06 липня 2017 року справа № 337/1737/17(2-а/337/142/2017)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередниченка В.Є.
суддів: Іванова С.М. Панченко О.М.
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційними скаргами Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя та ОСОБА_1 на постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2017 року у справі №337/1737/17(2-а/337/142/2017) за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 19 травня 2017 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, згідно з яким, просить визнати незаконними дії відповідача щодо обчислення позивачу розміру пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік та зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати позивачу пенсію за віком у розмірі обчисленому із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2011,2012,2013 роки) та у 2017 році становить 2700,98 грн. та виплачувати недоплачений розмір з урахуванням різниці, що була виплачена раніше за період шість місяців до дня звернення до суду.
Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2017 року прийнятою у справі розглянутої у порядку скороченого провадження, позов задоволено частково.
Суд визнав дії відповідача щодо обчислення позивачу розміру пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік протиправними та зобов'язав відповідача нарахувати та виплачувати позивачу пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком з застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачені страхові внески, а саме за 2011- 2013 роки починаючи з 15 травня 2017 року, з урахуванням раніше виплаченої різниці.
У задоволені позову в іншій частині відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позивачу з 10.04.2001 року вже була призначена та у період з 2004 року по 2017 рік неодноразово перераховувалась та виплачувалась пенсія за вислугу років за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно з Законом України «про пенсійне забезпечення» було визначено лише право на отримання пенсії за вислугу років.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржила її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою змінити постанову суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги з 01.11.2016 року.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позивачу про порушення її прав стало відомо 19.05.2017 року після отримання відповіді від відповідача з відмовою у перерахунку пенсії. Крім того вона звернулась з заявою про перерахунок пенсії 15.05.2017 року, тобто до 15 числа, отже з урахуванням ч. 4 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок пенсії повинен відбутися 01.11.2016 року.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач 10.04.2001 року вийшла на пенсію за вислугу років як працівник охорони здоров'я, та перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.
З 10.04.2001 року позивачу призначена та виплачувалась пенсія відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», при цьому позивач продовжувала працювати.
23 липня 2014 року позивач звернулась до відповідача із заявою про переведення її з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, оскільки досягла пенсійного віку (а.с.27).
Розпорядженням відповідача №139773 від 29.07.2014 року позивачу призначено пенсію за віком з застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік (а.с.28).
15 травня 2017 року позивач звернулась до відповідача з заявою про перерахунок її пенсії за віком з застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, а саме за 2011-2013 роки.
Листом №72/А-9 від 19.05.2017 року відповідач відмовив позивачу у застосуванні при призначенні їй пенсії за віком на загальних підставах з 23.07.2014 року показника середньої заробітної плати по Україні з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2011,2012,2013 роки) (а.с.13-14).
Правомірність дій відповідача щодо переведення позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на загальних підставах із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2007 рік є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), за цим Законом призначаються такі види пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), пунктом 16 Розділу XV Прикінцевих положень якого визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Водночас, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону № 1788-XII , який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся вперше.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу з 10.07.2001 року було призначено пенсію за вислугу років у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 23.07.2014 року позивачу призначено пенсію за віком у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік (а.с.13-14).
Тобто, на час призначення позивачу пенсії за вислугу років, така пенсія була розрахована у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення» без застосування показника середньої заробітної плати передбаченого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, з листа відповідача №72/А-9 від 19.05.2017 року вбачається, що на підставі заяви позивача про призначення пенсії за віком від 23.07.2014 року їй призначено пенсію за віком у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік, встановленого постановою КМУ №327 від 23.04.2012 року.
Встановлені обставини свідчать про те, що з 10.04.2001 року позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачав інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернулася вперше 23.07.2014 року.
При цьому, враховуючи положення статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою визначено формулу обрахунку заробітної плати (дохід) для обчислення пенсії, суд апеляційної інстанції вважає протиправними дії відповідача щодо застосування при розрахунку пенсії позивача показника середньої заробітної плати за 2007 рік, оскільки позивач за призначенням пенсії звернулася у 23.07.2014 року, а отже три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії є 2011,2012 та 2013 роки.
Після призначення пенсії за вислугу років позивач продовжувала працювати та сплачувати у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Отже, за таких обставин застосування відповідачем до спірних відносин частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV є протиправним.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у справі № 133/476/15-а від 29 листопада 2016 року.
Щодо вимог позивача в апеляційній скарзі про необхідність задоволення цього позову починаючи з 01.11.2016 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частин 1,2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа:
1) дізналася або 2) повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазвичай ці два моменти збігаються, але це не обов'язково. Тому при визначенні початку цього строку передусім до уваги береться момент, коли особа фактично дізналася про наявність відповідного порушення.
Йдеться не про те, коли особа з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона дізналася про ці рішення, дії чи бездіяльність.
Як вбачається з матеріалів справи, спір переданий на вирішення суду у цій справі виник у зв'язку з невірним розрахунком відповідачем призначеної позивачу з 23.07.2014 року пенсії за віком, що є триваючим порушенням, а отже встановлений законом строк звернення до суду встановлений ст. 99 КАС України має відраховуватись в залежності від дати звернення позивача до суду, самих позовних вимог та визначатись конкретною датою.
Оскільки виплата пенсії позивачу здійснюється щомісячно, порушення права позивача у спірних відносинах є триваючим, що свідчить про те, що позивач звернувся до суду з позовом про відновлення свого права, порушення якого відповідач припустився у різний час, а отже позов підлягає задоволенню в межах шестимісячного строку звернення до суду, а саме починаючи з 19 листопада 2016 року.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає помилковими посилання позивача в доводах апеляційної скарги на необхідність застосування до спірних відносин положень частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки частиною 4 цієї статті визначено строки перерахунку та виплати пенсії, а у справі, що розглядається спір виник у зв'язку з невірним розрахунком призначеної пенсії.
Між тим, суд апеляційної інстанції приймає до уваги й те, що позивач звертаючись до суду ставить питання щодо задоволення її позову за період шість місяців до дня звернення до суду, які, враховуючи дату звернення до суду - 19.05.2017 року обраховуються саме з цієї дати.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, за необхідне апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Керуючись: пунктом 3 частини 1 статті 198, статтями 202, 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2017 року у справі №337/1737/17(2-а/337/142/2017) - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо застосування при розрахунку пенсії ОСОБА_1 призначеної з 23.07.2014 року показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2007 рік.
Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком починаючи з 19 листопада 2016 року відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2011,2012 та 2013 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволені позову в іншій частині відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.Є. Чередниченко
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: О.М. Панченко