04 липня 2017 рокум. Ужгород№ 807/1528/16
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Рейті С. І.
при секретарі судового засідання Кречко Л.В.
за участю представників
позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 13.09.2016 року)
відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 05.01.2017 року № 02), ОСОБА_3 (довіреність від 05.01.2017 року № 04)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Держпраці у Закарпатській області про скасування постанови, -
У відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 4 липня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 07 липня 2017 року.
ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4М.), в особі представника за довіреністю ОСОБА_1, звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області (далі - відповідач, Управління Держпраці в Закарпатській області) про скасування постанови Управління Держпраці у Закарпатській області № 07-14-009/441-229 про накладення штрафу від 27.09.2016 р. та акту перевірки від 09.09.2016 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за результатами проведеної перевірки ФОП ОСОБА_4 складено акт перевірки. Вказаною перевіркою встановлено порушення ч.ч. 1,3 ст. 24 Кодексу законів про працю в частині допуску до роботи працівника з яким не укладено трудовий договір. На підставі цього складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладення на неї штрафу у розмірі 43500,00 грн. Викладені в акті перевірки факти позивач вважає такими, що не відповідають дійсним фактичним обставинам, а вищезазначена постанова про накладення штрафу такою, що не ґрунтується на законі.
Ухвалою суду від 4 липня 2017 року закрито провадження у справі в частині вимоги про скасування акту Управління Держпраці від 9 вересня 2016 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві, та просив суд їх задовольнити.
Відповідач подав до суду письмове заперечення проти позову (лист Управління Держпраці у Закарпатьскій області № 07-11/3395 від 19.12.2016 р.), згідно яких позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що постанова про накладення штрафу винесена на підставі акту перевірки, якою встановлено порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю. Таким чином, постанова про накладення штрафу винесена з урахуванням норм Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, а отже є законною і скасуванню не підлягає.
Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили з мотивів, зазначених у письмових запереченнях проти позову.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:
Судом встановлено, що у період з 06 вересня 2016 року по 09 вересня 2016 року посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області проведено перевірку дотримання ФОП ОСОБА_4 законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт перевірки № 07-14-009/441.
Перевіркою встановлено, за місцем здійснення підприємницької діяльності за адресою с.Калини, вул. Леніна, 151, Тячівського району в орендованому приміщенні торгового комплексу «Гастроном -3 », Дубівського споживчого товариства ФОП ОСОБА_4 залучала до роботи в якості продавця громадянку ОСОБА_5, 22.02.1975 р.н, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була одягнена у робочу форму та допущена до роботи без укладеного письмового трудового договору та без повідомлення про прийняття на роботу, що є порушенням ч.ч. 1,3 ст. 24 Кодексу законів про працю.
09 вересня 2016 року державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області Лопіт Іваном Івановичем винесено припис № 07-14-009/441-322, відповідно до якого приписано позивачеві усунути порушення вимог ч.ч. 1,3 ст. 24 Кодексу законів про працю, а також у строк до 09 жовтня 2016 року письмово проінформувати про виконання вимог припису Управління Держпраці у Закарпатській області.
Цього ж дня головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області Лопіт І. І. складено протокол № 07-14-009/345 про адміністративне правопорушення.
Постановою від 27 вересня 2016 року першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області, керуючись пп. 54 п. 4 Положення про Державну службу України з питань праці та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю на фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 накладено штраф у розмірі 43500,00 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 , Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. N 509.
Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 7 Положення 96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Відповідно до п. 1 Положення про Управління Держпраці у Закарпатській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 04.02.2016 р., Управління Держпраці у Закарпатській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їх підпорядковується. Голова Закарпатської обласної державної адміністрації координує діяльність Управління Держпраці і сприяє йому у виконанні покладених на нього завдань. Повноваження Управління Держпраці поширюється на територію Закарпатської області.
Відповідно до пункту 2 вказаного положення, Управління Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністра соціальної політики, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням.
