04.07.2017 Справа №607/19723/15-к
під час судового засідання в кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015210010003769 від 24 грудня 2015 року відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, -
В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015210010003769 від 24 грудня 2015 року відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 січня 2016 року щодо ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому судом неодноразово у судовому засіданні, обвинуваченому продовжувався строк тримання під вартою, оскільки існували ризики визначені в ухвалі слідчого судді про застосування міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про залишення без змін застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу та продовження строку тримання під вартою останнього терміном на 60 діб, оскільки строк застосування вказаного запобіжного заходу закінчується 13 липня 2017 року, а підстави для зміни обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу на інший, не пов'язаний з триманням під вартою відсутні. Також прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про об'єднання в одне провадження дане кримінальне провадження з іншим кримінальним провадженням за №12015210010002908 від 12 жовтня 2015 року (№607/19723/15-к) відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.185 КК України, яке перебуває в провадженні Тернопільського міськрайонного суду.
Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_4 в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 просять відмовити, щодо об'єднання кримінальних проваджень не заперечують. Натомість захисник обвинуваченого клопоче про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. При цьому просить суд врахувати те, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту зможе запобігти ризикам на які у своєму клопотання вказує прокурор, також при вирішенні клопотання просить врахувати незадовільний стан здоров'я його підзахисного, а також те, що лікування в умовах місця ув'язнення останнього не може бути забезпечено належним чином.
Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_5 в задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просять відмовити посилаючись на те, що клопотання прокурора є формальним, щодо зміни ОСОБА_1 запобіжного заходу на домашній арешт та щодо об'єднання кримінальних проваджень не заперечують.
Суд, заслухавши клопотання прокурора, клопотання захисника ОСОБА_4 , думку обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_5 приходить до висновку, що в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 слід відмовити за його недоведеністю наявності обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, а клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на домашній арешт слід задовольнити з наступних міркувань.
Відповідно до ст.201 КПК України, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до суду, клопотання про зміну запобіжного заходу.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків в цьому кримінальному провадженні.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Як встановлено судом до обвинуваченого ОСОБА_1 слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду 24 січня 2016 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та впродовж судового розгляду кримінального провадження, останньому неодноразово продовжувався термін строку тримання під вартою, оскільки існував ряд ризиків визначених ст.177 КПК України.
В даному судовому засіданні прокурор у своєму клопотанні про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 посилається на наявність ризиків, які продовжують існувати, а саме: незаконно переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обґрунтовуючи у клопотанні наявність ризиків, що визначають доцільність продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою, прокурор, обмежився лише переліком законодавчих підстав для його застосування водночас не довів їх достовірність та неможливість застосування інших, більш м'яких видів запобіжних заходів для їх запобігання. Окрім цього останнім не доведено тих обставин, що запобігти таким ризикам, як: переховування від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, зможе лише найбільш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Під час розгляду клопотання захисника про заміну запобіжного заходу судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризиків наведених прокурором, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання, зокрема незадовільний стан здоров'я ОСОБА_1 .
У відповідності до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу
Таким чином, вирішуючи клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на домашній арешт, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
Незважаючи на тяжкість санкції статті кримінального закону відповідно до якого обвинувачується ОСОБА_1 , суд безпосередньо керується нормою прямої дії - ст. 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості обвинувачених, тому під час розгляду клопотання захисника про заміну запобіжного заходу ОСОБА_1 , судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризиків, які продовжують існувати, оскільки подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою може призвести до негативних наслідків, так як за час утримання ОСОБА_1 в умовах Чортківської УВП стан його здоров'я значно погіршився.
Відтак, оцінюючи сукупність обставин, суд вважає за необхідне застосувати запобіжний захід, який є співмірним з існуючими ризиками, доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження і може забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов'язків. Таким запобіжним заходом на думку суду є цілодобовий домашній арешт з покладенням на обвинуваченого ряду обовязків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчому або суду. Працівники орган Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених не неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
На підставі наведеного, вирішуючи клопотання прокурора та захисника, суд враховує наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а також тяжкість покарання у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , стан його здоров'я, вважає, за необхідне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі обвинуваченого та тяжкості пред'явленого йому обвинувачення, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст.176 КПК України, на даний час не може запобігти ризикам, які на даний час мають місце, а саме:незаконно переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того суд вважає за необхідне встановити обвинуваченому ОСОБА_1 наступні обв'язки, зокрема: прибувати за першою вимогою до суду; здати на зберігання в Тернопільський ВП ГУНП в Тернопільській області свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон; утримуватись від спілкування із потерпілими у даному кримінальному провадженні, свідками та обвинуваченим ОСОБА_2 ; носити засіб контролю. Також згідно вимоги п. 1 ч. 3 ст.202 КПК України обвинуваченого необхідно негайно доставити до місця його проживання, де встановити електронний засіб контролю та звільнити з-під варти.
Крім того вирішуючи клопотання прокурора щодо об'єднання кримінальних проваджень, дослідивши матеріали з обвинувальними актами, суд вважає, що кримінальні провадження відносно ОСОБА_1 підлягають об'єднанню в одне провадження з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що відносно ОСОБА_1 Тернопільським міськрайонним судом вже здійснюється судове провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015210010002908 від 12 жовтня 2015 року (№607/19723/15-к) по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.185 КК України, та на даний час перебуває на стадії судового розгляду.
Згідно ч.1 ст.334 КПК України матеріали кримінального провадження можуть об'єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами передбаченими ст.217 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 334 КПК України у разі якщо на розгляд місцевого суду надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об'єднання.
На підставі ч.1 ст.217 КПК України, у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об'єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).
Приймаючи до уваги те, що вищезазначені кримінальні провадження взаємопов'язані між собою, одним із обвинувачених є одна і таж сама особа, тому враховуючи вимоги ч.1 ст.217 КПК України, суд вважає за доцільне об'єднати кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015210010003769 від 24 грудня 2015 року відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, з кримінальним провадженням за №12015210010002908 від 12 жовтня 2015 року (№607/19723/15-к) відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.185 КК України, присвоївши їм єдиний загальний номер.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 184, 194, 201, 331 КПК України, колегія суддів, -
В задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 - відмовити.
Клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на домашній арешт - задовольнити.
Змінити раніше обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.2 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Заборонити ОСОБА_1 залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 - цілодобово із застосуванням електронного засобу контролю.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обов'язки: прибувати за першою вимогою до суду; здати на зберігання в Тернопільський ВП ГУНП в Тернопільській області свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон; утримуватись від спілкування із потерпілими у даному кримінальному провадженні, свідками та обвинуваченим ОСОБА_2 ; носити засіб контролю.
Встановити строк дії ухвали в частині зміни запобіжного заходу до 00 год. 00 хв. 03 вересня 2017 року.
Після оголошення ухвали, негайно доставити до місця проживання ОСОБА_1 і звільнити з-під варти.
Ухвалу про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на цілодобовий домашній арешт передати на виконання та контролю за поведінкою обвинуваченого в Тернопільський ВП ГУНП в Тернопільській області.
Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_1 , його захиснику та прокурору, а також направити в Тернопільський ВП ГУНП в Тернопільській області.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015210010003769 від 24 грудня 2015 року відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, об'єднати з кримінальним провадженням за №12015210010002908 від 12 жовтня 2015 року (№607/19723/15-к) відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.185 КК України, присвоївши об'єднаному кримінальному провадженню єдиний номер кримінального провадження №12015210010002908 від 12 жовтня 2015 року (№607/19723/15-к).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяОСОБА_6