ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
07 липня 2017 року №826/3052/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доДніпровського районного відділу головного управління Державної міграційної служби України у місті Києві Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в особі відділу з питань реєстрації місця проживання/ перебування фізичних осіб
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Дніпровського районного відділу головного управління Державної міграційної служби України у місті Києві, Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в особі відділу з питань реєстрації місця проживання/ перебування фізичних осіб, в якому просить:
- визнати відмову Дніпровського районного відділу головного управління Державної міграційної служби в місті Києві у проведенні реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , протиправною;
- зобов'язати Дніпровський районний відділ головного управління Державної міграційної служби в місті Києві провести реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивовано тим, що будинок АДРЕСА_2 , є її єдиним місцем проживання, оскільки 11.04.2014 вона знята з реєстрації місця проживання за попередньою адресою. Позивач також зазначає, що відмова у реєстрації місця проживання здійснена з підстав, не передбачених законодавством, на порушення ст. 19, 33 Конституції України міжнародних актів, ратифікованих Україною, що гарантують право на свободу пересування і вибору місця проживання в межах держави.
Відповідач - Дніпровський районний відділ головного управління Державної міграційної служби в м. Києві - надав пояснення щодо позову, у якому зазначив, що садовий будинок не є житлом у розумінні ст. 4 Житлового кодексу Української РСР.
Інший відповідач - Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація в особі відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб - проти задоволення позовних вимог заперечив з посиланням на те, що позивачу було правомірно відмовлено за відсутності документів про переведення садового будинку у жилий, згідно вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації в них місця проживання».
Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 є власником садового будинку загальною площею 147 кв.м., розташованого у АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.02.2014 №17924064; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 295166580000.
Вказаний будинок побудовано згідно розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 10.12.2009 №710 «Про надання дозволу на будівництво садового будинку з мансардою та підвальними приміщеннями на земельній ділянці АДРЕСА_2 ».
Будинок введений в експлуатацію згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві 26.11.2013 КВ №182133300282.
ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в м. Києві (через Центр надання адміністративних послуг) з заявою від 09.06.2015 про реєстрацію місця проживання у належному їй будинку, розташованого у АДРЕСА_1 .
Листом від 05.02.2016 Дніпровський районний відділ головного управління Державної міграційної служби в місті Києві повідомив заявника про відмову у реєстрації місця проживання за вказаною адресою, оскільки садовий будинок не входить до житлового фонду Дніпровського району м. Києва. Згідно ст. 6 Житлового кодексу УРСР, передбачена реєстрація місця проживання лише у житловому будинку.
Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження, є Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та реєстрацію місця проживання в Україні», громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
Для реєстрації особа або її законний представник подає: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.
В даному випадку підставою для відмови позивачу у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 стала відсутність доказів віднесення належного позивачу садового будинку до житла в розумінні ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та реєстрацію місця проживання в Україні» та ст. 4 Житлового кодексу Української РСР.
Згідно ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та реєстрацію місця проживання в Україні», місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу Української РСР, жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.
Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації в них місця проживання» від 02.09.2014 №1673-VII (набув чинності 27.09.2014) Житловий кодекс Української РСР доповнено ст. 8-1, згідно якої, громадяни відповідно до закону мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки приймається відповідними органами місцевого самоврядування.
Вказане положення законодавства було чинним як станом на час першого звернення позивача з заявою про реєстрацію місця проживання 09.06.2015, так і другого 06.06.2016.
Порядок переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 №321 (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 2 Порядку передбачено, що переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки здійснюється безоплатно органами місцевого самоврядування села, селища, міста, з якими відповідні дачні поселення та садівничі товариства пов'язані адміністративно або територіально.
Для переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок громадянин, який є його власником, або уповноважена ним особа (далі - власник) подає до виконавчого органу сільської (селищної, міської) ради, а у разі, коли в сільській раді виконавчий орган не утворено, - сільському голові (далі - уповноважений орган) заяву за формою згідно з додатком 1, до якої додаються: копія документа про право власності на дачний чи садовий будинок, засвідчена в установленому порядку; письмова згода співвласників (за наявності) на переведення такого будинку в жилий; звіт про проведення технічного огляду дачного чи садового будинку з висновком про його відповідність державним будівельним нормам за формою згідно з додатком 2 (п. 3 Порядку).
Згідно п. 4, 5 Порядку, за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів уповноважений орган протягом місяця з дня їх надходження приймає рішення про переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок або про відмову в такому переведенні. Рішення про переведення є підставою для внесення відповідних змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством.
Зі змісту вказаних законодавчих положень вбачається, що садові будинки за визначенням до жилого фонду не відносяться, незважаючи на можливість їх реєстрації в якості об'єктів нерухомого майна, тоді як для переведення їх у житлові передбачена спеціальна процедура.
Суду не надано доказів дотримання позивачем вказаної процедури, тоді як згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, належний позивачу будинок є саме садовим будинком і не може вважатися житлом без вирішення питання про переведення його у жилий будинок.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.04.2014 у справі №К/800/6308/14 та у постанові Вищого адміністративного суду України від 08.09.2015 у справі №К/800/45844/13.
При цьому, слід зазначити, що за наявності у садового будинку позивача ознак, притаманних житлу, у межах спірних правовідносин вказане не є підставою для реєстрації місця проживання за його адресою, оскільки чинними на момент виникнення спірних правовідносин правовими нормами чітко передбачена процедура переведення садових будинків до житлового фонду. Доказів використання вказаного порядку позивачем суду не надано. Крім того, суд звертає увагу, що приписами Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки вказана функція покладена на органи місцевого самоврядування, які суд не може підміняти та виходити за межі свої повноважень, визначених Кодексом адміністративного судочинства України.
У той же час, позивач не позбавлена права на звернення до відповідного органу місцевого самоврядування з метою переведення даного садового будинку до житлового фонду у наведеному вище порядку.
Таким чином, відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, відмовлено у реєстрації місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 на передбачених законодавством підставах, враховуючи, що вказаний будинок є саме садовим будинком в межах території садівницького товариства "Медик".
Щодо посилання позивача на порушення права на свободу пересування і вибору місця проживання в межах держави, то відмова у реєстрації місця проживання не може вважатися порушенням права на свободу пересування.
Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та реєстрацію місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Також, у ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та реєстрацію місця проживання в Україні» надано визначення свободи пересування як право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відмова у реєстрації місця проживання не перешкоджає позивачу володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй майном, зокрема, і в ньому проживати, у зв'язку з чим посилання на порушення вказаного права не може вважатися обґрунтованим.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення останніх.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.