04 липня 2017 рокусправа № 2-а-16534/11 (6-а/320/21/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 квітня 2017 року у справі №2а-16534/11 за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач 07.03.2017 року звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 квітня 2017 року заяву задоволено.
Поновлено стягувачу, ОСОБА_1, строк пред'явлення до виконання виконавчого листа по адміністративній справі №2а-16534/11 за його позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Мелітополі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни».
Видано виконавчий лист по вищезазначеній адміністративній справі з новим строком пред'явлення до виконання.
Крім того, судом першої інстанції при постановленні ухвали допущено зміну сторони адміністративного процесу (сторони виконавчого провадження), управління Пенсійного фонду України в м.Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області її правонаступником - Мелітопольським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, пенсійний орган подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, а в задоволенні заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання відмовити.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
За нормами пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 28 січня 2013 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково (а.с.10, 17-18).
Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м.Мелітополі Запорізької області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1, підвищеної на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195- ІV від 18.11.2004 року.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.Мелітополі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195- ІV від 18.11.2004 року та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період, починаючи з 21.01.2011 року по 19.06.2011 року, з урахуванням отриманих позивачем сум, виплачених у цей період.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_1 подавав до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області документи з виконання судових рішень у справі № 2-а-16534/11.
Листом від 19.01.2017 року Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області повернуло ОСОБА_1 зазначені документи та зазначило, що на них не розповсюджується дія постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою», так як рішення суду набрало законної сили після 01.01.2013 року, а саме 28.01.2013 року (а.с. 24).
07.03.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання (а.с.22-23).
Задовольняючи вказану заяву, суд першої інстанції виходив із того, що постанова Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15.08.2011 року набрала законної сили лише 28.01.2013 року, що не відповідає вимогам Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постанови КМУ №440, якою встановлено, що до виконання надаються виконавчі документи за рішенням суду, що набрали законної сили, які віддані або ухвалені в термін до 01.01.2013 року, а тому визнав поважною причину пропуску ОСОБА_2 строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до норм ст.261 КАС України стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до адміністративного суду, який видав виконавчий лист, або до адміністративного суду за місцем виконання.
Отже, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання може бути поновлено судом за наявності обґрунтованих причин, які визнаються судом поважними. При цьому поважними причинами, що зумовили пропуск строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на подання заяви про виконання виконавчого документа.
Вказана норма КАС України кореспондується з ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час подання стягувачем заяви про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання) у відповідності до якої стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
Відповідно до частини першої статті 258 КАС України за судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно та яке підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.
Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані про видачу ОСОБА_1 судом першої або апеляційної інстанції виконавчого листа. Та навіть, якщо такий лист колись видавався, то суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, в тому числі, і про видачу виконавчого листа з новим строком пред'явлення до виконання, повинен був залучити до матеріалів справи виконавчий лист, за яким вже сплинув строк виконання. Будь-яких доказів наявності виконавчого листа у стягувача в матеріалах справи відсутні.
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, проте, як зазначалось вище, він взагалі не отримував виконавчий лист на виконання рішень судів першої та апеляційної інстанції.
Крім того, приписами статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час набрання судовими рішеннями законної сили, встановлено, що виконавчий лист може бути пред'явлений до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом, з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2013 року, якою залишено без змін постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15 серпня 2011 року, набрала законної сили з моменту постановлення, а тому строк пред'явлення виконавчого листа сплинув 29 січня 2014 року.
Позивач звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання 07.03.2017 року, тобто більше ніж через три роки поза строком пред'явлення такого виконавчого листа до виконання.
Посилання заявника, з яким погодився суд першої інстанції, що ОСОБА_1 пред'являв до органів державної виконавчої служби безпосередньо судові рішення для їх виконання в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року №440 «Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою», колегія суддів вважає безпідставними, а тому таке звернення не може вважатися поважною причиною пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Інших, поважних, причин поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого листа до виконання заявником не зазначено та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Крім того, судом першої інстанції з порушенням вимог законодавства допущено зміну «сторони адміністративного процесу ( сторони виконавчого провадження)».
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.264 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником. Суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, що звернулися з поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що до суду першої інстанції подання державного виконавця або заяви будь-якої заінтересованої особи про заміну сторони виконавчого провадження не надходило, як і відсутні докази наявності виконавчого провадження, за яким суд допустив заміну сторони.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання відсутні, оскільки виконавчий лист до 07.04.2017 року не видавався та виконавче провадження за ним не відкривалось, а також не встановлено поважних причин пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, належить скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні заяви.
У відповідності до п.6 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу.
Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 197, 199, 202, 205, 206, 211, 212, 254, 261 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 квітня 2017 року у справі №2а-16534/11 задовольнити.
Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 квітня 2017 року у справі №2а-16534/11 скасувати.
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа у справі №2а-16534/11 відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя: І.В. Юрко
Суддя: М.М.Гімон
Суддя: С.Ю. Чумак