році позивачу як інваліду війни 2 групи виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 2600 грн. згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Згідно із частиною 1 статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Законом України від 28.12.2014 року №79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності 01.01.2015 року, розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 02.03.2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», відповідно до пп.1 п.1 якої Кабінету Міністрів України установлено, що у 2016 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), зокрема, інвалідам війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, ґетто та інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 2975 гривень; II групи - 2600 гривень; III групи - 2310 гривень.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанцій дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для визнання протиправними дій Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради щодо виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня в 2016 році, як інваліду війни 2 групи, у розмірі 2600 грн., оскільки вказана виплата здійснена відповідно до положень Бюджетного кодексу України та у розмірі, встановленому пп.1 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», отже відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо доводів позивача у касаційній скарзі про неправомірність виплати йому грошової допомоги до 5 травня на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 через невідповідність розміру виплат, встановлених ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», слід зазначити наступне.
Суд апеляційної інстанції у своєму рішенні посилається на Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 р. № 3-рп/2012, в якому визначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Валентина Ніканорівна Великода проти України», висловив правову позицію, за якого зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу № 1 полягає у тому, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Суд зазначив, що зменшення розміру пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава.
З урахуванням вищенаведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 та відмову у їх задоволенні.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції, є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: О.Є. Донець
О.В. Голяшкін
Е.Ю. Швед