06 липня 2017 рокуЛьвів№ 876/5121/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,
за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Львівській області про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,
ФОП ОСОБА_1 02.03.2017 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, в якому просив скасувати розрахунок №28 від 23.02.2017 плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яким ОСОБА_1 встановлено плату в розмірі 418,56 євро.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ФОП ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскільки, в місці завантаження було проведено зважування транспортного засобу, ваги якого зафіксували вагу 40 590 кг, що підтверджується накладною № 144 від 23.02.2017, виписаною ДП «Агрофірма Луга-Нова» та товарно-транспортною накладною б/н від 23.02.2017 і дані документи були представлені уповноваженому працівнику Укртрансбезпеки в місці зупинення транспортного засобу, то працівник зобов'язаний був врахувати ці документи, враховуючи, що п. 16 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль. Однак, вимоги даної норми були враховані головним спеціалістом Укртрансбезпеки лише частково, зокрема, враховано лише пройдений транспортним засобом кілометраж, який було вирахувано на підставі наданих документів та зі слів водія.
Крім того, апелянт вказує, що так як була суттєва відмінність між показниками, які були зафіксовані в первинних документах та в результаті проведеного зважування (різниця склала більше 3 т), то працівником Укртрансбезпеки необхідно було провести повторне зважування транспортного засобу, щоб усунути будь-які розбіжності у визначенні правильності дійсної маси вантажу, як це передбачено п. 21 Порядку № 879 у разі наявності підозри щодо перевищення нормативних габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, працівники пунктів габаритно-вагового контролю проводять його повторне зважування.
Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до ч.1 ст.41, ч.4 ст. 196 КАС України суд розглядає справу за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що 03.08.2015 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.03.2017 за №1002342065 (а.с. 41-42).
23.02.2017 на підставі наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 17.02.2017 №147, направлення від 20.02.2017 №007909, відповідно до графіку проведення рейдових перевірок у період з 20.02.2017 по 26.02.2017 державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Львівській області проводилась щотижнева рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом (а.с. 29-31, 35).
Під час перевірки 23.02.2017 був зупинений транспортний засіб марки Scania, державний номерний знак НОМЕР_1, із причепом Benalu, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, який належить ФОП ОСОБА_1
Перевіряючими проведено документальний габаритно-ваговий контроль вказаного автомобіля марки Scania та встановлено надання послуг перевезення вантажу із перевищенням навантажень на строєні осі (нормативно допустиме - 11,0/11,0/22,0, фактичне - 6,55/10,75/25,8) та загальної маси транспортного засобу (нормативно допустиме - 40 т, фактичне - 43,2 т).
За результатами контролю складено довідку від 23.02.2017 та акт від 23.02.2017 №ВС0130078 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, на підставі якого проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд в сумі 418,56 євро (а.с. 33, 36-37).
Водночас, 23.02.2017 складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким зафіксовано порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутній дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними органами, у разі перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень (а.с. 38).
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки Scania, державний номерний знак НОМЕР_3, причіп - АС 2458 ХР, що належить ФОП ОСОБА_1, здійснювався технічними засобами, що пройшли повірку, мають відповідне свідоцтво та є придатними до застосування. Відтак, підстав щодо визнання результатів габаритно-вагового контролю незаконними немає.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає правильно встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства з огляду на наступне.
За змістом пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Основними завданнями останньої є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) здійснює свої повноваження безпосередньо, а також через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Частиною 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 за № 30).
Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Відповідно до пункту 19 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 за № 198 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначаються окремими актами законодавства
Пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами визначено, що рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документу про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 за № 879 «Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування» (далі Порядок № 879).
Відповідно до пункту 32 Порядку перевізник, який має намір використовувати великоваговий та/або великогабаритний транспортний засіб, зобов'язаний не пізніше ніж за три доби звернутися до уповноважених Укравтодором підприємств із заявою про видачу погодження маршруту. Дозвіл на рух великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу видається відповідним підрозділом МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху, після надання погодження маршруту.
Погодження маршруту видається після внесення в установленому розмірі плати за проїзд. У разі прийняття рішення про відмову перевізника від проїзду за погодженим маршрутом внесена плата за проїзд не повертається.
Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень (абзаци 1 та 3 пункту 28 Порядку).
Згідно з абзацом першим пункту 30 Порядку плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.
Пунктом 31-1 Порядку встановлено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
Частиною 3 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Пунктом 31-1 Порядку № 879 визначено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
З матеріалів справи видно, що на підставі довідки від 23.02.2017 та акта від 23.02.2017 №ВС0130078 проведено розрахунок від 23.02.2017 №28 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування (а.с.15).
Відповідно до вищезазначеного та пункту 1 розрахунку №28 від 23.02.2017 навантаження на загальну масу становила 43,2 т, замість допустимих 40 т, тобто на 3,2 т більше, отже ставка плати за кожен кілометр відстані становить 0,1 євро.
