03 липня 2017 року Справа № 803/653/17
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Дмитрука В.В.,
при секретарі судового засідання Гринчук Я.О.
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Державної екологічної інспекції у Волинській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Біопаливно-енергетична компанія» про застосування заходів реагування,
Державна екологічна інспекція у Волинській області (далі - Держекоінспекція у Волинській області) звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Біопаливно-енергетична компанія» (далі - ТзОВ «БІО-ПЕК») про застосування заходів реагування щодо державного нагляду (контролю) шляхом тимчасового призупинення виробництва ТзОВ «БІО-ПЕК», яке знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ранкова, 1 до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та до отримання позитивного висновку державної екологічної експертизи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконання робіт ТзОВ «БІО-ПЕК» в частині експлуатації стаціонарних джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснюється за відсутності необхідних дозволів на такі викиди, що порушує вимоги статей 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», і, крім того, виробництво відповідача, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ранкова, 1, здійснюється за відсутності висновку державної екологічної експертизи, який є документом дозвільного характеру, чим порушено вимоги пункту 3 статті 13, статті 39 Закону України «Про екологічну експертизу», статті 27, 29 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві та просила суд позов задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні та в наданих суду письмових запереченнях проти позовних вимог заперечили з наступних підстав:
- твердження позивача, що товариство є виробником хімічних речовин і хімічної продукції не відповідає дійсності, оскільки одним із запланованих до виробництва продуктів є біоетанол, що відноситься до категорії «готові харчові продукти», а відтак відповідач не відноситься до об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, відповідно відсутня така обов'язкова підстава для його діяльності як наявність позитивного висновку державної екологічної експертизи;
- зупинення діяльності товариства унеможливить проведення інструментально-лабораторних вимірювань забруднюючих речовин на стаціонарних джерелах викиду, які є передумовою отримання дозволів на викиди таких речовин в атмосферне повітря, оскільки дані вимірювання проводяться лише на діючому виробництві;
- Державною екологічною інспекцією у Волинській області за результатами проведення перевірки видано ТзОВ «БІО-ПЕК» припис, яким зобов'язано товариство отримати висновок державної екологічної експертизи і дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, з термінами виконання - до 20.10.2017 року та 20.07.2017 року відповідно, однак на момент розгляду справи жоден із зазначених термінів не настав, відповідно у позивача було відсутнє й право на звернення до суду з даним адміністративним позовом до настання таких термінів.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що Держекоінспекцією у Волинській області на підставі наказу від 24 квітня 2017 року № 73 та направлення на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТзОВ «БІО-ПЕК» від 24 квітня 2017 року № 221 проведена позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства товариством «БІО-ПЕК», що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Ранкова, 1, щодо фактів викладених у зверненні гр. ОСОБА_4 тривалістю 10 робочих днів з 25 квітня 2017 року, за результатами якої складено уніфікований акт від 25 квітня 2017 року по 12 травня 2017 року.
Перевіркою встановлено ряд порушень, в тому числі й ті, що стали підставою для звернення до суду з позовом щодо застосування заходів реагування, а саме:
- в порушення вимог абзацу другого частини першої статі 10, частини п'ятої статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» здійснюється експлуатація за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, якими є - дріжджогенераторне та бродильне відділення; установка дистиляції і обезводження; скубер сірчаної кислоти; наземний резервуар для зберігання сірчаної кислоти; наземний резервуар ортофосфорної кислоти; котельня; підземні резервуари готової продукції; наземні резервуари готової продукції; наземний резервуар для бензину; наземні резервуари для зберігання денатуратів, пропускне відділення, які знаходяться на території ТзОВ «БІО-ПЕК» за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ранкова, 1.
- відсутній висновок державної екологічної експертизи, чим порушено ст.39 Закону України «Про екологічну експертизу», статті 29 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та вимоги Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України.
Судом також встановлено, що 12 травня 2017 року та 22 травня 2017 року працівниками інспекції складено ряд протоколів про адміністративні правопорушення № 001628, № 000670, № 001620 на директора ТзОВ «Біопаливно-енергетична компанія» за не одержання висновку державної екологічної експертизи; не забезпечення отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; незабезпечення контролю за операціями поводження з відходами.
22 травня 2017 року за № 000543 винесено постанову про накладення на зазначену посадову особу ТзОВ «БІО-ПЕК» адміністративного стягнення за незабезпечення отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; незабезпечення контролю за операціями поводження з відходами в розмірі 102грн. на підставі ст.78 КУпАП.
Крім того, 17 травня 2017 року позивачем винесено припис № 000295, яким зобов'язано усунути порушення природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, в тому числі: 1) отримати висновок державної екологічної експертизи - до 20.10.2017 року; 2) отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел - до 20.07.2017 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 5 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон України № 877-V).
Загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю) визначені статтею 4 Закону України № 877-V, відповідно до частин п'ятої та дев'ятої якої виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.
Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб'єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.
Невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб'єкта господарювання згідно із законом.
Згідно із приписами частин шостої - восьмої, одинадцятої статті 7 Закону України № 877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.
На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.
У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
У разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» від 16 жовтня 1992 року № 2707-ХІІ (далі - Закон України № 2707-ХІІ) підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.
Як передбачено частиною п'ятою статті 11 вказаного Закону, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
З огляду на наведені норми Законів України № 877-V та № 2707-ХІІ суд вважає безпідставними доводи відповідача та суду про те, що звернення до суду із цим позовом до закінчення строків, визначених у приписі для усунення порушень вимог законодавства, є передчасним, оскільки вказані заходи не пов'язані наслідково один з одним: припис - це вимога про усунення порушень, а зупинення експлуатації вказаних вище джерел утворення викидів - це заборона здійснювати такі викиди до усунення вказаних порушень. При цьому, суд також зазначає, що відсутність дозволу на викиди та акту державної екологічної експертизи є самостійними підставами для звернення до суду з позовом щодо або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, незважаючи на дублювання вимог щодо отримання зазначених документів дозвільного характеру в приписі №000295 від 17.05.2017 року.
