Справа: № 754/4102/17 Головуючий у 1-й інстанції: Клочко І.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
06 липня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
при секретарі: Волощук Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні. Свої вимоги обґрунтовує тим, що не погоджується з діями відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку її пенсії з урахуванням всіх складових заробітної плати.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року задоволено вказаний позов частково. Визнано протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги. Зобов'язано Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії за віком в розмірі 87%, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, з урахуванням сум матеріальної допомоги, зазначених в довідці-розрахунку надбавки за виконання особливо важливої роботи (Постанова КМУ від 09.03.2006 року № 268 зі змінами), щомісячної та разових премій за 24 попередні місяці роботи для обчислення пенсії службовця ОСОБА_2 (додаток до довідки від 23.12.2008 року №6/1-18/33-275), виданої Секретаріатом Конституційного Суду України, починаючи з 26.08.2016 року.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.
Розглянувши доводи відповідача, зазначені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувану постанову суду першої інстанції - частково скасувати, а адміністративний позов частково залишити без розгляду з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження в справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач з 2008 року перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (раніше-Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва) та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу» в розмірі 87% від заробітної плати.
26.08.2016 року позивач звернулась до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії державного службовця з урахуванням матеріальної допомоги в грудні 2008 року, згідно довідки-розрахунку надбавки за виконання особливо важливої роботи, щомісячної та разової премії за 24 попередні місяці роботи для обчислення пенсії службовця (додаток до довідки № 6/1-18/33-275 від 23.12.2008 року).
Листом відповідача № 6845/13 від 19.09.2017 року позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії за віком та повідомлено останню про те, що пенсію було розраховано відповідно до вимог чинного на момент її призначення законодавства України.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи даний адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Судом першої інстанції з довідки-розрахунку надбавки за виконання особливо важливої роботи (постанова Кабунету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268), щомісячної та разових премій за 24 попередні місяці роботи для обчислення пенсії службовця ОСОБА_2, виданої Секретаріатом Конституційного Суду України, встановлено, що розмір щомісячної премії позивача у 2006 році становить - 2831,01 грн., разова премія - 10409,88 грн., за виконання особливо важливої роботи - 768,60 грн.; у 2007 році: щомісячна премія - 12131,20 грн., матеріальна допомога - 8900,64 грн., разові премії - 19681,40 грн., за виконання особливо важливої роботи - 9623,04 грн.; у 2008 році: щомісячна премія - 15682,30 грн., матеріальна допомога - 12796,28 грн., разові премії - 21504,00 грн., за виконання особливо важливої роботи - 12444,18 грн.
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Згідно з ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Стаття 22 Загальної декларації прав людини проголошує, що кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необхідність застосовуваня до спірних правовідносин норм Закону України «Про державну службу» в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року (в редакції на час призначення пенсії позивачу) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Частиною другою ст. 33 вищевказаного Закону передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» з наступними змінами та доповненнями, зокрема пп.3 п.2 цієї Постанови, передбачено, що керівникам надається право у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Відповідно до пп. 2.3.3 п. 2.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5, матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім, або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом), є складовою фонду основної заробітної плати, як інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога входила до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до ч. 1 ст. 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які, відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Виходячи зі змісту наведених правових норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема матеріальна допомога, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 20.02.2012 року, 14.05.2013 року, 28.05.2013 року, 04.03.2014 року за результатами перегляду судових рішень у справах №№ 21-430а11, 21-125а13, 21-97а13, 21-3а14 відповідно.
Згідно приписів ст. 244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної категорії справ відповідачу належить довести правомірність своїх дій та бездіяльності.
Оскільки судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем не доведено правомірність свого рішення, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з 26.08.2016 року, оскільки з врахуванням положень ст. 99 КАС України пенсія позивача належить до перерахунку з 21 вересня 2016 року, а тому судове рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову з 26 серпня 2016 року по 20 вересня 2016 року підлягає скасуванню, адміністративний позов в цій частині підлягає залишенню без розгляду.
За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими частково, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню частково.
Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Суд першої інстанції вказані вище обставини до уваги не прийняв, у зв'язку з чим судове рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, що є підставою для його часткового скасування.
Керуючись ст. ст. 2, 41, 99, 155, 159, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити частково, а постанову Деснянського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року - скасувати в частині задоволення позову за період з 26 серпня 2016 року по 20 вересня 2016 року та залишити позов в цій частині без розгляду.
В іншій частині постанову Деснянського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
В.Е. Мацедонська
Повний текст виготовлено 07.07.2017 року.
Головуючий суддя Мельничук В.П.
Судді: Лічевецький І.О.