06 липня 2017 р.Справа №804/3860/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Верба І.О.
при секретарі судового засідання Чмоні А.О.
за участю:
позивач ОСОБА_1
представник позивача ОСОБА_2
третя особа ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі клопотання представника третьої особи про закриття провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - ОСОБА_4, про визнання протиправними та скасування наказів, -
19 червня 2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4, про визнання протиправними та скасування наказів:
- від 19 листопада 2013 року №ДН/1221087500:01:065/00000342 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- від 18 березня 2014 року №ДН/1221087500:01:065/00001042 про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач є єдиним належним користувачем земельної ділянки, що підтверджено рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.05.2014 року, яким скасовано розпорядження голови Верхньодніпровської райдержадміністрації від 18.08.2005 року про припинення права користування ОСОБА_1, земельною ділянкою. Однак, відповідач надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою та в подальшому затвердив документацію з землеустрою та передав в оренду земельну ділянку, уклав договір оренди з ОСОБА_4
В судовому засіданні представник третьої заявив клопотання про закриття провадження у даній справі посилаючись на те, що даний спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, оскільки між позивачем та третьої особою існує спір про право цивільне, а саме право користування спірною земельною ділянкою. Зазначив, що позивачу відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди, згідно якого користувачем такої земельної ділянки є ОСОБА_4, судове рішення набрало законної сили. Крім того, оскаржувані накази є ненормативними актами, оскільки передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, їх скасуванням не вирішуватиметься цивільний спір, який фактично існує та не підсудний адміністративному суду.
Представник позивача та позивач заперечували проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі, мотивуючи тим, що даний спір є публічно-правовим і повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Розглянувши клопотання представника третьої особи про закриття провадження у даній справі, вислухавши думку позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, надані документи та аналізуючи їх в сукупності, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання представника відповідача та закриття провадження у цій справі, виходячи з наступного.
Вирішуючи питання підсудності заявленого спору адміністративному суду, суд виходить із того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Водночас, спір у справі, що розглядається, стосується суб'єктивного цивільного права ОСОБА_1 щодо володіння і користування земельною ділянкою, яка належить позивачу на підставі державного акту про надання у довічне успадковуване володіння земельної ділянки, площею 36,6 га, виданого Верхньодніпровською районною адміністрацією Дніпропетровської області на підставі рішення Верхньодніпровського районного суду від 07.04.1992 року, та права користування такою земельною ділянкою ОСОБА_4, яка користується спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди від 19.03.2014 року
Суд, дійшов висновку, що у цій справі прийняттям суб'єктом владних повноважень рішення про надання третій особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Викладена правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 13.01.2016 року по справі №21-5421а16, від 04.11.2015 року по справі №21-3296а15, від 17.05.2016 року № 21-331а16, від 29.11.2016 по справі №3/406-3/265А, від 31.01.2017 року №21-1237а16, ухвалах від 20.01.2017 року по справі №2а-12958/12/2670, від 27.01.2017 року по справі №201/3164/12.
Суд зазначає, що суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
Вище наведена позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 11.11.2014 по адміністративній справі №21-493а14, у постанові від 06.10.2015 по адміністративній справі №21-1306а15.
Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій справі з урахуванням вищевикладених обставин та норм чинного законодавства України.
При цьому, відповідно до частини другої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз'яснює позивачу право звернення із цим позовом до суду цивільною юрисдикції в загальному порядку.
Керуючись статтями 2, 17, 157, 160-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Клопотання представника третьої особи про закриття провадження в адміністративній справі - задовольнити.
Закрити провадження в адміністративній справі №804/3860/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - ОСОБА_4, про визнання протиправними та скасування наказів.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складений 7 липня 2017 року.
Суддя ОСОБА_5