Справа № 607/12350/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Грицак Р.М.
Провадження № 22-ц/789/771/17 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія - 34
04 липня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Дикун С. І., Парандюк Т. С.,
при секретарі - Коваль О.І.
з участю сторін - позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
в листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Свої вимоги мотивував тим, що 24 вересня 2016 року, близько 22 год. 20 хв., ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом марки PEUGEOT PARTNER, д.н.з. НОМЕР_1, на перехресті вулиць Кривоноса - Бережанська в місті Тернополі, порушивши вимогу п.13.1 ПДР України, не дотримався безпечної дистанції руху, внаслідок чого допустив зіткнення та його пошкодження автомобіля НОМЕР_2. Вартість відновлення згідно калькуляції, складеної ФОП ОСОБА_4 від 01 жовтня 2016 року, становить 19 991 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто одну) гривню 60 копійок. Безпосередньо після ДТП, відповідач повністю визнав свою вину в порушенні правил ПДР та вчинення ним ДТП, що призвело до складення європротоколу та досягнуто домовленості про відшкодування завданої йому шкоди. Однак, ОСОБА_2 не відшкодував матеріальної шкоди в сумі 19 991 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто одну) гривню 60 копійок, яку просить позивач стягнути в його користь, а також просить 700 (сімсот) гривень витрат по оплаті вартості висновку спеціаліста, 450 (чотириста п'ятдесят) гривень за надану правову допомогу та 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 20 копійок судового збору.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 січня 2017 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 19 991 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто одну) гривню 60 копійок завданої матеріальної шкоди внаслідок ДТП.
Стягнуто із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 20 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 подав заяву про перегляд заочного рішення.
03 травня 2017 року заяву про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 січня 2017 року проголошене по цивільній справі № 607/12350/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушено норми матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги представник апелянта зазначив, що відповідачем по даній справі повинна бути ПАТ “Страхова компанія “СКАЙД”, у якій ОСОБА_2 застрахував цивільно-правову відповідальність, що підтверджується полісом № АІ/8981104 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26 грудня 2015 року, який діяв до 25 грудня 2016 року. І саме ця страхова компанія повинна відшкодувати позивачу заподіяну шкоду.
У судовому засідання ОСОБА_1 апеляційної скарги не визнав, вважаючи, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала їх неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що 24 вересня 2016 року близько 22 години 20 хвилин, ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом марки PEUGEOT PARTNER, д.н.з. НОМЕР_1, на перехресті вулиць Кривоноса - Бережанська в місті Тернополі не дотримавшись дистанції руху, допустив зіткнення із транспортним засобом марки RENAULT FLUENCE, д.н.з. НОМЕР_3, який належить ОСОБА_1, який рухався попереду, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, що підтверджується європротоколом про дорожньо-транспортну пригоду, складеним 24.09.2016 (а.с. 8).
Зі звіту № 158 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля RENAULT FLUENCE ОСОБА_1, реєстраційний номер НОМЕР_3, виконаного ФОП ОСОБА_4 вбачається, що в результаті пошкодження його КТЗ при ДТП без урахування ПДВ і ВТВ, станом на 01 жовтня 2016 року сума збитків становить 19 991 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто одну) гривню 60 копійок (а.с. 10-23).
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 1 ст.1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01 березня 2013 року “Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки” розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).
Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Дана позиція узгоджується з правовим висновком ВСУ висловленим у справі № 6-2808цс15 від 20 січня 2016 року, який відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковим для застосування.
Тому доводи апелянта, що саме страхова компанія повинна відшкодувати позивачу заподіяну шкоду колегія суддів вважає безпідставними.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_5