03 липня 2017 рокум. Ужгород№ 2-а-3456/09/0770
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Рейті С.І.
при секретарі судового засідання Кречко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор" до Хустської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 липня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 07 липня 2017 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор" (далі - позивач, ТОВ "Фактор") звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Іршавському районі Закарпатської області (ухвалою суду від 23 січня 2017 року замінено відповідача - Державну податкову інспекцію в Іршавському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області на правонаступника - Хустську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Закарпатській області, далі - відповідач, Хустська ОДПІ) , яким просить визнати недійсним повністю податкове повідомлення-рішення від 05.06.2009 року № 0000302350/0 про нарахування ТОВ "Фактор" податкових зобов'язань в сумі 71997,60 грн. та визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 05.06.2009 року № 0000312350/0 в частині нарахування податкових зобов'язань по ПДВ на суму 166187,30 грн., в т.ч., за основним платежем - 109686 грн. та 56501,30 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки відповідачем було неправомірно визначено зобов'язання зі сплати податку на додану вартість та податку на прибуток, а тому вказані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року позов ТОВ "Фактор" задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення - рішення від 05.06.2009р. № 0000302350/0 про нарахування податкових зобов'язань на суму 71997,60 грн. та податкове повідомлення - рішення від 05.06.2009р. за № 0000312350/0 в частині нарахування податкових зобов'язань на суму 166187,30 грн., в т. ч. в частині основного платежу ПДВ у сумі 109686,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 56501,30 грн.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Іршавському районі Закарпатської області задоволено, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 лютого 2015 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор" задоволено частково, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовано рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при розгляді справи.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі та за наданими до суду матеріалами. Таким чином, у відповідності до ст. 122 КАС України, справу розглянуто за відсутності позивача, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, згідно яких вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню мотивуючи тим, що у ході перевірки встановлені порушення, які і були підставою для визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість та прийняття податкових повідомлень - рішень від 05 червня 2009 року № 0000302350/0 та № 0000312350/0.
Відповідач в судове засідання не з'явився, разом з тим належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Таким чином, судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження, про дату, час і місце судового розгляду даної адміністративної справи, та у відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України, справа розглянута за відсутності представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі направлень від 18.05.2009 року №117 та від 22.05.2009 р. № 121 виданих ДПІ у Іршавському районі, старшим державним податковим ревізор-інспектором відділу супроводження податкового аудиту великих платників управління податкового контролю юридичних осіб ДПА у Закарпатській області, інспектором податкової служби І рангу ОСОБА_1, начальником відділу податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Іршавському районі радником податкової служби II рангу, головним державним податковим ревізор-інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Іршавському районі інспектором податкової служби 1 рангу ОСОБА_2, головним державним податковим ревізор -інспектором відділу оподаткування фізичних осіб ДПІ у Іршавському районі ОСОБА_3 відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", із змінами і доповненнями, п.1.19 наказу ДПА України від 27.05.2008року за №355 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів ДПС України при організації та проведенні перевірок платників податків" проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Фактор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р.
Вказаною перевіркою встановлено, зокрема такі порушення:
1) пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 та пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94 - ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 50610, 00 грн., у тому числі по періодах: 2 квартал 2007 року - сума 2750,00 грн.; 3 квартал 2007 року - 9375,00 грн.; 4 квартал 2007 року - 9375,00 грн.; 1 квартал 2008 року - 9523,00 грн.; 2 квартал 2008 року - 10212,00 грн.; 3 квартал 2008 року - 9375,00 грн.
2) пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п .7.3 ст.7 та п. 9.8 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04. 1997 р. № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 127098,00 грн., в тому числі по періодах: квітень 2006 року - 10244,00 грн.; серпень 2006 року - 69021,00 грн.; вересень 2007 року - 7500 грн.; грудень 2007 року - 7500 грн.; лютий 2008 року - 7618 грн.; червень 2008 року - 7500 грн., липень 2008 року - сума 7500,00 грн.
