Справа № 456/3439/16-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/573/17 Доповідач: ОСОБА_2
04 липня 2017 року м. Львів.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області
під головуванням судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 , подану в інтересах ОСОБА_9 , на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25.01.2017 року відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Брянск Російської Федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , росіянина, громадянина Російської Федерації, працюючого водієм експедитором ТзОВ «Юнітранс» м.Брянськ РФ, обвинуваченого по ч. 2 ст. 286 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_10
захисника ОСОБА_8
потерпілого ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_11
потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу в якій просять вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25.01.2017 року скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_9 покарання не пов'язане із позбавленням волі, звільнивши засудженого від відбування покарання з випробуванням надавши іспитовий строк у відповідності до ст.. 75 КК України.
Захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в який просить вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25.01.2017 року скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, звільнивши засудженого від відбування покарання з випробуванням, надавши 1 рік іспитового строку на підставі ст. 75 КК України.
Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25.01.2017 року ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання - 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Обраний ОСОБА_9 запобіжний захід - домашній арешт - залишено до набрання вироком законної сили.
Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.
У своїх доводах на підтвердження апеляційних вимог потерпілі вказують, що суд першої інстанції не врахував їх позицію і позицію їх захисника. Вважають, що вирок занадто суворий. Вони примирилися з обвинуваченим, який частково відшкодував їм шкоду, щиро вибачився і покаявся у вчиненому. Просять ОСОБА_9 суворо не карати.
Потерпілі усвідомлюють, що станом на день дорожньо - транспортної пригоди цивільно - правова відповідальність ОСОБА_9 була забезпечена міжнародним полісом цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на підставі яких потерпілі зможуть отримати страхове відшкодування.
Захисник ОСОБА_8 в своїй апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуваний вирок підлягає скасуванню у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, тобто призначення покарання, невідповідного ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, яке за своїм змістом є несправедливим через суворість.
Міськрайонним судом не враховано того, що ОСОБА_9 вчинив неумисний злочин вперше, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем постійного проживання та місцем праці, на обліках в нарко- та психдиспансерах не перебуває, одружений, на утриманні має неповнолітнього сина 2003 року народження, працює водієм ТзОВ «Юнітранс».
Крім цього, судом не враховано пом'якшуючі обставини, які виразилися у тому, що ОСОБА_9 активно сприяв слідству у розкриттю даного злочину, повністю визнав свою вину у вчиненому та щиро розкаявся. Примирився з потерпілими та відшкодував їм заподіяну шкоду, про що свідчить відмова потерпілих від цивільного позову поданого у кримінальному провадженні та позиція потерпілих і їхнього представника щодо застосування міри покарання, які просили призначити не суворе покарання, яке не пов'язане із позбавленням волі.
Також, слід було врахувати, що станом на день ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_9 та ТзОВ «Юнітранс» була забезпечена полісами цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у відповідності до яких потерпіла сторона має змогу отримати страхове відшкодування в повному обсязі.
Під час розгляду кримінального провадження судом не надано належний аналіз усім матеріалам справи, а відтак судове слідство проведено не об'єктивно, чим порушені принципи всебічності, повноти та об'єктивності. Суд неналежним чином дослідив матеріали кримінального провадження, зокрема в частині автотехнічної експертизи №3943 від 24.10.2016 року по обставинах даної ДТП. У відповідності до висновку однією з причин настання даної ДТП є те, що водій автомобіля марки «ВМУ 528» номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_12 виїхав на смугу зустрічного руху, створив небезпеку для руху водію ОСОБА_9 чим змусив останнього намагатися уникнути зустрічного зіткнення.
Слід зазначити про грубе та свідоме порушення процесуального права міськрайонним судом під час розгляду справи в суді, яке полягало у незабезпеченні перекладача обвинуваченому ОСОБА_9 , який є нерезидентом та абсолютно не володіє українською мовою. При цьому, що на досудовому слідстві усі слідчі дії та процесуальні документи здійснювалися та були перекладені російською мовою.
При апеляційному розгляді справи захисник і потерпілий підтримали вимоги та доводи своїх апеляційних скарг.
Прокурор заперечив проти вимог та доводів апеляційних скарг захисника та потерпілих.
