27 червня 2017 року м. Київ К/800/21400/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Швед Е.Ю., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Краснокутського районного суду Харківської області від 25 квітня 2017 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року
у справі № 627/342/17
за позовом ОСОБА_1
до Любівська сільська рада Краснокутського району Харківської області,
третя особа: ОСОБА_2,
про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Любівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, третя особа: ОСОБА_2, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Любівської сільської ради Краснокутського району Харківської області VІІ сесії VІІ скликання від 28 квітня 2016 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення несільськогосподарських угідь (під господарськими будівлями і дворами) в межах населеного пункту в с. Любівка на території Любівської сільської ради Краснокутського району Харківської області для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_2».
Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 25 квітня залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року, провадження у справі закрито.
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга позивача, в якій він, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Як вбачається з доданих до касаційної скарги судових рішень, спір у цій справі стосується визнання протиправним та скасування рішення Любівської сільської ради VІІ сесії VІІ скликання від 28 квітня 2016 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення несільськогосподарських угідь (під господарськими будівлями і дворами ) в межах населеного пункту в с. Любівка на території Любівської сільської ради Краснокутського району Харківської області для ведення особистого селянського господаврства громадянину ОСОБА_2.".
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 31 травня 2016 року, ОСОБА_2 на підставі спірного рішення сільської ради, є власником земельної ділянки площею 0,3598 га для ведення особистого селянського господарства, землі сільськогосподарського призначення.
Ухвалюючи рішення про закриття провадження у цій справі, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Ч. 1 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Крім того, Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі, отримання свідоцтва про право власності на майно тощо.
Прийняте сільською радою спірне рішення (як суб'єктом владних повноважень) є ненормативним актом місцевого органу виконавчої влади, яке вичерпало свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта (актів) не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку, укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України в своїх численних рішеннях, зокрема, у справах № 21-405а14 від 11 листопада 2014 року, № 21-308а14 від 09 грудня 2014 року, який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 2442 КАС України.
За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного та обгрунтованого висновку про те, що в даних правовідносинах позов спрямований на захист прав у сфері приватно-правових, а не публічно-правових відносин, дана справа не може бути розглянута за правилами адміністративного судочинства та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів не спростовують.
Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом вказаної норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи, порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення щодо того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
Оскільки доводи скаржника не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку з ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.
Керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Краснокутського районного суду Харківської області від 25 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року у справі № 627/342/17 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Е.Ю. Швед