За результатами перевірки складено Акт № 756/23-50/02770392 від 29 травня 2009 року та винесено податкові повідомлення-рішення від 05 червня 2009 року № 0000302350/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 71997,60 грн. (в т.ч., за основним платежем - 50610,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 21387,60 грн.) та № 0000312350/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 192305,30 грн. (в т.ч., за основним платежем - 127098,00 грн., та за штрафними санкціями - 65207,30 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що перевіркою при визначенні суми заниження податку на прибуток встановлено його заниження на суму 202436, 00 грн.
Вказана сума складається із сум попередньої оплати за товарно-матеріальні цінності 188086,00 грн. від ПП Запотічної, ПП Устич та суми 14350,00 грн. - фінансова допомога не повернена у звітних періодах.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94- ВР (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР, діяв на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон 334) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону); доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами; доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону; доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди); доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді.
Відповідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону 334, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Разом з тим, як підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими касовими ордерами, суми попередньої оплати за не відвантажені товарно-матеріальні цінності були повернуті ПП Запотічній - 75589,00 грн. та ПП Устич - 112497,00 року. Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що дані суми не є валовим доходом підприємства.
Крім того, проведеною перевіркою відображених у рядку 01.6 Декларацій "інші доходи" показників за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р. встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.6 Декларацій "інші доходи" на суму 14350,00 грн., так зокрема не враховано безповоротні фінансові допомоги, отримані підприємством відповідно у ІІ кварталі 2007 р. на суму 11000,00 грн. та у ІІ кварталі 2008 року на суму 3350,00 грн., що надійшли на розрахунковий рахунок від ТОВ "ПІК", які станом на 31.03.2009 року не закриті.
Відповідно до пп. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону 334, валовий доход включає доходи з інших джерел, зокрема, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу"; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.
Як зазначено в акті перевірки, на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із отримання банківських відсотків на залишки коштів на розрахункових рахунках.
Разом з тим, судом встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи відомостями про банківські операції та відомостями про залишки грошових коштів на розрахункових рахунках, що за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р. були нараховані відсотки тільки КБ ПАТ "Приватбанк" за користування коштами підприємства і були зараховані на поточний рахунок ТОВ "Фактор" в сумі 29,55 грн. Вказані кошти обліковуються на бухгалтерський рахунок 73 "Інші фінансові доходи", субрахунок 732 "Відсотки одержані".
Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що позивач з такого незначного розміру залишку на рахунку не міг отримати доходу в такому розмірі.
За таких обставин, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 05 червня 2009 року № 0000302350/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 71997,60 грн - є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо скасування податкового повідомлення рішення від 05 червня 2009 року № 0000312350/0, на суму 166187,30 грн., суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ТОВ "Фактор" визнано банкрутом, відповідно до постанови господарського суду Закарпатської області від 09.09.2008р. На період анулювання реєстрації (30.09.2008 р.) на балансі підприємства знаходились товарні залишки на суму 79180 грн., стосовно яких був нарахований податковий кредит в минулих періодах. Підприємством за січень 2009 року було подано Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з самостійно виправлених помилок за №24 від 16.01.2009року, де самостійно нараховано суму ПДВ 5621грн. з умовної реалізації на товарні залишки, які знаходились на балансі підприємства на момент анулювання свідоцтва платника ПДВ та нарахована самостійно сума штрафу в сумі 281грн.
Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:
а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;
б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);
в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;
г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8 1 цього Закону;
ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.
В порушення вказаних норм ТОВ "Фактор" на день анулювання реєстрації свідоцтва платника ПДВ не проведено умовний продаж залишків ТМЦ за звичайними цінами, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих податкових періодах.
Враховуючи вищенаведене суд приходить висновку, що позивачем занижено об'єкт оподаткування податку на додану вартість за вересень 2008 р. в сумі 10215,00 грн., чим порушено вимоги п.9.8. ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість", якими передбачено, що підприємство зобов'язано було визнати умовний продаж товарних залишків за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за вересень 2008р. на суму по залишках товаро - матеріальних цінностей в сумі 79180 грн., з яких сума ПДВ становить 15836 грн., а тому податкове повідомлення-рішення № 0000312350/0 від 05 червня 2009 року в частині визначення суми податкового зобов'язання у сумі 10215,00 грн. не підлягає скасуванню.
