Справа: № 756/3349/17 Головуючий у 1-й інстанції: Яценко Н.О. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
06 липня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 25 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернулася до суду з даним позовом, в якому просила суд зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» в редакції, що діяла на дату призначення пенсії (24.01.2011) в розмірі 87 відсотків від сум заробітної плати державних службовців згідно з довідкою Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.11.2016 року № 052-9771 з урахуванням сум: матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, індексації заробітної плати та індексації пенсії, починаючи з 24 січня 2011 року з урахуванням проведених виплат, а всього 6 857,72 грн щомісячно.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 25 травня 2017 року позов задоволено частково, починаючи з 13.01.2017. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням в частині про задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В частині про відмову у задоволенні позову постанова суду першої інстанції сторонами не оскаржується та згідно з вимогами ст. 195 КАС України судом апеляційної інстанції не переглядається.
Згідно з вимогами ст. 183-2 КАС України апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві у зв'язку з призначенням їй пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у січні 2011 року.
Відповідачем при проведенні розрахунку її пенсії не були враховані суми матеріальної допомоги та інші виплати, з яких було сплачено страхові внески.
13 січня 2017 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у встановленому при призначені пенсії розмірі 87% від суми місячної заробітної плати з урахуванням інших виплат, а саме: матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки та індексації заробітної плати. До заяви було додано довідку Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.11.2016 року № 052-9771, в якій, зокрема, було зазначено суми матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки та індексації заробітної плати.
Листом від 01.02.2017 відповідач відмовив позивачу в перерахунку пенсії, посилаючись на те, що Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 не передбачено проведення перерахунків пенсій, в тому числі призначених до набрання чинності цим Законом.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана відмова відповідача є протиправною.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на час призначення пенсії) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно з ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога інші виплати входили до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до частини першої зазначеної статті до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Згідно зі статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що неврахування при обчисленні пенсії позивача інших виплат, з яких сплачено страхові внески, призвели до неправильного розрахунку і нарахування позивачу пенсії, а відтак обґрунтовано зобов'язав відповідача провести відповідний перерахунок та виплату пенсії позивача з урахуванням дати звернення за таким перерахунком.
Наведена правова позиція була висловлена Верховним Судом в постановах від 20 лютого 2012 року, 14, 28 травня 2013 року (справи №№ 21-430а11, 21-125а13, 21-97а13 відповідно) прийнятих в порядку перегляду судового рішення з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Згідно зі ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що після призначення позивачу пенсії законодавство, яке регулює спірні правовідносини, змінилося та на даний час не передбачає можливість перерахунку пенсії державним службовцям, колегія суддів відхиляє, оскільки порушення Закону, на яке посилається позивач, мало місце при обчисленні розміру пенсії під час її призначення, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає редакція Закону, що була чинною на час призначення пенсії.
Інші доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 25 травня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді І.О. Грибан
О.А. Губська
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Губська О.А.
Грибан І.О.