ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" липня 2017 р. № 809/897/17
11 год. 20 хв. м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - Гундяка В.Д.
при секретарі Дмитрашко О.М.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області до Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби про скасування повідомлення про повернення виконавчого документа, -
21.06.2017 року управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області звернулось до суду з адміністративним позовом до Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби про скасування повідомлення про повернення виконавчого документа.
Позовні вимоги мотивовані тим, що державним виконавцем безпідставно, в порушення положень Закону України "Про виконавче провадження", повернено стягувачу без прийняття до виконання виконавчий лист за №809/1104/16 від 12.01.2017 року, виданий Івано-Франківським окружним адміністративним судом.
Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених в адміністративному позові. Вказав, що з метою виконання постанови суду за №809/1104/16 від 28.09.2016 року позивачем до Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби було подано заяву про примусове виконання судового рішення немайнового характеру, до якої додано відповідний виконавчий лист. Зазначив, що 07.06.2017 року головним державним виконавцем Здерко М.М. винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Вважає дії державного виконавця неправомірними, а оскаржене повідомлення таким, що підлягає скасуванню, як таке, що не містить передбачених законом обставин, які виключають можливість здійснення виконавчого провадження. Просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з мотивів, зазначених у письмовому запереченні. Суду пояснив, що положеннями Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено можливості вжиття заходів примусового виконання і не визначено порядок і спосіб виконання рішення згідно поданого позивачем виконавчого листа №809/1104/16 від 12.01.2017 року, так як можливість державного виконавця опечатувати приміщення в даному випадку чинним законодавством не передбачена. Крім того, на думку відповідача, у вищезгаданому виконавчому листі відсутній перелік дій зобов'язального характеру, тому такий виконавчий документ не підлягає виконанню через органи державної виконавчої служби. Вважає, що вищезгадане судове рішення повинно виконуватись безпосередньо органами Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Вважає, що за таких обставин державним виконавцем повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання було винесено правомірно. З цих підстав просив суд в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2016 року у справі за №809/1104/16, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 року, позов управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області до дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Автомобільні дороги України» задоволено повністю. Застосовано заходи реагування у вигляді зупинення та заборони експлуатації будівель, споруд, приміщень філії “Богородчанська дорожня експлуатаційна дільниця” дочірнього підприємства “Івано-Франківський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Автомобільні дороги України” за адресою: 77700, вул. Петраша, 12А, смт. Богородчани, Богородчанського району, Івано-Франківської області, шляхом опечатування вхідних дверей до моменту усунення порушення вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки (а.с.10-13).
В судовому засіданні встановлено, що на виконання даного судового рішення 12.01.2017 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано відповідний виконавчий лист за №809/1104/16(а.с.18).
Згідно пояснень представника позивача 24.05.2017 року управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області звернулося до начальника Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження та подало на виконання виконавчий лист № 809/1104/16 від 12.01.2017 року (а.с.19).
Судом встановлено, що 07.06.2017 року головним державним виконавцем Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 прийнято повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання (а.с.20-21).
Дані обставини відповідно до положень ч.3 ст.72 КАС України доказуванню не підлягають як такі, що визнаються сторонами і в суду не виникає сумнівів щодо достовірності таких обставин та добровільності їх визнання.
Суд вважає вищевказане повідомлення Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби про повернення виконавчого документа незаконним з наступних мотивів.
Частиною 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 1 даного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини 1 статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18 Закону).
Згідно з частиною статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Такими виконавчими документами серед іншого можуть бути виконавчі листи, що видаються судами.
Відповідно до дослідженого судом в якості письмового доказу оскаржуваного повідомлення від 07.06.2017 року головним державним виконавцем Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 виконавчий лист від 12.01.2017 року за №809/1104/16, виданий Івано-Франківським окружним адміністративним судом, повернено стягувачеві без виконання з підстав, визначених пунктами 7, 9 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", так як згідно мотиваційної частини оскаржуваного рішення, на підставі якого видано виконавчий лист, не передбачає застосування заходів примусового виконання, а тому не підлягає виконанню через органи державної виконавчої служби.
Суд не погоджується з даним висновком державного виконавця з огляду на нижчевикладене.
Порядок виконання рішень немайнового характеру, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, визначений Главою 8 Закону України "Про виконавче провадження" .
У відповідності до ч.1 ст.10 одним із заходів примусового виконання рішень є заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2016 року у справі за №809/1104/16 заборонено експлуатацію будівель, споруд, приміщень філії “Богородчанська дорожня експлуатаційна дільниця” дочірнього підприємства “Івано-Франківський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Автомобільні дороги України” за адресою: 77700, вул. Петраша, 12А, смт. Богородчани, Богородчанського району, Івано-Франківської області, шляхом опечатування вхідних дверей до моменту усунення порушення вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки (а.с.10-13).
Зі змісту резолютивної частини вищенаведеної постанови слідує, що по своїй суті дана постанова є рішенням немайнового характеру, яке зобов'язує боржника утриматись від вчинення певних дій, тобто експлуатації будівель, споруд і приміщень.
При цьому суд відхиляє, як безпідставні, доводи представника відповідача, що застосування запобіжних заходів щодо зупинення роботи підприємств відповідно до положень Інструкції про порядок та умови застосування запобіжних заходів посадовими особами Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки, затвердженої наказом МНС України від 27.03.2006 за №170, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.05.2006 за №606/12480 здійснюється посадовою особою Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки з огляду на наступне.
Так відповідно до абз.8 розділу 2 Інструкції приведення припису про застосування запобіжних заходів у дію - здійснення посадовою особою Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки заходів щодо призупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, а також роботи, обмеження, зупинення робіт з будівництва, реконструкції, розширення об'єктів шляхом опечатування, опломбування, знеструмлення.
З аналізу вищевказаної норми вбачається, що даною нормою передбачено порядок приведення у дію посадовою особою Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки виключно припису органу ДСНС про застосування запобіжних заходів. Однак у спірних правовідносинах має місце не приведення у дію припису, а виконання рішення суду, що є основною функцією органів державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках приватних виконавців.
За таких обставин, на переконання суду, висновки відповідача про відсутність примусу та зобов'язального характеру у рішенні та виконавчому листі є помилковими, оскільки в резолютивній частині рішення прямо визначено спосіб його виконання. З урахуванням викладеного державний виконавець повинен був провести виконання шляхом зобов'язання боржника утриматись від вчинення заборонених судом дій та опечатування приміщення, у відповідності до вимог Глави 8 Закону України "Про виконавче провадження", а відтак, правові підстави для повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пунктів 7, 9 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" були відсутні.
Одночасно суд не приймає до уваги надану представником відповідача копію рішення Львівського апеляційного адміністративного суду, так як відповідно до положень ч.1 ст. 244-2 КАС України обов'язковими для врахування іншими судами при застосування норм права є виключно висновки, викладені в постанові Верховного Суду України.
При цьому відповідно до ч.4 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно з п.10 ч.4 ст.4 Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, в тому числі якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Проаналізувавши зміст вищевказаних положень Закону України "Про виконавче провадження" та матеріали адміністративної справи суд дійшов до переконання, що оскільки місцезнаходження боржника - дочірнього підприємства “Івано-Франківський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Автомобільні дороги України” є м. Івано-Франківськ, виконавчий документ слід було повернути стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.10 ч.4 ст.4 Закону, тобто як такий, що пред'явлено не за місцем виконання.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, серед іншого, перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про те, що незважаючи на правильність прийнятого рішення за змістом, підстави для винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання державним виконавцем визначено невірно, а відтак форма орскарженого рішення не відповідає приписам чинного законодавства.
За таких обставин головним державним виконавцем Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3, в порушення вимог ч.2 ст.19 конституції України та Закону України "Про виконавче провадження" неправомірно повернуто виконавчий документ від 12.01.2017 року за №809/1104/16 на підставі п.п.7, 9 ч.4 ст.4 Закону.
З огляду на зазначене оскаржене повідомлення від 07.06.2017 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Згідно з ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби на користь Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області 1 600 грн. судових витрат, сплачених відповідно до платіжного доручення за №272 від 16.06.2017 року.
На підставі ст.ст.4, 63 Закону України "Про виконавче провадження", керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
позов задовольнити повністю.
Скасувати повідомлення головного державного виконавця Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби від 07.06.2017 року за №12.1-33/5054 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на користь Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. судових витрат.
Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Гундяк В.Д.
Постанова складена в повному обсязі 07.07.2017.