05 липня 2017 р.Р і в н е 817/148/17
14год. 40хв.
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Климчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: представник Довгалюк І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3
доДПІ у м.Рівному ГУ ДФС у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, податкової вимоги,
Позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що розмір доходу, на основі якого відповідачем було визначено розмір грошового зобов'язання, не відповідає розміру кредитної заборгованості, анульованої банком. Окрім того, зазначив, що позивач не отримував від банку повідомлення про анулювання боргу. За таких обставин, спірні податкове повідомлення-рішення № 0001381742 від 17.07.2015 року та вимога форми «Ф» №4578-23 від 17.11.2015 року - є протиправними та підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача, з мотивів зазначених в позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.
Відповідач подав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що за результатами проведеного аналізу податкових розрахунків сум доходу, нарахованого на користь платників податку і сум утриманого з них податку встановлено, що ПАТ "Фінанси та Кредит" у 2014 році нараховано доходи без утримання податку на доходи фізичних осіб, за ознакою "126 - додаткове благо" на користь позивача в сумі 1604591,75 грн. На запит відповідача банк повідомив про анулювання заборгованості за кредитним договором, укладеним з позивачем. Також представник відповідача зазначив, що банк включив суми анульованого боргу до розрахунків сум доходу, нарахованого на користь платника податку і сплаченого з них податку за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано. Однак, позивачем не подано декларацію про майновий стан та доходи до 01.05.2015 року, не задекларовано дохід в сумі 1604591,75 грн. та не сплачено податок. Таким чином, з цих підстав, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.
В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, тотожні поясненням, викладеним у запереченні.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, судом встановлено наступне.
Так, 19.06.2008 року між позивачем та відкритим акціонерним товариством "Фінанси та Кредит" укладено договір про надання споживчого кредиту №Ф1-08/52283-75, відповідно до якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредитні кошти в сумі 140000,00 доларів США, а позичальник зобов'язувався прийняти, належним чином використовувати і повернути кредитні кошти та сплатити плату за кредит (а.с.57-64).
13.07.2015 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, про що складено відповідний акт перевірки №67/2097617992/17-16-17-01 від 13.07.2015 року (далі - акт перевірки №67/2097617992/17-16-17-01) (а.с.7-11).
Висновками акта перевірки №67/2097617992/17-16-17-01 встановлено порушення позивачем:
- пп. 49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено не подання податкових декларацій за період, що перевіряється, в тому числі по податкових (звітних) періодах: 2014 рік.
-пп.14.1.47 п.14.1 ст.14, 49.18.4 п.49.18 ст.49, абз. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік в сумі 272537,00 грн.
На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001381742 від 17.07.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, в сумі 340671,25 грн., з них за основним платежем: у розмірі 272537,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 68134,25 грн. (а.с.12).
В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що згідно з відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України, встановлено, що в 4 кварталі 2014 року позивач отримав дохід від АТ БАНК «Фінанси та Кредит» в сумі 1604591,75 грн. за ознакою доходу "126 - додаткове благо" (а.с.37-39).
З огляду на це, відповідачем надіслано запит до ПАТ "Фінанси та Кредит" №8422/10/17-16-17-04-08 від 14.04.2015 року про надання відповідної інформації.
Так, листом №10-102000/673 від 29.04.2015 року ПАТ " Фінанси та Кредит " повідомило відповідачу, що у 2014 році банком було здійснено прощення боргу позивача за Кредитним договором №Ф1-08/52283-75 від 19.06.2008 року.
Судом встановлено, що АТ Банк «Фінанси та Кредит» включив суму анульованого боргу до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сплаченого з них податку (форма №1ДФ), за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, а саме: в податковому розрахунку за 2014 рік - дохід ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2) в розмірі 1604591,75 грн. (а.с.44).
Із матеріалів адміністративної справи, вбачається, що ПАТ "Фінанси та Кредит" вручило позивачу повідомлення про анулювання боргу вих.№9-321210/3237 від 18.11.2014 року (далі - повідомлення про анулювання боргу), та проінформувало про те, що банком прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості в розмірі 105148,94 доларів США, що складає 1604591,75 грн по курсу НБУ станом на 18.11.2014 року. Вказане повідомлення про анулювання боргу вручене позивачу 18.11.2014 року особисто, про що поставлено підпис (а.с.42).
Суд не погоджується з позицією висловленою позивачем щодо протиправності прийняття податкового повідомлення-рішення та виставлення податкової вимоги, з огляду на таке.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України (далі - ПК України), посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Згідно з пунктами 54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 54.3 цієї статті передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Згідно із пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до пп.162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України, платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно з п.163.1 ст.163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячних (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.164.1 ст.164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.
Загальний оподатковуваний дохід є будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно з пп.164.1.2 п.164.1 ст.164 ПК України, загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п.164.2 цієї статті.
Так, відповідно до п.п. "д" п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50% однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Згідно з пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
При цьому, відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 цієї статті, дохід з джерелом їх походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дисидентів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентами або нерезидентами в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна. Доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; г) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); є) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Таким чином, згідно з приписів ПК України, визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, що як наслідок збільшує майновий стан платника податків.
Як зазначалося вище по тексу постанови, судом встановлено, що банком відповідно до повідомленням про анулювання боргу вих.№9-321210/3237 від 18.11.2014 року прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №Ф1-08/52283-75 від 19.06.2008 року.
Суд звертає увагу, що дане повідомлення про анулювання боргу доведене до відому позивача у відповідності до п.п. "д" п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, а саме надано повідомлення боржнику 12.05.2015 року під підпис особисто.
А тому, у позивача виник обов'язок щодо відображення доходу у річній податковій декларації та сплати податку на доходи фізичних осіб з додаткового блага. Однак, позивачем не надано доказів декларування та сплати податку.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, у ході судового засідання позивач не довів суду обґрунтованість позовних вимог. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність його дій.
Отже, при зазначених обставинах, вимоги позивача відхиляються судом як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення №0001381742 від 17.07.2015 року, виставленої податкової вимоги форми «Ф» №4578-23 від 17.11.2015 року та безпідставності позовних вимог.
Оскільки факт наявності у позивача порушеного права не знайшов свого підтвердження у ході розгляду справи, то у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки у суду відсутні докази понесення судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, то судові витрати не присуджуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення, податкової вимоги відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Комшелюк Т.О.