07 липня 2017 рокуСправа №804/4199/17
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Верба І.О., перевіривши у місті Дніпрі матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Криничанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробут-АГРО», Товариство з обмеженою відповідальністю «ВБ-О», Фермерське господарство «Добробут-Агро», про визнання протиправним та скасування рішення, -
4 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Криничанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробут-АГРО», Товариство з обмеженою відповідальністю «ВБ-О», Фермерське господарство «Добробут-Агро», про визнання протиправним та скасування рішення індексний номер: 32004998 від 24.10.2016 року про державну реєстрацію права оренди та про державну реєстрацію права суборенди відносно земельної ділянки кадастровий номер 1222085000:01:002:0107.
У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в обґрунтування якого зазначено, що позивач дізнався про подвійну реєстрацію права оренди восени 2016 року, коли державний реєстратор відмовила СТОВ «Добробут-АГРО» в державній реєстрації права оренди у зв'язку із наявністю іншого зареєстрованого права; оскільки позивач заперечував факт підписання договору оренди земельної ділянки із ТОВ «ВБ-О», він у грудні 2016 року звернувся до Криничанського районного суду із позовом про визнання договору оренди недійсним; у той же час інформація щодо конкретних реквізитів оскаржуваного рішення позивачу стала відома лише після ознайомлення з Інформаційною довідкою від 25 травня 2017 року.
Вирішуючи заявлене позивачем клопотання, суд виходить із того, що відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За загальним правилом, встановленим частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Слід зазначити, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися із адміністративним позовом, але до такого позову застосовуються положення статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною першою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, що дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених законодавством певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Вирішуючи питання щодо визнання поважними причин пропуску звернення до суду, суд виходить із принципів адміністративного судочинства та практики Європейського суду з прав людини.
Так, одним із елементів права на суд є право на доступ до суду, який означає, що особа повинна мати можливість подати справу на розгляд, а суд повинен розглянути її без зайвих та неналежних правових чи практичних перешкод. Таке право покладає на державу як негативний обов'язок, - тобто утриматися від створення неналежних процесуальних перешкод для доступу до суду, - так і позитивний, тобто забезпечити практичний та ефективний доступ до суду.
Держави користуються певною свободою розсуду у сфері регулювання права на доступ до суду, яке залежить як від потреб і ресурсів суспільства, так і від конкретних осіб.
Безпосередньо доктрина обмежень на право доступу до суду була сформульована Судом у справі Ashingdane v. United Kingdom (1985), згідно якої такі обмеження, для того, щоб відповідати вимогам частини 1 статті 6 Конвенції мають:
- переслідувати правомірну мету, і
- не порушувати саму сутність права.
Як зазначено у пункті 36 рішення Суду у справі Golder United Kingdom, стаття 6 Конвенції містить право на суд, у якому право на доступ до суду, тобто право розпочати провадження в суді, становить лише один із його аспектів.
У рішенні Комісії за заявою №10475/83 Dyer v. United Kingdom, Decisions and Reports 39, pp. 246- 66 at pp. 251- 52).
Відповідні принципи Суд виклав таким чином:
а) Право на доступ до суду, гарантоване частиною 1 статті 6, не є абсолютним і може бути обмежене. Це дозволяє сама суть цього права, позаяк право на доступ до суду «за своєю природою вимагає регулювання державою - регулювання, що може різнитися залежно від часу та місця і відповідно до потреб і ресурсів суспільства та особи».
б) При встановленні таких обмежень Договірні держави користуються певною свободою розсуду, однак, остаточне вирішення того, чи було дотримано вимог Конвенції залишається за Судом. Він має впевнитися, що встановлені обмеження не порушують чи зменшують доступ, що залишився особі таким чином, що завдають шкоду самій суті права.
в) Більше того, обмеження не буде сумісним із частиною 1 статті 6, якщо воно не має правомірної мети і коли відсутнє пропорційне співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою.
Ці принципи визначають процес, що є невід'ємною частиною завдання Суду відповідно до Конвенції, визначення справедливої рівноваги між потребами загального інтересу суспільства та вимогами захисту фундаментальних прав особи.
З огляду на викладені обставини у сукупності, враховуючи обов'язок суду забезпечити доступ до правосуддя, як гарантоване Конституцією України право, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Керуючись статтями 99, 100, 107, 110 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Визнати поважними причини пропущення позивачем строку звернення до суду із цим позовом.
Відкрити провадження в адміністративній справі №804/4199/17.
Призначити справу до розгляду у судовому засіданні 23 липня 2017 року о 11:00. Засідання відбудеться у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5, зал судових засідань №3.
Запропонувати відповідачу у разі незгоди з адміністративним позовом надати письмові заперечення проти позову та зобов'язати відповідача надати всі матеріали, що були або мали бути взяті ними до уваги при прийнятті рішення, з приводу якого подано позов, у дводенний строк з дня отримання цієї ухвали, але не пізніше дня, що передує дню судового засідання. У випадку визнання позову направити на адресу суду відповідну заяву.
Представникам сторін в судове засідання надати довіреності, а також ствердження повноважень законних представників, які такі довіреності підписуватимуть, відповідно до вимог частини сьомої статті 56, частини другої статті 58 Кодексу адміністративного судочинства України.
Особам, які беруть участь у справі, в судове засідання надати оригінали поданих суду документів, та інших документів, на які сторони посилатимуться на підтвердження обґрунтування позову або заперечення проти нього.
Справа розглядатиметься одноособово. Головуючий суддя Верба І.О.
Копію ухвали, витяг про процесуальні права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі, встановлені статтями 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, та повістки про виклик до суду надіслати особам, які беруть участь у справі.
Копію позовної заяви та доданих до неї документів надіслати відповідачу та третім особам.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не може бути оскаржена.
Суддя ОСОБА_3