Справа № 608/695/17Головуючий у 1-й інстанції Яковець Н.В.
Провадження № 22-ц/789/877/17 Доповідач - Парандюк Т.С.
Категорія - 42
04 липня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Парандюк Т.С.
суддів - Дикун С. І., Храпак Н. М.,
при секретарі - Коваль О.І.
та сторін - заявника ОСОБА_1; представника ОСОБА_2- ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чортківського районного суду від 08 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення із житлового будинку, колегія суддів,
В травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про виселення із житлового будинку.
В обгрунтування своїх вимог посилалася на те, що у відповідності до договору купівлі-продажу житлового будинку від 29.11.1996 року ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 купила житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в м.Чорткові по вул.Гранична, 3, Тернопільської області. Даний договір був посвідчений в.о. завідуючої Чортківської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 Згодом 16.05.2008 року цей договір було зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно. В зазначеному договорі немає жодного посилання на те, що продавець ОСОБА_1 залишає за собою право на проживання у цьому будинку. Однак до даного часу ОСОБА_1 проживає у її будинку, на звернення про виселення не реагує і не збирається із нього виселятися, чим порушує її права власника. Просить виселити ОСОБА_1 з житлового будинку, що знаходиться за адресою: вул. Гранична, 3 м.Чортків, Тернопільської області.
Рішенням Чортківського районного суду від 08 червня 2017 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення із житлового будинку - задоволено.
Виселено ОСОБА_1 з житлового будинку, що знаходиться за адресою: вул.Гранична, 3, м.Чортків, Тернопільська область.
Судові витрати покладено на сторони в межах ними понесених.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та винести нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на те, що суд не в повному обсязі з'ясував обставини справи, дав неналежну оцінку доказам у справі, що призвело до порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що при винесенні рішення суд першої інстанції не звернув уваги на те, що згідно заяви ОСОБА_2, в якій вона повідомляє, про необхідність звільнення належного мені будинку, що знаходиться в м.Києві, та знятися з реєстрації по цій адресі. Однак, я не проживаю в ІНФОРМАЦІЯ_1, то і не міг знятися з реєстрації по вищевказаній адресі. Тому даний доказ є неналежним і недопустимим, взявши його до уваги суд порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування такого рішення апеляційним судом.
У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи викладені в ній.
Представник ОСОБА_2 -ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнала, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних мотивів.
Судом встановлено, що 29.11.1996 року в м.Чорткові Тернопільської області було укладено договір купівлі-продажу між ОСОБА_4, який проживав в ІНФОРМАЦІЯ_2 та на той час неповнолітньою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка діяла за згодою батька ОСОБА_6 Договір вчинено за 21000 (двадцять одну) тисячу гривень, ці гроші законний представник ОСОБА_6 заплатив від імені неповнолітньої дочки ОСОБА_2 до підписання цього договору повністю продавцю ОСОБА_4
Право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на вказане нерухоме майно 16.05.2008 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 15 жовтня 2014 року відмовлено в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку. Рішення суду набрало законної сили.
Відповідно до ч.3 ст.61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, укладений 29.11.1996 року договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями по вул.Гранична, 3, в м.Чорткові Тернопільської області є дійсним, власником вказаного майна є ОСОБА_2
14.04.2010 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Київського міською нотаріального округу ОСОБА_7 із такою заявою: “Прошу передати гр.ОСОБА_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, заяву наступного змісту: “Я, гр. ОСОБА_2, маю намір використовувати належний мені на праві приватної власності житловий будинок, що знаходиться в м.Чортків, Тернопільська область, вул.Гранична, буд. 3 , для проживання в ньому зі своєю сім'єю, у якому на даний час Ви проживаєте. Тому прошу звільнити належний мені будинок та знятися з реєстрації по цій адресі. Якщо протягом 3 (трьох) місяців з дня одержання цієї заяви Ви не звільните вищезазначений житловий будинок та не зніметеся з реєстрації, я буду вимушена звернутися до суду з позовною заявою про примусове виселення”, яка була надіслана ОСОБА_1 Однак жодної реакції з його боку не було.
Заяву аналогічного змісту ОСОБА_2 було надіслано відповідачу 08.11.2016 року цінним листом, однак він був повернувся за закінченням терміну зберігання, оскільки останній відмовився його отримати.
Згідно ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року, відповідно до закону 475/97-ВР від 17.07.1997 року “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції” закріплені принципи непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру, користуються нею для особистого проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Стаття 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Особа має право користуватися відповідним житлом лише за наявності у неї права приватної власності на дане житло, або за умови набуття статусу члена сім'ї власника відповідного будинку (квартири).
Відтак припинення права власності особи на будинок (квартиру) припиняє її право та право членів її сім'ї на користування цим будинком (квартирою).
Посилання ОСОБА_1 В апеляційній скарзі нас т. 168 ЖК України
Разом з тим, чинним законодавством не передбачено перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05.11.2014 року у справі за № 6-158 цс14, яка у відповідності до ст. 360-7 ЦПКУ є обов'язковим для судів України.
Посилання ОСОБА_1 на те, що договір купівлі-продажу вчинений шайрайським шляхом зі сторони ОСОБА_2, якими не виплачені всі кошти за даний будинок, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки ці обставини були предметом дослідження у рішенні Чортківського районного суду від 15.10.2014 року, яке вступило в законну силу.
Отже, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку щодо порушення прав позивачки, як власника будинку, зі сторони ОСОБА_1 Доказів щодо його правомірного проживання в даному будинку ним не представлено. Посилання на те, що він оплачував комунальні послуги за проживання в будинку не свідчать про його правомірне проживання в ньому.
Інші доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильність рішення суду першої інстанції.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, на представлених доказах, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає.
Керуючись ст.ст. 300, 303, 307, 308,313 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - .відхилити.
Рішення Чортківського районного суду від 08 червня 2017 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_8