Згідно вироку суду, обвинувачений ОСОБА_13 (рос. - ОСОБА_14 ) 01 серпня 2016 року о 21 год. 17 хв., керуючи автопоїздом в складі сідлового тягача марки «МАН» реєстраційний номер НОМЕР_2 із напівпричепом «Schwarzmuleer» реєстраційний номер Російської Федерації НОМЕР_3 та рухаючись ним автомобільною дорогою Київ-Чоп в напрямку м. Чоп, при проїзді її ділянки в районі 620 км + 570 м, що у с. Дуліби Стрийського району Львівської області, порушив вимоги Р 1 п.п.1.2, 1.5; Р 2 п.2.3 б), д); Р 12 п.п.12.3, 12.4, 12.9 «б» та вимоги горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 дод.2 Правил дорожнього руху України, які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, рухаючись із швидкістю 82 км/год. (згідно висновку експерта № 3714 судової авто технічної експертизи від 13.09.2016), яка є перевищенням встановленої у населеному пункті швидкості 60 км/год., із моменту виникнення небезпеки для руху у вигляді виїзду на смугу його руху автомобіля «BMW» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_12 , не вжив своєчасних заходів до екстреного гальмування керованого ним транспортного засобу, як способу зупинки у межах найкоротшої з можливих віддалі, не виїжджаючи при цьому на зустрічну смугу, тобто не перетинаючи лінію горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 дод.2 ПДР України, яка поділяє потоки руху транспорту зустрічних напрямків, та, виїхавши на смугу зустрічного руху, створив аварійну обстановку, яка призвела до зіткнення із вищевказаним автомобілем «BMW» реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Внаслідок порушення водієм ОСОБА_9 правил безпеки дорожнього руху водій автомобіля «BMW» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_12 , згідно з висновком експерта № 166 судово-медичної експертизи від 13 вересня 2016р., отримав тупу травму грудної клітки, що супроводжувалась розривом серця з послідуючою внутрішньою кровотечею, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення та призвели до настання смерті останнього.
Заслухавши доповідача, потерпілих, захисника та прокурора, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляції потерпілих та захисника не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_15 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними належним чином в судовому засіданні доказами, є обґрунтованим і ніким не оспорюється.
Вина ОСОБА_9 та правильність кваліфікації його дій не оспорюється в апеляційній скарзі, які, на думку колегії суддів, правильно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України.
Покликання захисника в своїй апеляційній скарзі на те, що судом не надано належний аналіз усім матеріалам справи, а відтак судове слідство проведено не об'єктивно, є безпідставне, оскільки судове слідство було проведене із застосуванням вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, учасники судового провадження не заперечували проти цього, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі. Також суд першої інстанції роз'яснив учасникам судового провадження наслідки застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України при розгляді справи.
Щодо доводів захисника про те, що міськрайонним судом під час розгляду справи було порушено процесуальне право, яке полягало у незабезпеченні перекладача обвинуваченому ОСОБА_9 , слід зазначити наступне.
Згідно звукозапису судового засідання від 25.01.2017 року обвинувачений ОСОБА_9 був в судовому засіданні, відповідав на запитання учасників судового засідання, повністю розумів в чому його звинувачують і не заявляв клопотання про участь перекладача в судовому засіданні. Крім того, як пояснював обвинувачений ОСОБА_9 в судовому засіданні він неофіційно одружений з громадянкою України і тривалий час вже проживає на території України за адресою: АДРЕСА_2 .
Відтак твердження захисника про порушення процесуальних прав обвинуваченого в частині не забезпечення йому перекладача в судовому засіданні є безпідставними.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд вірно та в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який за місцем проживання та праці характеризується позитивно; відсутність даних про перебування його на профілактичному обліку у лікаря психіатра та нарколога, те, що він раніше не судимий. Обставинами, які відповідно до ст.66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_9 , суд визнав щире каяття, добровільне відшкодування заподіяної шкоди. Обставин, які відповідно до ст.67 КК України, обтяжують покарання останньому, не встановлено.
Суд першої інстанції вірно врахував всі обставини в їх сукупності, на які покликаються потерпілі і захисник у своїх апеляційних скаргах, зокрема і поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, його щире каяття, наслідки суспільно-небезпечного діяння, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності.
Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції, що покарання обвинуваченому слід призначити у межах санкції статті,за якою кваліфіковано правопорушення,у вигляді позбавлення волі із застосуванням додаткового покарання у вигляді позбавлення прав керування транспортними засобами відповідає вимогам закону та загальним засадам призначення покарання.
За таких обставин колегія судів вважає неможливим застосування ст. 75 КК України та призначення ОСОБА_9 покарання з випробуванням.
Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.65 КК України, як норми котра встановлює загальні засади призначення покарання, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Суд в повному обсязі дослідив і дав належну оцінку всім доказам, зібраним по справі, врахував особу обвинуваченого та інші фактичні обставини справи та призначив покарання, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Відповідно, доводи, що наводять потерпілі і захисник в своїх апеляційних скаргах не заслуговують на увагу.
При перевірці справи в апеляційному порядку не виявлено допущених істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які б тягнули за собою скасування чи зміну вироку.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 , подану в інтересах ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25.01.2017 року відносно ОСОБА_9 по ч. 2 ст. 286 КК України - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з моменту проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4