04 липня 2017 рокусправа № 804/82/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.
суддів: Сафронової С.В. Мельника В.В.
за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенкської Інни Романівні, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний Банк України, Приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Ричка Катерина Юріївна про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-
Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенкської Інни Романівні, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний Банк України, Приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Ричка Катерина Юріївна про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року закрито провадження у справі №804/82/17 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенкської Інни Романівні, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний Банк України, Приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Ричка Катерина Юріївна про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що спір виник із публічно-правових відносин, у яких відповідач є суб'єктом владних повноважень та, відповідно до положень ст. 17 КАС України, відноситься до компетенції адміністративних судів, тобто має розглядатись у порядку адміністративного судочинства. Зазначає про те, що у даній справі відсутній спір про право, а тому закриття провадження у справі є помилковим.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, інші сторони до суду не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29 грудня 2006 року між ОСОБА_4 (позичальник) та ТОВ «Український промисловий банк» було укладено Кредитний договір №391, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредитні кошти у сумі 531 000,00 доларів США до 28.12.2024 року та сплатою 12,50% річних.
На забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_4 (іпотекодавець) та ТОВ «Український промисловий банк» (іпотекодержатель) 29 грудня 2006 року було укладено іпотечний договір №391, посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М. та зареєстрований в реєстрі за №11288.
Предметом іпотеки за пунктом 1.2 даного іпотечного договору є квартира, розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, буд. 35б (тридцять п'ять «б»), корпус 2 (два), кв.160 (сто шістдесят), загальною площею 215,1 кв.м. (двісті п'ятнадцять цілих одна десята) кв.м., та житловою площею 193,3 кв.м. (сто дев'яносто три цілих три десятих) кв.м., реєстровий номер 14447577 в житловому будинку літ.-А-28, яка складається з 1-хол, 2-житлова, 3-санвузол, 4-гардероб і є предметом договру купівлі-продажу, укладеного 29 грудня 2006 року між іпотекодавцем та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мошковською Наталією Миколаївною за реєстровим №11284.
30 червня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь ПАТ «Дельта Банк», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. та зареєстрований в реєстрі за №2258.
Згідно даного договору АТ «Дельта Банк» набуло статусу нового кредитора, в тому числі і за кредитним договором №391 від 29.12.2006 року та іпотечним договором №391 від 29.12.2006 року, предметом іпотеки за яким є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1.
24 червня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською Інною Романівною до Державного реєстр речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було вчинено реєстраційні дії щодо припинення обтяження (індексний номер рішення 30194083), встановленого на підставі Іпотечного договору №391 від 29.12.2006 року, номер запису про обтяження №14836413 від 29.12.2006 року, та щодо припинення іпотеки (індексний номер рішення 30194327), номер запису про іпотеку №14836546 від 29.12.2006 року.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції зробив висновок що, предметом спору в даній справі є відносини щодо правомірності припинення обтяження, встановленого на підставі Іпотечного договору та самої іпотеки, тобто наявний спір про право, а тому справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на нижченаведене.
За змістом ст. 157 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як зазначено у статті 4 КАС України, правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про нотаріат" нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт.
У п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" в редакції, чинній на теперішній час, визначено, що державним реєстратором є нотаріус.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що обов'язковою ознакою публічно-правового спору, який підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є участь у ньому суб'єкту, який наділений відповідними владно-розпорядчими функціями.
При цьому, системний аналіз положень Закону України "Про нотаріат" та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" надає підстави стверджувати, що приймаючи оскаржувані рішення приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенкська Інна Романівна виконувала повноваження державного реєстратора прав на нерухоме майно, що є владно-розпорядчими функціями, а отже, такі дії та рішення нотаріуса слід вважати діями та рішенням суб'єкта владних повноважень, що підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, у справі, що розглядається, спір виник, як зазначає позивач, у зв'язку з тим, що відповідачем - приватним нотаріусом було вчинено реєстраційні дії щодо припинення обтяження (індексний номер рішення 30194083), встановленого на підставі Іпотечного договору №391 від 29.12.2006 року, номер запису про обтяження №14836413 від 29.12.2006 року, та щодо припинення іпотеки (індексний номер рішення 30194327), номер запису про іпотеку №14836546 від 29.12.2006 року на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2016 року у справі №201/4417/16-ц.
Враховуючи те, що суд першої інстанції закриваючи провадження у справі не встановив усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а саме не з'ясував на підставі чого (цивільно-правового договору чи рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2016 року) відповідачем було прийнято оскаржувані рішення та реєстраційні записи, що в свою чергу тягне за собою різні правові наслідки для вирішення цієї справи, суд апеляційної інстанції зробив висновок щодо необхідності задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись: пунктом 3 частини 1 статті 199, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.
В повному обсязі ухвала складена 05 липня 2017 року.
Головуючий: Д.В. Чепурнов
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: В.В. Мельник