Чортківський районний суд Тернопільської області
05 липня 2017 року Справа № 608/1009/17
Номер провадження3/608/166/2017
Суддя Чортківського районного суду Тернопільської області Яковець Н. В. , розглянувши матеріали, розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з Управління захисту економіки в Тернопільській області ДЗЕ Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсіонера, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, за ч. 1ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
До Чортківського районного суду надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1ст. 172-6 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №0900057 від 30 червня 2017 року, ОСОБА_1, на момент вчинення правопорушення будучи суддею Чортківського районного суду, та суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язанні з корупцією, в порушення вимог ч.2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно, без поважних причин, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування перед звільненням за період неохоплений раніше поданими деклараціями, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вини не визнав, при цьому пояснивши, що вимоги ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» ним були виконані. Рішення НАЗК від 11.08.2016 року №3, яке носить рекомендаційний характер та не містить нових правових норм з правової позиції не може доповнювати чи змінювати ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції». Також, зазначив, що Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення пов'язані з корупцією, зазначено, що судді, які звільняються з підстав передбачених ч.6 ст. 126 Конституції України, не можуть бути суб'єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Прокурор в судовому засіданні також зазначив, що ОСОБА_1 не є суб'єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, і протокол про вчинення корупційного адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Суд заслухавши думку присутніх учасників, дослідивши матеріали адміністративної справи приходить до наступного.
Так, відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків, а також іншими документами.
Зокрема, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного у відношенні ОСОБА_1, останній, будучи суддею Чортківського районного суду у порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин, подав на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями.
Згідно з ч.1ст.172-6 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. При цьому, вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, щодо порушення вимог фінансового контролю, яке полягало у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, слід враховувати в першу чергу об'єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об'єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації.
Так, для розкриття об'єктивних складових адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, слід зазначити, що диспозиція цієї норми за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм. Примітка до ст. 172-6 КУпАП, вміщуючи вказівку на суб'єкт цього правопорушення, відсилає правозастосувача до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема частин 1 і 2 ст. 45 Закону, в яких, крім іншого, передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно-правових актів, що наповнює норму ч. 1ст. 172-6 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації зазначеного діяння.
Зокрема, для кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП необхідним є встановлення несвоєчасності подання декларації, тобто подання поза строком, визначеним законом.
При цьому, у частині 1 статті 45 Закону визначено кінцевий термін (часові межі), коли уповноважені на те особи зобов'язані подати декларацію, зокрема, вміщено формулювання «щорічно до 1 квітня». Разом з тим у випадках, передбачених ч. 2 ст. 45 Закону, тобто в разі припинення здійснення діяльності, цей термін не визначено взагалі.
Відсутність законодавчого визначеного терміну подання декларації в разі припинення діяльності унеможливлює безумовну констатацію несвоєчасності такого подання.
Також слід зазначити, що рішенням ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обовязків осіб, національні органи зобовязані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід, а тому вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Таким чином, системний аналіз вжитого в абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону формулювання «припиняє діяльність» дає підстави констатувати, що термін «припинення» за загальним правилом (ст. 36 Кодексу законів про працю України) співвідноситься із терміном «звільнення» як ціле і частина, охоплюючи останнє. Це саме випливає з аналізу норм інших спеціальних нормативно-правових актів, зокрема з положень Закону України «Про державну службу» (ст. 83), Закону України «Про статус народного депутата України» (ст. 4) тощо, де зазначена термінологія підміняється одна одною.
Разом з тим із цього правила є винятки.
Так, Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402) розрізняє терміни «звільнення» (статті 112-118) та «припинення» (статті 119-125), а отже, розмежовує їх, передбачаючи різні підстави для настання таких юридичних фактів. Наведені положення цього Закону повністю кореспондують зі ст. 126 Конституції України, яка також розмежовує ці поняття. Аналогічний підхід використано законодавцем щодо припинення повноважень судді Конституційного Суду України та його звільнення (ст. 149-1 Конституції України).
Зокрема, у ч. 6 ст. 126 Конституції України, ст. 119 Закону № 1402 зазначено, що повноваження судді припиняються виключно в разі: досягнення суддею шістдесяти п'яти років; припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави; набрання законної сили рішенням суду про визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним; смерті судді; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину. Цей перелік є вичерпним.
Слід зазначити, що саме такий підхід використала Рада суддів України, приймаючи рішення від 15 вересня 2016 року № 54 «Щодо питання припинення повноважень суддів визначених Законом № 1402-VIII підстав».
Крім того, слід зауважити, що виключною підставою для припинення трудових відносин судді з відповідним судом, згідно зі ст. 125 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є саме припинення повноважень судді (статті 119, 125). Звільнення ж судді з підстав, визначених ч. 6 ст. 126 Конституції України, ст. 112 Закону № 1402, не є підставою для припинення трудових відносин в аспекті зазначених вище норм Конституції України та спеціального закону.
Іншими словами, беручи до уваги положення ст. 7 КУпАП, згідно з якою «застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом», тобто яка передбачає чітке виконання передбачених законом норм, а отже, забороняє притягнення особи до адміністративної відповідальності за аналогією, тобто унеможливлює застосування по аналогії норм, що закріплюють склад правопорушень, з огляду на проведений вище аналіз, судді, які звільняються з підстав, визначених ч. 6 ст. 126 Конституції України, не можуть бути субєктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, така ж правова позиція також зазначена в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення пов'язані з корупцією.
До того ж, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, фактично припинив діяльність, пов'язану з виконанням функції держави, тобто відправлення правосуддя 30 грудня 2016 року.
Електронна декларація була подана ОСОБА_1 07 березня та 8 березня 2017 року, а саме, у встановлений ч. 1 статті 45 Закону кінцевий термін, коли уповноважені на те особи зобов'язані подати декларацію, - до 1 квітня 2017 року.
Оскльки, предметом правопорушення є декларація, подана шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції: а) за минулий рік; б) за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, а суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Та враховуючи вищевказані норми законодавства, лист - роз'яснення НАЗК від 11 серпня 2016 року, який не є законом, а містить виключно рекомендаційний характер.
Вважаю за необхідне закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1, через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.172-6 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст.172-6, п.1 ч.1 ст.247, ст. ст.283,284,294 КУпАП,Закону України «Про запобігання корупції», -
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.172-6 КУпАП, закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена, на підставіст. 294 КУпАПособою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до апеляційного суду Тернопільської області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя:/підпис/
Копія вірна
Постанова набрала законної сили "___" ________________ 2017 р.
Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи №608/1009/17.
Суддя: Н . ОСОБА_2
Копію постанови видано "____"________________2017 року.
Секретар: