54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11
24.09.2009 р. № 2а - 4419/09/1470
м. Миколаїв
11:56
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Заварухіної Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомФізичної особи-підприємцяОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
до відповідача 1
до відповідача 2Державної податкової адміністрації у Миколаївській області
(вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001)
Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області
(вул. Вознесенська, 50, м. Миколаїв, 54028)
за участю представників:
від відповідача 1: Морозова Т.Б.
від відповідача 2: Морозова Т.Б.
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій
Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування рішення про застосування штрафних санкцій на суму 6371 гривень, які застосовані відповідачем за використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки (далі - РК); здійснення реалізації товару, який не облікований у встановленому порядку.
Свої позовні вимоги позивач в судовому засіданні обґрунтував наступним:
- перевірка, на підставі якої відповідач прийняв рішення про застосування фінансових санкцій, проведена з порушенням ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а тому отримані на підставі цього відомості не можуть бути підставою для юридичної відповідальності;
- перевірка проведена з порушенням вимог ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а тому будь-яке податкове або адміністративне нарахування, здійснене з порушенням цього правила, вважається незаконним та не підлягає виконанню.
- штрафні санкції до позивача застосовані за те, що під час здійснення розрахункової операції продавець видав покупцю розрахункову квитанцію з розрахункової книжки, яка зареєстрована в податковій інспекції не за місцем реєстрації позивача, а за місцем здійснення торгової діяльності. Позивач вважає, що це не можу бути порушенням в розумінні п.п. 2, 3 ст.12, п.3 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
- позивач є фізичною особою-підприємцем платником єдиного податку, а для цієї категорії підприємців законодавством не передбачено ведення обліку товарних запасів, тому вимоги податківців про надання накладних є безпідставними.
Відповідач позов не визнав, свої заперечення обґрунтував наступним:
- ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»стосується лише позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів. А тому на перевірки щодо контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавства, щодо здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового або безготівкового обігу, вона не розповсюджується;
- позивач здійснював продаж підакцизного товару: пива у пляшках та банках, а тому обмеження ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до нього не застосовуються;
- відповідно до п.2 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок реєстрація, реєстрація книг обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) здійснюється в органі ДПС за місцем знаходження СПД. Таким чином, позивач використовував неналежну КОРО та РК.
- обов'язок ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації передбачений п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», виключень для позивача Закон не передбачає.
Дослідивши надані докази (пояснення сторін, письмові докази) та вислухавши промови сторін, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до Свідоцтва від 12.12.08 позивач є платником єдиного податку (арк.спр.12).
08.07.09 працівники податкового органу провели перевірку господарської одиниці -торгового павільйону ФОПОСОБА_1. за адресою с. Рибаківка, Березанський район, зона відпочинку.
Актом №0731/14/00/23/2193721901 від 08.07.09 зафіксовано два правопорушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»: використання неналежним чином зареєстрованих КОРО та РК, а саме зареєстрованих в Березанської ДПІ, хоча вони повинні бути зареєстровані в Миколаївській ДПІ; реалізація товару, який не облікований у встановленому порядку на суму 3015,50 гривень (арк.спр.10).
Зазначені факти відповідачі кваліфікували як порушення вимог п.п., 2, 5, 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та як правопорушення, передбачені п.3 ст.17, ст.21 Закону.
Рішенням №0000472303 від 15.07.09 уповноваженою особи відповідача, до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 6371 гривень (арк.спр.12).
З аргументам позивача щодо незаконності перевірки суд не погоджується з наступних підстав.
Статтею 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Таким чином, податкова служба мала право на проведення планової перевірки позивача.
Щодо застережень для проведення перевірок, передбачених ч.2 ст.16 цього Закону, то суд вважає, що вони не стосуються позивача оскільки він здійснює продаж пива у пляшках, яке є підакцизним товаром, а тому він не входить до кола осіб, передбачених п.п. 5-9 статті 9 цього Закону.
Щодо конкретних правопорушень суд досліджував аргументи, заперечення та докази сторін стосовно кожного правопорушення окремо.
1. Позивач зареєстрований як платник податків в ДПІ у Миколаївському районі, а КОРО зареєстрував в ДПІ Березанського району.
Відповідно до п.2.1. Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, який затверджений наказом ДПА України №614 від 01.12.00 реєстрація КОРО здійснюється в органі ДПС за місцезнаходженням підприємця.
Разом з тим, відповідно ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»:
розрахункова книжка - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій;
книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг);
Тобто, відповідно до цих дефініцій, легітимність КОРО та РК залежить лише від факту реєстрації їх в органах державної податкової служби України, і не пов'язується з реєстрацією в певній місцевості.
З моменту реєстрації ДПІ у Березанському районі КОРО та РК позивача, вони повністю відповідали вимогам ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
При цьому, суд констатує, що порушення п.2.1. Порядку, в першу чергу, допустили органи державної податкової служби, зареєструвавши КОРО у ДПІ у Березанському районі.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не порушував вимоги п.п.2, 5 ст.3 Закону та відповідачем 2 необґрунтовано застосовані до нього фінансові санкції, передбачені п.3 ст.17 Закону.
2. Відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.98 №727/98 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену системи оподаткування, обліку та звітності зобов'язанні вести лише Книгу обліку доходів та витрат.
Форма Книги та порядок її ведення передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.01 №1299, Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, яка затверджена наказом ГДПІ України 21.04.93 №12.
Відповідно до цих нормативно-правових актів, облік доходів та витрат у Книзі ведеться лише у гривнях і не вимагається яких-небудь первинних чи підтверджуючих документів.
Дія Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»розповсюджується лише на юридичних осіб, їх філіали та представництва і не стосується фізичних осіб-підприємців.
Таким чином, жодним нормативно-правовим актом не зобов'язано фізичну особу-підприємця платника єдиного податку обліковувати накладні та інші первинні документи.
Саме у відсутності обов'язку вести платником єдиного податку облік і звітність у повному обсязі і полягає спрощена система оподаткування.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Проаналізувавши нормативно-правові акти, викладені вище, суд дійшов висновку, що вимоги п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не стосуються фізичних осіб-підприємців, які сплачують єдиний податок, оскільки законодавством не передбачено їх обов'язку ведення обліку обсягів реалізованих товарів.
За таких обставин, санкції, передбачені ст.20 цього Закону, також не можуть бути застосовані до позивача.
Окрім цього, суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що ДПА України в своєму листі №3187/7/23 від 21.02.02 надавало роз'яснення відповідно до якого, відсутність накладних або їх неправильне оформлення не може бути віднесене до порушень установленого порядку обліку товарних запасів та/або зі місцем реалізації, крім того законодавством не передбачений облік товарних запасів на складах або місцем реалізації.
Позов поданий до адміністративного суду у межах строку, передбаченого ст.99 КАС України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.
По справі маються судові витрати -сплата судового збору у розмірі 3,40 гривень, які необхідно стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївський області від 15.07.09 №0000472303 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій визнати протиправним та скасувати.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3,4 гривень.
4. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя В.В. Біоносенко
Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 28.09.09
Суддя В.В. Біоносенко