Разом з тим, як зазначено в акті перевірки, при формуванні об'єкта оподаткування податку на додану вартість не враховано платежі, що надійшли на розрахунковий рахунок товариства, як попередня оплата від замовників і які станом на 31.03.2009 р. (останній день ревізуємого періоду) не закриті відповідною реалізацією в сумі 188086,00 грн. Всього до складу об'єкта оподаткування податком на додану вартість не включено таких платежів в сумі 37618, 00 грн. (188086,00 грн. х 20 %).
Як вже було встановлено судом, суми попередньої оплати за не відвантажені товарно-матеріальні цінності були повернуті ПП Запотічній - 75589,00 грн. та ПП Устич - 112497,00 року. Таким чином, відсутні підстави для донарахування позивачу суми 37618,00 грн. податку на додану вартість.
Щодо нарахування позивачу суми 61853,00 грн. на суму внеску до статутного фонду іншого підприємства, суд зазначає наступне.
Відповідно до акту перевірки встановлено, що на підставі Протоколу зборів учасників № 14 від 25 липня 2006 року було збільшено частку ТОВ "Фактор" в статутному фонді ТОВ "Фактор тойс" (частка в статутному фонді підприємства становить 50,58 %) за рахунок передачі нерухомості та технологічного обладнання,що розташовані в м. Іршава по вул. Федорова, 36 та вартість якого складає 309 266,66 грн. За наслідками перевірки виявлено заниження об'єкта оподаткування податку на додану вартість за серпень 2006 року в сумі 61853 грн. (309266 х 20 %), як результат порушення платником вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість".
Суд не погоджується із такими висновками з огляду на наступне. відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон 168), об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).
Визначення понять "поставка товарів" та "поставка послуг" наведені у п. 1.4 ст. 1 Закону 334, згідно якого поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.
Згідно з пунктами 1.6 ст .1 Закону 334, товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
Відповідно до п. 1.8 с. 1 Закону 334, корпоративні права - право власності на статутний капітал юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.
Із наведеного слідує, що поняття "товари" і "корпоративні права" законодавчо визначені як окремі поняття, у зв'язку з цим господарські операції платника податку з корпоративними правами, у розумінні Закону 168, не є операціями з поставкою товарів, а мають іншу правову природу.
Тобто, внесок до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права не є операціями з поставки товарів, а тому у відповідача були відсутні підстави для донарахування суми 61853,00 грн. на суму внеску до статутного фонду.
З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку, про необґрунтованість винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000312350/0 від 05 червня 2009 року в частині визначення податкового зобов'язання на суму 99471,00 грн. у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню у вказаній частині.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств згідно податкового повідомлення-рішення № 0000302350/0 від 05.06.2009 року у сумі 71997,60 грн. та податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0000312350/0 в частині податкового зобов'язання у розмірі 99471, 00 грн. та не спростовано доводів позивача щодо протиправності оскаржених податкових повідомлень-рішень в цій частині.
За наведених обставин, позов слід задовольнити частково, визнавши протиправним та скасувавши податкове повідомлення-рішення ДПІ в Іршавському районі від 05 червня 2009 року № 0000302350/0 повністю та визнавши протиправним та скасувавши податкове повідомлення-рішення ДПІ в Іршавському районі від 05 червня 2009 року № 0000312350/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 99471,00 грн., та відмовивши в задоволенні позову в іншій частині, залишивши без змін зазначене податкове повідомлення рішення в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10215,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 55, 71, 86, 160, 163, 227 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор" до Хустської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Іршавському районі від 05 червня 2009 року № 0000302350/0 повністю.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Іршавському районі від 05 червня 2009 року № 0000312350/0 частково - в частині визначення податкового зобов'язання на суму 99471,00 грн.
4. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
5. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).
Суддя ОСОБА_4