Згідно з пп. 5 пункту 4 Положення - Управління Держпраці у Закарпатській області відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Відповідно до ч.1 ст. 259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів (затверджений наказом Мінсоцполітики № 390 від 02.07.2012 року , зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 року за №1291/21603, далі - Порядок 390). Відповідно до п. 2 Порядку 390, право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.
Як вбачається з матеріалів справи, проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог законодавства про працю, а саме: п.п. 1,3 ст. 24 КЗпП. Зокрема, що ФОП ОСОБА_4 використовувала працю ОСОБА_5 без укладення трудового договору та без повідомлення Державної фіскальної служби в порядку, встановленому постановою КМУ від 17.06.2015 року № 413. Разом з тим, згідно наданих позивачем пояснень, встановлено, що ОСОБА_5 не залучалася нею до роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КЗпП трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначає порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, далі - Порядок 509).
Відповідно до пункту 2 Порядку 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
За порушення, встановлені державним інспектор праці позивача притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 09.09.2016 р. № 07-14-009/345 та накладено штраф у розмірі 43500,00 грн. згідно постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 27.09.2016 р. № 07-14-009/441-229.
Разом з тим, постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 листопада 2016 року у справі № 307/2559/16-п провадження по справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 41 КУпАП закрито, в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Суд враховує обставини встановлені постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 листопада 2016 року по справі № 307/2559/16-п, яка набрала законної сили 14 листопада 2016 року, в частині чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено.
Так, Тячівський районний суд Закарпатської області, аналізуючи в сукупності докази, що маються в справі, зокрема пояснення ОСОБА_4, покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, відомості, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення №07-14-0009/345 від 09.09.2016 року, в Акті перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №07-14-009/441 та інших матеріалах, що містяться в справі та досліджені судом, дійшов до висновку, що в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт того, що ОСОБА_4 станом на 06.09.2016 року, залучала до роботи в якості продавця ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка допущена до роботи без укладеного письмового трудового договору.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, судовим рішенням, що набрало законної сили, фактично спростовано висновок державного інспектора Управління Деоржпраці у Закарпатській області стосовно порушення позивачем вимог ст. 24 КЗпП, що і є підставою для застосування до ФОП ОСОБА_4 спірною постановою штрафу у розмірі 43500,00 грн.
Крім того суд враховує, що факт перебування ОСОБА_5 на час проведення перевірки за місцем проведення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 не заперечується позивачем, водночас факт виконання нею будь-якої роботи , що передбачає оформлення трудового договору, не підтверджується будь - якими належними доказами.
Наявна в матеріалах справи фотографія ніби - то ОСОБА_5, що зафіксована у ході перевірки інспектором Лопіт І.І. (направлена до суду листом Управління Держпраці у Закарпатьскій області № 07-11/0042 від 10.01.2017 р.) не відповідає дійсності, оскільки на ній зафіксована зовсім інша особа, що встановлено в судовому засіданні, оскільки ОСОБА_5 була викликана в судове засідання як свідок (крім того, що на фотографії зафіксована не вона (інший вік, статура, колір волосся, що не заперечувалось представниками відповідача) повторно вказала, що вона дійсно була присутня в магазині, так як купляла предмети одягу, але не працювала ніколи ні в ОСОБА_4М, ні в інших підприємців, що здійснюють торгову діяльність в цьому магазині).
З урахуванням наведеного, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено належними доказами порушення позивачем вимог ч.ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України, а отже і наявності підстав, передбачених абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, для прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 27.09.2016 р. № 07-14-099/441-229, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності прийняття постанови про накладення штрафу у розмірі 43500,00 грн. від 27.09.2016 року № 07-14-009/441-229, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим позов підлягає до задоволення та слід визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 27 вересня 2017 року № 07-14-009/441-229
Керуючись ст. 2, 17, 71, 72, 86, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_4 до Управління Держпраці у Закарпатській області про скасування постанови - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 27 вересня 2017 року № 07-14-009/441-229.
3. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).
Суддя ОСОБА_7