06 липня 2017 рокуЛьвів№ 876/7061/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 29 травня 2017 року у справі № 599/706/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення одноразової грошової допомоги,
В травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової допомоги.
Позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо перерахунку щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі встановленому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016 рік та зобов'язати його здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити 4730 грн щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2016 рік відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою Зборівського районного суду Тернопільської області від 29 травня 2017 року позивачу в задоволенні позову відмовлено.
Постанову суду першої інстанції через свого представника в суді ОСОБА_2 оскаржив ОСОБА_1, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Посилається на те, що Конституцією України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян. При визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій необхідно керуватися частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не постановою Кабінету Міністрів України.
Оскільки клопотань від осіб, які беруть участь у справі, які належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, про розгляд справи за їх участю не поступило, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних в ній доказів.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
У справі встановлено, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що не заперечується відповідачем.
Позивачу було проведено виплату щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій до 05 травня 2016 року у розмірі 920 грн.
В березні 2017 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області з вимогою провести виплату недоплаченої разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі 4730 грн.
Листом від 11.04.2017 №М-7 Управління праці та соціального захисту населення Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області повідомило позивача про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №141 від 02.03.2016 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено виплату разової грошової допомоги учаснику бойових дій до 5 травня за 2016 рік у розмірі 920 грн.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що виплата позивачу як учаснику бойових дій щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік відповідачем здійснена правомірно в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008, встановлено виплату учасникам бойових дій щорічної до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ, яким розділ VI Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, згідно якого норми і положення статей 12,13,14,15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у розмірах, зокрема, учасникам бойових дій - 920 гривень.
Вказані положення є чинними та не визнані Конституційним судом України не- конституційними.
Як встановлено судом, у 2016 році позивачу була виплачена щорічна разова грошова допомога до 5 травня в розмірі 920 гривень.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-11/2012 від 25 січня 2012 року у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України, суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказує, що при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій застосовуватись повинен Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який є спеціальним та регламентує статус і соціальне забезпечення ветеранів війни, а не постанова Кабінету Міністрів України.
Такі доводи позивача є безпідставними з огляду на таке.
На час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, проте по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.
Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення № 4-зп від 03 жовтня 1997 року у справі набуття чинності Конституцією України зазначив про те, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
За змістом частини 3 статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на всій території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Враховуючи, що Закон України від 28.12.2014 N 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прийнятий пізніше Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", то в даному випадку, підлягають застосуванню норми Закону України від 28.12.2014 N 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин".
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку в частині того, що щорічна разова грошова допомога до 5 травня за 2016 рік була нарахована та виплачена позивачу у розмірі 920,00 грн відповідно до положень Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України №141 від 02 березня 2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції розглянув спір з дотриманням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого обґрунтовано відмовив в задоволенні позову, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваної постанови колегія суддів не знаходить.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому не можуть бути підставою для її задоволення.
Керуючись ст. 195, ст. 197, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 29 травня 2017 року у справі № 599/706/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. М. Багрій
судді А. І. Рибачук
Д. М. Старунський