Справа № 826/27888/15 Головуючий у 1-й інстанції: зШулежко В.П.
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
Іменем України
05 липня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Лисенко І.Д., представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РАДИКАЛБАНК» Савельєвої Анни Миколаївни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РАДИКАЛБАНК» Савельєвої Анни Миколаївни про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «РАДИКАЛ БАНК» щодо не включення гр. ОСОБА_4 до Загального реєстру вкладників ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «РАДИКАЛ БАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «РАДИКАЛ БАНК» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо гр. ОСОБА_4, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» у розмірі 200 000(двісті тисяч гривень 00 копійок) грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2016 року позов задоволено частково.
Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповдіача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ПАТ «Радикал Банк» 11.01.2012 укладено договір банківського рахунку НОМЕР_1 та відкрито поточний рахунок.
Відповідно до квитанції №9453 від 09.07.2015 на поточний рахунок позивача через касу банку зараховано 200 000 грн, призначення платежу: «поповнення поточного рахунку клієнта власними коштами».
На підставі постанови Правління Національного банку України від 09.07.2015 №452/БТ «Про віднесення ПАТ «Радикал Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 09.07.2015 №130 «Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «Радикал Банк», згідно з яким з 10.07.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Радикал Банк» ОСОБА_5
Рішенням виконавчої дирекції Фонду №178 від 30.09.2015 змінено Уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження тимчасового адміністратора, згідно з даним рішенням призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Радикал Банк» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту регулювання неплатоспроможності банків Савельєвій Анні Миколаївні з 01.10.2015.
З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ «Радикал Банк», запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду, керуючись частиною 4 статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №184 від 08.10.2015 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Радикал Банк» до 09.11.2015 включно.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 09.11.2015 №769 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Радикал Банк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 09.11.2015 № 203, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Радикал Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Також Уповноваженою особою Фонду на підставі протоколів комісії з перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, видано наказ від 09.11.2015 № 204 про визнання правочинів нікчемними.
Згідно вказаного наказу, Уповноваженою особою Фонду визнано нікчемними договори, перелік яких зазначено в Додатку 1 до цього Наказу (у тому числі і щодо позивача), на підставі п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як підстава для визнання нікчемності правочинів.
На виконання зазначеного наказу на адресу позивача направлено повідомлення від 18.11.2015 №3606/15, яким проінформовано позивача, що відповідно до положень частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є нікчемними правочини - трансакції Банку щодо перерахування на користь ОСОБА_4 коштів з призначенням платежу: «поповнення поточного рахунку клієнта власними коштами» на суму 200 000 грн.
Дізнавшись про відсутність своїх даних в загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Радикал Банк» за рахунок Фонду, позивач звернувся до суду із позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доводи Уповноваженої особи Фонду про нікчемність трансакції не знайшли підтвердження під час вирішення справи.
Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).
За ч. 1 ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 4452-VI вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Частинами 1-3, 5-6 ст. 27 Закону № 4452-VI закріплено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Пунктами 2, 4, 6 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 (далі - Положення № 14), Фонд складає на підставі Переліку Загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).
Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
На підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
З огляду на викладені вище положення, апеляційний суд дійшов висновку, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку наділена повноваженнями на формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (з урахуванням положень частини другої статті 26 Закону № 4452-VI).
Пунктами 4, 6 ч. 2 ст. 37 Закону № 4452-VI закріплено, що Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів, а також звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку
Частинами 2, 3 статті 38 Закону № 4452-VI передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Вкладником, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Таким чином, передбачені Законом № 4452-VI гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку (у розумінні статті 2 Закону № 4452-VI). Такий статус передбачає, з-поміж іншого, наявність у банку вкладу, залученого, зокрема, на умовах договору банківського рахунку або договору банківського вкладу (депозиту).
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно ст. 1068 ЦК банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
У справі що розглядається, встановлено, що між позивачем та ПАТ «Радикал Банк» 11.01.2012 укладено договір банківського рахунку НОМЕР_1 та відкрито поточний рахунок. 09.07.2015 на вказаний рахунок позивачем через касу банку було зараховано 200 000 грн, що підтверджується квитанцією № 9453.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивача не включено до Переліку вкладників у зв'язку із визнанням нікчемним «транзакції ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» щодо перерахування на користь ОСОБА_4 грошових сум з призначенням платежу «Поповнення поточного рахунку клієнта власними коштами» на суму 200 000,00 грн, дата вчинення транзакції 09.07.2015, час вчинення транзакції 12:13».
