Дата документу Справа №
№ 22-ц/778/2660/17 Головуючий у 1 інстанції: Троценко Т.А.
Є.У.№ 310/6957/16-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1
03 липня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Кухаря С.В.
ОСОБА_2
при секретарі: Путій Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства КБ «ПРИВАТБАНК», третя особа приватний нотаріус ОСОБА_4 про визнання іпотечного договору недійсним, за уточненим позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства КБ «ПРИВАТБАНК», третя особа приватний нотаріус ОСОБА_4 про визнання частини іпотечного договору недійсним; за збільшеною позовною заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства КБ «ПРИВАТБАНК», треті особи приватний нотаріус ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання частково недійсним договору про іпотечний кредит та додаткової угоди, поновлення строку позовної давності,
У жовтні 2016 року з ОСОБА_3 вернулася до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що 25.03.2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та нею був укладений кредитний договір № ZPB0GI0000006250, згідно якому Банк зобов'язався надати їй кредитні кошті в розмірі 176750 грн. на термін до 25.02.2016 року, а вона зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, передбаченому кредитним договором.
У той же день між ними було укладено також іпотечний договір № ZPB0GI0000006250.
В подальшому, 24.09.2008 року між ними була укладена Додаткова угода про іпотечний договір, згідно якої була змінена валюта кредиту з гривні на долари, це було істотною умовою договору і потребувало нотаріального посвідчення. Оскільки цього здійснено не було, просила визнати іпотечний договір недійсним.
31.01.2017 року позивачка подала уточнену позовну заяву, у якій просила визнати вказаний іпотечний договір недійсним частково, у частині визнання недійсним п. 2 Договору, згідно якого вона повинна повернути Банку кредит у розмірі 178750 грн. та сплатити відсотки у розмірі 15 % річних.
01.03.2017 року ОСОБА_3 подала позовну заяву про збільшення позовних вимог, у якому вказала, що при укладанні між нею та Банком договору про іпотечний кредит від 25.03.2008 року та додаткової угоди про нього від 04.09.2008 року останній грубо порушив ст. ст. 11,1518,19,21 ОСОБА_6 України «Про захист прав споживачів», а саме - перед укладанням договору не повідомив її у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту в процентному значенні та грошовому еквіваленті з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості усіх послуг, не надав їй примірника договору, встановив дискримінаційні положення зміни відсоткової ставки, включив до договору несправедливі умови, порушив принцип рівності прав сторін договору.
Вона припустилася помилки при підписанні договору про іпотечний кредит та додаткової угоди до нього, не була обізнана про те, що відсоткова ставка змінювалася, а також те, що змінилася валюта кредитування.
Посилаючись на зазначені обставини, просила суд, визнати п. 8. 9 договору про іпотечний кредит № ZPB0GI0000006250 від 25.03.2008 року та додаткову угоду від 04.09.2008 року недійсними з моменту укладання внаслідок помилки.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 травня 2017 року у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції було встановлено, що 25.03.2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 був укладений договір про іпотечний кредит № ZPB0GI0000006250, згідно якому Банк зобов'язався надати позивачці кредитні кошті в розмірі 176750 грн. на термін до 25. 02. 2016 року, а вона зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 15,00 % річних.
Згідно п. 1. 2 Договору детальний опис загальної вартості кредиту вказаний у пп. 1.1, 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.4, 4.1, 5.2, 5.3.3, 5.3.12, 6.3, 6.5, , а також у Додатку № 1 до цього Договору, а саме - сум Кредиту, відсотків за користування Кредитом, винагород, неустойки, затрат на укладення договорів страхування та договорів забезпечення.
Досліджуючи заперечення відповідача, суд першої інстанції врахував, що договір містить Додаток № 1 з назвою - Загальна вартість кредиту підписано Банком та ОСОБА_3 При цьому, до підписання Договору, 07. 03. 2008 року ОСОБА_3 заповнила анкету - заяву, де вказано, що вона ознайомилася з умовами кредитування, які були надані їй у письмовому вигляді, своїм підписом підтвердила факт надання їй повної інформації про умови кредитування.
Тому твердження позивачки про порушення відповідачем ОСОБА_6 України «Про захист прав споживачів» стосовно неповідомлення її у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту в процентному значенні та грошовому еквіваленті з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості усіх послуг, суд вважав безпідставним.
У день укладення кредитного договору, 25.03.2008 року між сторонами було укладено також іпотечний договір № ZPB0GI0000006250, посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований у реєстрі за № 836, згідно якому ОСОБА_3 передає, а Банк приймає в іпотеку нерухоме майно, яке належить позивачці, а саме - житловий будинок № 296 по вул. Підгірна в м. Бердянську Запорізької області, та земельну ділянку площею 0,0955 га за цією ж адресою.
04.09. 008 року між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору про іпотечний кредит № ZPB0GI0000006250 від 25. 03. 2008 року, згідно якому Банк надає позичальнику кредитні кошти в розмірі 36969, 02 долара США зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.
При цьому вказано, що станом на 04. 09. 2008 року залишок заборгованості за кредитом складає 74493,76 грн., що еквівалентно 36969,02 доларам США.
До договору надано заяву ОСОБА_3, у якій вона повідомляла Банк про прийняття нею рішення змінити валюту кредитування за договором про іпотечний кредит, просила залишок заборгованості конвертувати у валюту долари США на день укладання додаткової угоди.
Посилання позивача на те, що вона уклала договір та додаткову угоду під впливом помилки не підтверджені жодними доказами.
Так, позивач сама зазначає, що договір підписувався нею спішно, вона довіряла працівникам банку, підписувала лише бланки.
З роз'яснень, викладених у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними", убачається, що відповідно до ст. ст. 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (ст. 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
З огляду на зазначене, підписання договорів та взяття на себе обов'язків за цими договорами без з'ясування їх змісту, не є підставою для визнання правочину недійсним, а доводи ОСОБА_3 про те, що вона не була обізнана про можливість встановлення Банком нового розміру відсоткової ставки за користування кредитом спростовується підписаним нею Договором про іпотечний кредит від 25. 03. 2008 року, де у п. 8. 9. вказані ці умови. Судом також було враховано, що позивач після підписання договору виконувала його тривалий час, жодних доказів про те, що вона не мала змогу ознайомитися зі змістом договору та з'ясувати його сутність, позивачкою не надано.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.
Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог .
Доводи скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 травня 2017 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: