06 липня 2017 рокусправа № 804/3324/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Міністерства юстиції України
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року по справі №804/3324/17 за позовом Рички Юлії Олександрівни до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу,-
25.05.2017 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства юстиції України №1658/5 від 18.05.2017 року про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Рички Юлії Олександрівни.
Одночасно із адміністративним позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженого наказу та відновлення приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Рички Ю.О. доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Обгрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилався на те, що внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного наказу існує очевидна небезпека заподіяння шкоди її правам, інтересам та обов'язкам, оскільки фактично позбавляє її здійснювати нотаріальну діяльність визначену Законом України "Про нотаріат", що являється єдиним джерелом доходу існування її сім'ї, оскільки законом заборонено приватним нотаріусам займатися іншою діяльністю, крім викладацької та творчої. Можливий тривалий розгляд адміністративної справи фактично позбавляє її можливості сплачувати за навчання трьох малолітніх дітей, сплачувати за комунальні послуги, сплачувати кредит за житло, оренду офісу та заробітну платню трьом працівникам, які також отримують свої сім'ї. Зупинення її діяльності завдає значної не поворотної шкоди не тільки її сім'ї та її працівникам, але й фізичним особам нотаріальні дії яких розпочаті та незавершені. З цих підстав позивач просив задовольнити заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року заяву про забезпечення позову задоволено та вжито захотів забезпечення позову у спосіб:
зупинено дію Наказу Міністерства юстиції України № 1658/5 від 18.05.2017 року, яким заблоковано доступ приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Рички Юлії Олександрівни (свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю № 7008) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - до ухвалення рішення в
адміністративній справі № 804/3324/17 за позовом приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Рички Юлії Олександрівни до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу;
зобов'язано Державне підприємство "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України відновити приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Рички Юлії Олександрівни (свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю № 7008) доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - до ухвалення рішення в адміністративній справі № 804/3324/17 за позовом Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Рички Юлії Олександрівни до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу.
Ухвала суду мотивована наявністю підстав для вжиття заходів щодо забезпечення позову, з огляду на те, що дія оскарженого наказу про зупинення доступу позивача до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно фактично унеможливить здійснення позивачем професійної діяльності за наявності відповідного свідоцтва, у зв'язку з чим існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для вжиття заходів щодо забезпечення позову. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що судом не встановлено обставин, які, згідно ст..117 КАС України, є підставою для забезпечення позову. Також, відповідач вказує на те, що спосіб, в який судом забезпечено позов, не відповідає вимогам ст..117 КАС України.
Представник Міністерства юстиції України, у судовому засіданні, підтримав вимоги апеляційної скарги.
У судове засідання позивач не з'явився. Від імені представника позивача, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 20.06.2017р., надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прибуття позивача у судове засідання з огляду з перебуванням у відпустці. Вивчивши вказане клопотання колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення з огляду на наступне. Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Таким чином, неявка позивача не перешкоджає розгляду справи. При цьому, колегія суддів враховує, що у судовому засіданні приймає участь представника позивача, який діє на підставі довіреності та який наділений повноваженнями щодо здійснення від імені позивача юридично значеним дій під час розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Щодо відповідності способу забезпечення позову, обраного судом першої інстанції, вимогам ст..117 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
З огляду на положення ч.3 , 4 ст.117 КАС України забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються та заборони вчиняти певні дії.
В оскарженій ухвалі судом першої інстанції вжито заходи для забезпечення позову у спосіб, який не передбачено ст..117 КАС України, а саме зобов'язано Державне підприємство "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України відновити приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Рички Юлії Олександрівни (свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю № 7008) доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, вказаний спосіб забезпечення позову суперечить положенням ст..117 КАС України. Крім цього, судом першої інстанції покладено певний обов'язок на особу, яка не є відповідачем у справі (Державне підприємство "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України), що також суперечить інституту забезпечення позову, оскільки визначені форми забезпечення позову стосуються саме суб'єкта владних повноважень, який є відповідачем у справі.
Також, суд першої інстанції, забезпечуючи позов у такий спосіб, як зупинення дії оскарженого рішення відповідача, не звернув уваги на те, що зазначене рішення, на час розгляду питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, фактично було виконано та на його підставі заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Рички Юлії Олександрівни.
З огляду на зміст та правову сутність такого правового інституту як забезпечення позову, можливо дійти висновку про те, що забезпечення позову у формі зупинення оскарженого рішення суб'єкта владних повноважень можливо лише щодо рішень (актів індивідуальної дії чи нормативно-правових актів), які на момент розгляду питання щодо забезпечення позову, продовжують свою дію в часі, а відповідно зупинення дії такого рішення усуне небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.
Оскільки, у спірному випадку оскаржене рішення відповідача фактично було виконано, то зупинення дії такого рішення не може мати будь-яких наслідків, які б відповідали призначенню інституту забезпечення позову та призвели б до усунення небезпеки можливого заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.
Щодо підстав для забезпечення позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за клопотанням позивача або з власної ініціативи суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидним є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.
Відповідно до абз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008р. «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про забезпечення позову, був зобов'язаний встановити обставини, які б були підтверджені належними та допустимими доказами та які б свідчили про наявність підстав, передбачених ст..117 КАС України, для забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову, яка задоволена судом, фактично обґрунтована тим, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, оскільки відповідна професійна діяльність позивача є єдиним доходом його сім'ї.
На підтвердження таких доводів позивачем не надано, а судом не встановлено доказів, які б свідчили про відсутність інших джерел доходу сім'ї позивача.
Крім цього, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що дії нотаріусів, пов'язані з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, не є єдиним видом нотаріальної діяльності, а отже позивач, за наявності відповідного свідоцтва, має право вчиняти інші нотаріальні дії.
З огляду на викладене, оскаржену ухвалу суду першої інстанції не можливо визнати законною та обґрунтованою, як того вимагає ст..159 КАС України, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, а заява позивача про забезпечення позову, з урахуванням наведених в ньому мотивів, підлягає залишенню без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.117, ст..ст.199, 202, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року по справі №804/3324/17 - скасувати.
У задоволенні заяви Рички Юлії Олександрівни про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.
(Повний текст ухвали виготовлено 07.07.2017р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк