Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 липня 2017 р. Справа №805/2091/17-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В.,
за участю секретаря судового засідання Смаль О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області
про стягнення помилково сплачених податків за користування земельною ділянкою у розмірі 112850 грн.
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області
за участю позивача: ОСОБА_1 - особисто
представників:
від позивача: ОСОБА_2 - за дог. від 24.05.2017р.
від відповідача: Самохвалова Ю.А. - за дов. від 17.05.2017р.
від третьої особи по справі: не з'явився
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлено позов до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про стягнення помилково сплачених податків за користування земельною ділянкою за період з квітня 2014 року по квітень 2017 року у розмірі 112850 грн.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що протягом квітня 2014 року по квітень 2016 року ним було сплачено 112850 грн. за користування земельною ділянкою, що перебуває в оренді, проте відповідно до положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» він звільняється від плати за користування земельної ділянки. Звернувшись до контролюючого органу із заявами про звільнення від сплати за користування земельною ділянкою, отримав відмову, внаслідок чого просить суд стягнути з відповідача на його користь помилково сплачені податки за користування земельною ділянкою розташованою за адресою: АДРЕСА_1 за період з квітня 2014 року по квітень 2017 року у розмірі 112850 грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що у контролюючого органу відсутні підстави для повернення помилково сплачених податків за користування земельною ділянкою у розмірі 112850 грн. з урахуванням вимог статті 43 Податкового кодексу України. Зазначає, що діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Представник третьої особи по справі у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв, клопотань суду не надавав.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Слов'янської міської ради Донецької області 10 лютого 1993 року, включений до ЄДРПОУ за номером НОМЕР_1, що підтверджується витягом свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_5.
22 квітня 2010 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Слов'янською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0290 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_6.
Так, згідно з пунктом 57.1 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 285 Податкового кодексу України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Згідно з пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Пунктами 287.1, 287.3 статті 287 Податкового кодексу України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до пунктів 288.2, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Так, позивачем у 2014-2017 роках було подано до контролюючого органу наступні податкові декларації з плати за землю: від 20 лютого 2014 року № 1400017032 за 2014 рік на суму 24945 грн. 10 коп., від 12 лютого 2015 року № 1500007496 за 2015 рік на суму 31156 грн. 44 коп., від 17 лютого 2016 року № 1600006189 за 2016 рік на суму 44647 грн. 15 коп., від 20 лютого 2017 року № 17000014886 за 2017 рік на суму 45120 грн. 44 коп.
Протягом квітня 2014 року по квітень 2016 року позивачем за вказаними вище податковими деклараціями було сплачено 112850 грн. за користування земельною ділянкою, що перебуває в оренді, що підтверджується відповідними квитанціями наявними в матеріалах справи.
Статтею 14-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 201 року № 1669-VII (надалі - Закон № 1669) Торгово-промисловій палаті України надано право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини.
Судом встановлено, що 19 січня 2016 року позивач звернувся до Донецької Торгово-промислової палати із заявою про засвідчення форс-мажорних обставин. 19 січня 2016 року Донецька Торгово-промислова палата надала позивачу лист, в якому зазначила, що не потребує додаткового засвідчення форс-мажорних обставин, по яким чітко визначено критерій та встановлено звільнення від сплати Законом України № 1669-VII.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VІІ.
Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Розпорядженням від 02 грудня 2015 року № 1275-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, м. Слов'янськ Донецької області віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.
Статтею 6 Закону України № 1669-VII передбачено, що під час проведення антитерористичної операції звільнені суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Судом встановлено, що позивач 9 лютого 2016 року звернувся до Слов'янського міського голови із заявою про звільнення від сплати за користування земельною ділянкою, та дане звернення було надіслано за належністю до відповідача. У листі від 3 березня 2016 року за вихідним № 3873/Г/05-22-17-07-13-8 відповідач зазначив про відсутність правових підстав для звільнення позивача від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Під час судового розгляду справи з пояснень позивача та його представника судом було встановлено, що інших звернень позивача до податкового органу зі спірного питання не було.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь помилково сплачені податки за користування земельною ділянкою розташованою за адресою: АДРЕСА_1 за період з квітня 2014 року по квітень 2017 року у розмірі 112850 грн.
Отже, процедура повернення платнику надмірно та/або помилково сплаченого податку врегульована статтею 43 Податкового кодексу України.
Відповідно до вказаної статті помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було дотримано порядок повернення платнику надмірно та/або помилково сплаченого податку визначений статтею 43 Податкового кодексу України, оскільки позивачем до відповідача не була подана заява про повернення помилково сплачених сум податку, а тільки про звільнення від сплати такого податку. Суд зазначає, що позивач помилково ототожнює поняття «звільнення від сплати податку» та «повернення помилково сплачених сум податку». У заяві позивача від 9 лютого 2016 року не визначена ні сума, ні період помилково сплачених коштів, ні рахунок, на який мають бути повернуті кошти, та власне відсутнє прохання до податкового органу щодо повернення коштів взагалі, внаслідок чого у відповідача навіть не могло виникнути обов'язку до вчинення дій щодо такого повернення шляхом направлення висновку до органу державного казначейства. Отже, у спірних правовідносинах відповідачем не була допущена бездіяльність, що було б підставою для ухвалення судом судового рішення про зобов'язання відповідача до вчинення дій, спрямованих на повернення помилково сплачених коштів. Суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються сукупно як нормами Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» з питання звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, так і нормами статті 43 Податкового кодексу України, оскільки позивач просить стягнути саме помилково сплачені податки, а отже обома сторонами має бути дотриманий порядок повернення коштів.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи всі обставини справи, оцінивши докази за їх сукупністю, суд дійшов до висновку щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача помилково сплачених коштів на час ухвалення судового рішення у даній справі, у зв'язку із чим позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про стягнення помилково сплачених податків за користування земельною ділянкою за період з квітня 2014 року по квітень 2017 року у розмірі 112850 грн., відмовити повністю.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 3 липня 2017 року. Постанова у повному обсязі складена 7 липня 2017 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Смагар С.В.