Згідно з пунктом 2.3.1 вказаного розрахунку навантаження на строєну ось становила 25,9 т, замість допустимих 22 т, тобто на 3,9 т більше, що еквівалентно ставці плати за кожен кілометр відстані - 0,27 євро за кожен кілометр відстані.
Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що у відповідності до формули розмір плати за проїзд повинен складати: П = (Рзм + Рнв + Рг) Ч В Ч К, тобто (0,1+0,54+0) Ч218Ч3=418,56 Євро, де Рзм - 0,1 Євро/км (згідно ставок плати за загальну масу); Рнв - 0,54 Євро/км (0,27Ч2 Євро/км) (згідно ставок плати за проїзд перевищення осьових навантажень, зокрема на строєну вісь перевищення становить 17,7% (від 10 до 20 відсотків включно - 0,27 Євро/км), а також подвоєння плати за проїзд згідно з пунктом 31 Порядку №879 - строєні осі з одиночними шинами); Рг-0 (перевищення габаритних параметрів); В - пройдена відстань 218 км, К - на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Львівській області вірно проведено розрахунок плати за проїзд від 23.02.2017 №28.
Отже, виходячи з наведених норм, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення - дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів; у разі ж якщо рух здійснюється без відповідно дозволу або внесення плати за проїзд, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати.
Згідно акта від 23.02.2017 №ВС0130078 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с. 13) та довідки від 23.02.2017 про результати здійснення габаритно-вагового контролю (а.с.14), автомобіль марки Scania, державний номерний знак НОМЕР_3, причіп - АС 2458 ХР, що належить ФОП ОСОБА_1, при наданні послуг перевезення вантажу (пшениці), що підтверджується накладними від 23.02.2017 б/н, №144, від 24.02.2017 №13149 (а.с.7-9), мав перевищення осьових навантажень (нормативно допустиме - 11,0/11,0/22,0, фактичне - 6,55/10,75/25,8) та загальної маси транспортного засобу (нормативно допустиме - 40 т, фактичне - 43,2 т).
Ця обставина підтверджується роздруківкою (чеком) від 23.02.2017 №12808, яка формується і видається автоматично, що унеможливлює втручання особи в результати зважування.
Так, зафіксовано навантаження: на ліве перше колесо - 3,350 т, на праве перше колесо - 3,2 т, на ліве друге колесо - 5,95 т, на праве друге колесо - 4,8 т, на ліве третє колесо - 5,8 т, на праве третє колесо - 4,6 т, що в сумі складає навантаження - 43,2 т, замість допустимих 40 т (+-2% похибки) (а.с.12).
Згідно даної роздруківки позивачем допущено перевищення вагових обмежень на 3,2 т та осьового навантаження на 3,9 т дозволених нормативів (а.с.12).
Таким чином, під час здійснення органом Укртрансбезпеки габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача встановлено перевищення нормативно допустимого осьового та вагового навантаження транспортного засобу.
Підпунктом 5 пункту 2 Порядку №879 наведене визначення поняття «документальний габаритно-ваговий контроль» - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та вантажу.
Згідно пункту 13 Порядку № 879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Як вірно встановлено судом, вага пересувна автомобільна типу CHEKLODE FREEWEIGH, заводський номер №008178, яка використовується ДП «Львівський облавтодор» при здійсненні габаритно-вагового контролю відповідає вимогам ГОСТ 29329-92 та пройшла щорічну повірку, що підтверджується свідоцтвом від 08.07.2016 №34-00/3517 зі строком дії до 08.07.2017 (а.с. 34).
Відтак, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки Scania, державний номерний знак НОМЕР_3, причіп - АС 2458 ХР, що належить ФОП ОСОБА_1, здійснювався технічними засобами, що пройшли повірку, мають відповідне свідоцтво та є придатними до застосування.
Таким чином, колегія суддів вважає, що підстав щодо визнання результатів габаритно-вагового контролю незаконними немає, а тому позов є необґрунтованим та правомірно не задоволено судом першої інстанції.
Посилання апелянта на дотримання тарифів габаритно-вагового контролю перевозки, що зафіксовані позивачем при завантаженні груза та при його вивантаженні, даними товарно-транспортної накладної на груз, колегія суддів розцінює такими, що не спростовують даних вагового контролю Укртрансбезпеки про перевищення нормативно допустимої загальної маси транспортного засобу та навантаження на строєні осі, а, відтак, і оспореного розрахунку плати за проїзд.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись статтями 41, 160, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч. 1 п. 1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року у справі №803/297/17 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя ОСОБА_3
судді ОСОБА_4
ОСОБА_5
Повний текст судового рішення виготовлено 07.07.2017