Справа: № 753/6926/17 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтюк Л.К. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
04 липня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 20 квітня 2017 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
У квітні 2017 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва із адміністративним позовом до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якому просив:
визнати виконавчі дії державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження після спливу строків для пред'явлення виконавчого документа до виконання протиправними.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 20 квітня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 повернуто позивачеві разом із усіма доданими до неї матеріалами.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити, а ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 20 квітня 2017 року про повернення позовної заяви - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до статті 204 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо встановить неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; або порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Приймаючи рішення про повернення позовної заяви позивачеві суд першої інстанції виходив з того, що позивач є стороною виконавчого провадження, а виконавчий лист видав Печерський районний суд міста Києва, тому дана справа предметно підсудна Печерському районному суду міста Києва, як адміністративному суду.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" у рішенні від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій.
За приписами частини першої статті 19 Кодексу адміністративного справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
З наведеної норми слідує, що даний адміністративний позов може бути подано до суду за вибором позивача як за місцем реєстрації останнього, так і за місцем знаходження відповідача. З матеріалів адміністративного позову вбачається, що Дарницький районний відділ державної виконавчої служби міста Києва розташований за адресою: АДРЕСА_1, який за територіальною підсудністю відноситься до Дарницького районного суду міста Києва.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки даний спір повинен розглядатися місцевим загальним як адміністративним судом за вибором позивача за місцезнаходженням відповідача, суд першої інстанції протиправно повернув позивачу адміністративний позов для подання до належного суду.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Так, відповідно до п. 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження
У відповідності до правової позиції Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зокрема, в абз. 2 п.21 постанови «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01.03.2013 року, де зазначено, що з ураховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Даний позов поданий в порядку ст. 181 КАС України.
Статтею 181 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Інший порядок судового оскарження, у тому числі коло учасників цього оскарження, визначено Розділом VII ЦПК України і статтею 212 ГПК України.
За приписами ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ (ч. 2 ст. 384 ЦПК України).
Справи за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими ст. 386 ЦПК України, за участю виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Отже, оскарження стороною виконавчого провадження, в тому числі, і боржником, рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання рішення суду, прийнятого в порядку цивільного судочинства, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Окрім, зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що з аналізу наведених норм, а також наданих доказів, учасником виконавчого провадження, а саме боржником (позивачем) оскаржуються дії та рішення відповідача в рамках виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №2-1073/10, виданого 25 травня 2011 року Печерським районним судом міста Києва в рамках розгляду цивільної справи.
Враховуючи наведені фактичні обставини справи, даний позов може бути розглянуто виключно у порядку цивільного судочинства, судом, який видав виконавчий документ.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити, ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 20 квітня 2017 року про повернення позовної заяви - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 160, 165, 167, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 20 квітня 2017 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії направити до Дарницького районного суду міста Києва для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.Є.Пилипенко
Судді Я.Б. Глущенко
С.Б. Шелест
Повний текст виготовлено 07.07.2017 року.Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Шелест С.Б.
Глущенко Я.Б.