При цьому, відповідач посилався на пункти 1, 2, 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI та ч. 1 ст. 203 ЦК. Також, відповідач зазначає, що кошти на поточний рахунок позивача надійшли внаслідок так званого «дроблення» вкладу іншого клієнта банку, внаслідок чого останній зможе отримати від Фонду суму відшкодування, що перевищує гарантовану.
Проте, апеляційний суд вважає такі висновки відповідача помилковими.
Колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне звернути увагу на те, що Уповноважена особа Фонду, дійсно, наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників.
Так, у відповідності до п.п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Зарахування банком коштів на поточний рахунок фізичної особи не є операцією з відчуження майна банку, відмовою його від власних майнових вимог. Крім того, отримуючи кошти від позивача, банк не приймав на себе жодних додаткових зобов'язань. Жодних доказів того, що прийняття від позивача 200 000 грн на його поточний рахунок, спричинило неплатоспроможність ПАТ «РАДИКАЛБАНК» відповідачем надано не було. За таких обставин, посилання на нікчемність спірної транзакції на підставі п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI є необґрунтованим.
Відповідачем також не було доведено, що умови укладеного договору банківського вкладу передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання переваг позивачу чи іншим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Спірна транзакція є фактично двостороннім правочином, за яким одна сторона (клієнт банку) передає, а інша сторона (банк) приймає та зараховує кошти на поточний рахунок цього клієнта, відкритого у банку. Такий правочин по своїй суті не створює жодних прав чи обов'язків для третіх осіб, тому посилання на нікчемність спірної транзакції на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI є необґрунтованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідачами також не надано доказів, які б свідчили, що спірна транзакція є такою, що порушує публічний порядок чи спрямована на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Апеляційний суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутнє судове рішення про визнання недійсною спірної операції.
За таких обставин твердження Уповноваженої особи Фонду щодо нікчемності спірної транзакції є виключно припущенням, яке не доведено належними доказами у встановленому законом порядку. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що припущення відповідача про можливе дроблення рахунків інших вкладників банку не може бути причиною позбавлення позивача його законного права на отримання відшкодування за вкладом.
Аналогічну позицію висловив також і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 19 квітня 2017 року по справі № 826/11609/15, постанові від 14 квітня 2017 року по справі № 826/20848/14, ухвалі від 12 квітня 2017 року № 826/1184/15.
Окрім того, апеляційний суд у даному випадку погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що проведення спірної транзакції у комп'ютерній системі ПАТ «РАДИКАЛБАНК» одночасно з іншими операціями одним касиром не свідчить про те, що зазначена операція є такою, що фактично не відбулася чи є нікчемною.
Доводи про наявність у працівників банку, позивача чи третіх осіб умислу на неправомірні, на думку відповідача, дії, без підтвердження цього протиправного умислу у встановленому законом порядку та інших можливих обставин вчинення певними особами відповідних злочинних дій, є виключно припущенням, яке не підтверджуються належними доказами.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що висновок відповідача про нікчемність спірної транзакції є виключно припущенням, який не доведено належними засобами доказування, а тому застосування наслідків її нікчемності та не включення позивача до реєстру владників, які мають право на відшкодування вкладу за рахунок коштів Фонду є протиправним.
Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав на часткове задоволення позовних вимог.
Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з Уповноваженої особи Фонду на користь позивача судового збору.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду є працівником Фонду.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 19 № 4452-VI джерелами формування коштів Фонду є кошти з Державного бюджету України (у тому числі облігації внутрішньої державної позики).
Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що відповідачем у даній справі є посадова особа Фонду, то судові витрати слід присудити саме за рахунок Фонду, а не його працівника - уповноваженої особи Фонду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції було правильно вирішено справу, проте помилково стягнуто судовий збір не з суб'єкта владних повноважень, а з його посадової особи, колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат слід змінити.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 201, 205, 206, 212, 254 КАС, суд
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РАДИКАЛБАНК» Савельєвої Анни Миколаївни задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2016 року змінити в частині розподілу судових витрат.
Присудити на користь ОСОБА_4 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб сплачений судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп.
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2016 року залишити без змін.
Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції в порядку та строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя М.В. Межевич
Суддя Г.В. Земляна
Суддя Є.О. Сорочко
Повний текст рішення виготовлений 07.07.2017.
Головуючий суддя Межевич М.В.
Судді: Сорочко Є.О.
Земляна Г.В.