Крім того, враховуючи пряму заборону на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря до отримання відповідного дозволу на здійснення таких викидів, твердження представників відповідача щодо необхідності функціонування виробництва для проведення інструментально-лабораторних вимірювань забруднюючих речовин на стаціонарних джерелах викиду судом до уваги не приймаються як необґрунтовані.
З приводу необхідності отримання відповідачем позитивного висновку державної екологічної експертизи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про екологічну експертизу від 09.02.1995 року №45/95-ВР (далі - Закон України №45/95-ВР) здійснення державної екологічної експертизи є обов'язковим для видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку; перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Згідно з пунктом 9 Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, до даного Переліку входить хімічне виробництво (включаючи виробництво основних хімічних речовин, хімічно-біологічне, біотехнічне, фармацевтичне виробництво, виробництво засобів захисту рослин, регуляторів їх росту, мінеральних добрив, полімерних і полімервмісних матеріалів, виробництво та зберігання наноматеріалів потужністю понад 10 тонн на рік, зберігання хімічних продуктів (базисні і витратні склади, сховища, бази) незалежно від методів та обсягу виробництва продукції; підприємства з вилучення, виробництва і перероблення азбесту, азбестовмісних продуктів (азбестоцементної продукції потужністю понад 20 тис. тонн на рік, фрикційних матеріалів - понад 50 тонн на рік готової продукції, інших виробів - понад 200 тонн на рік).
Відповідно до ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженого з наданням чинності з 1 січня 2012 року наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року №457, та Пояснення до Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД-2010), затвердженого наказом Державного комітету статистики України від 23 грудня 2011 року №396, розділ 20 включає перероблення органічної та неорганічної сировини з використанням хімічних процесів виробництва й утворення продукції. У розділі розрізняють виробництво основної хімічної продукції, яке складає групу 20.1, та виробництво напівфабрикатів (проміжної продукції) та кінцевої продукції шляхом перероблення основної хімічної продукції, які належать до решти класів розділу.
Клас 20.14 «Виробництво інших основних органічних хімічних речовин», що входить до складу групи 20.1, включає виробництво хімічної продукції з використанням основних технологічних процесів хімічного виробництва, таких як термічний крекінг та дистиляція. Результатом цієї діяльності зазвичай є одержування окремих хімічних елементів або хімічних сполук.
Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.06.2017 року (а.с.82-84) основним видом економічної діяльності ТзОВ «Біопаливно-енергетична компанія» є 20.14 - Виробництво інших основних органічних хімічних речовин.
Таким чином, суд вважає, що відповідач за ознаками своєї економічної діяльності відноситься до п.9 Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку - «хімічне виробництво», а відтак здійснення державної екологічної експертизи для нього є обов'язковим.
Разом з тим, суд погоджується з позицією відповідача щодо фактичної наявності у товариства висновку державної екологічної експертизи у вигляді Експертного звіту№619/03-0077-16 від 03.06.2016 року з огляду на приписи частини другої статті 37 Закону України №45/95-ВР, яка передбачає, що експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», однак зауважує, що даний експертний звіт стосується будівництва цеху біотехнічних компонентів потужністю 48т/добу за адресою: Луцький район, с.Рованці, в той час як діяльність ТзОВ «БІО-ПЕК» провадиться за адресою: м.Луцьк, вул.Ранкова, 1, а також на орендованих очисних спорудах (полях фільтрації) і даний звіт (а.с.89-105) розроблявся як для звичайного об'єкту будівництва, тобто щодо додержання нормативів з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, в той час як об'єкт, що є предметом судового дослідження, є об'єктом, що становить підвищену екологічну небезпеку і відповідно до абзацу третього частини першої статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до проектної документації на будівництво об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, а також об'єктів, які підлягають оцінці впливу на навколишнє природне середовище у транскордонному контексті, додаються результати оцінки впливу на стан навколишнього природного середовища (матеріали оцінки та звіти про оцінку і громадське обговорення), згадування про які відсутні у зазначеному вище експертному звіті, а відтак, останній не може вважатись належним висновком державної екологічної експертизи, отриманим у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Згідно з частиною третьою статті 39 Закону України №45/95-ВР реалізація проектів і програм чи діяльності без позитивних висновків державної екологічної експертизи забороняється.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 69-72, 158-163, 1832 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про екологічну експертизу», «Про охорону навколишнього природного середовища», суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Тимчасово зупинити виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Біопаливно-енергетична компанія» робіт в частині експлуатації стаціонарних джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря: №№1-5 - дріжджогенераторного та бродильного відділення, №№6-10 - установки дистиляції і обезводнення, №11- скубера сірчаної кислоти, №12 - наземного резервуару для зберігання сірчаної кислоти, №13 - наземного резервуару ортофосфорної кислоти, №№14-15 - котельні, №№16-25 - підземних резервуарів готової продукції, №№26-33 - наземних резервуарів готової продукції, №34 - наземного резервуару для бензину, №№35-36 - наземних резервуарів для зберігання денатуратів, №№37-38 - пропускного відділення, до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а також тимчасово зупинити виробництво (виготовлення) продукції, що знаходиться за адресою: м.Луцьк, вул..Ранкова, 1, до отримання позитивного висновку державної екологічної експертизи.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 07 липня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Дмитрук