ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
07 липня 2017 року письмове провадження № 826/3078/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції у м. Києві
про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про зобов'язання відповідача розглянути кандидатуру позивача для зайняття посади у відповідності до п. 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» у ГУ НП у м. Києві та видати відповідний наказ з цього приводу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідності до норм п. 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» відповідачем не вирішено питання про прийняття позивача на посаду до органів поліції.
В судовому засіданні представник позивача та позивач позовні вимоги підтримали.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав відсутності правових підстав для прийняття позивача до органів поліції.
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, суд прийшов до переконання про можливість розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.
Наказом Головного управління МВС України в м. Києві від 30.06.2015р. №535 о/с «Щодо особового складу» ОСОБА_1 на підставі його рапорту від 17.06.2015р. звільнено з посади заступника начальника управління - начальника відділу боротьби з торгівлею людьми управління боротьби зі злочинами, пов'язаним з торгівлею людьми згідно п.п. «в» п. 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, зарахувавши його в розпорядження Головного управління за останньою займаною посадою, із 17.06.2015р.
Наказом ГУ МВС України в м. Києві від 28.10.2015р. №938 о/с позивача на підставі п.п. «є» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни) звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України.
Підставою прийняття зазначеного наказу був наказ ГУ МВС України в м. Києві від 26.10.2015р. №723 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Головного управління».
Не погоджуючись з наказами ГУ МВС України в м. Києві від 26.10.2015р. №723 та від 28.10.2015р. №938 о/с, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування та поновлення на посаді заступника начальника управління - начальника відділу боротьби з торгівлею людьми управління боротьби зі злочинами, пов'язаним з торгівлею людьми та про зобов'язання ГУ НП у м. Києві розглянути кандидатуру позивача для зайняття посади у відповідності до п. 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» у ГУ НП у м. Києві та видати відповідний наказ з цього приводу.
Ухвалою суду від 07.07.2017р. у справі №826/9668/16 позовну заяву ОСОБА_1 про скасування зазначених вище наказів, залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строків звернення до суду.
Вирішуючи адміністративний спір щодо зобов'язання відповідача розглянути кандидатуру позивача для зайняття посади у відповідності до п. 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» у ГУ НП у м. Києві та видати відповідний наказ з цього приводу, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015р. № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990р. №565-ХІІ (далі - Закон № 565-ХІІ), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. № 114 (далі - Положення № 114).
Частинами 1, 2, 6 статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
02 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім:
1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;
2) частини сьомої статті 15 та частини п'ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.
Згідно з п.п. 9, 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача 28 жовтня 2015 року було звільнено з органів міліції за порушення дисципліни (п.п. «є» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ).
Рапорту про виявлення бажання проходити службу в поліції ОСОБА_1 до органів поліції подано не було.
Під час розгляду справи судом не було встановлено виявленого позивачем бажання проходити службу в поліції.
У той же час, норми п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII не розповсюджуються на позивача, оскільки останній був звільнений з органів міліції.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем не порушено право позивача на працевлаштування в органи поліції у порядку, передбаченому пунктами 9 та 10 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIІI, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Р.О. Арсірій