Справа № 462/659/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.
Провадження № 22-ц/783/2842/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Ю. Р.
Категорія: 48
27 червня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого - Мікуш Ю.Р.,
суддів: Павлишина О.Ф., Приколоти Т.І.
секретар Іванова О.О.
З участю: позивача ОСОБА_2, представника ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 24 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції про визнання батьківства,-
Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено.
Визнано ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис про народження №3139 від 12 червня 2007 року, зі змінами внесеними від 27 лютого 2014 року.
Зобов'язано Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції внести зміни в актовий запис про народження №3139 від 12 червня 2007 року, а саме: у відомостях про дитину у графі «Прізвище» виключити запис «Романчак» та внести запис «Шутяк», у відомостях про дитину у графі «По батькові» виключити запис «Дмитрівна» та внести запис «Віталіївна», у відомостях про батька виключити запис «ОСОБА_7, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_3 » та внести запис «ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_4».
Зобов'язано Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції видати нове свідоцтво про народження дитини.
Рішення оскаржила ОСОБА_5 В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення таким, що не відповідає вимогам процесуального права та фактичним обставинам справи. Стверджує, що позивач не надав суду жодних доказів, які підтверджують його батьківство, а висновки суду ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ст.60 ЦПК України. Суд не дав належної оцінки поясненням відповідача ОСОБА_7 та не об'єктивно застосував роз'яснення надані у п.9 Постанови пленуму ВСУ від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів». Вважає, що в даному випадку необхідно було взяти до уваги п.4,6 вказаної Постанови. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_9 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу позивача та його представника ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України(далі-ЦПК) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Приписами ст.4 ЦПК встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи судом встановлено наступні обставини.
Відповідно до свідоцтва про народження виданого 12 червня 2007 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, батьками дитини ОСОБА_10 є ОСОБА_11 та ОСОБА_6 (а.с.3 т.1).
З актового запису про народження №3139 від 12 червня 2007 року (надісланого міським відділом реєстрації актів цивільного стану на виконання ухвали суду про витребування доказів) відомості про батька внесені на підставі заяви матері №2764/03-05 від 12.06.2007 року ( а.с. 231 т.1).
Звертаючись з позовом про визнання батьківства, позивач посилається на те, що він з вересня 2006 року до травня 2012 року проживав однією сім'єю без державної реєстрації шлюбу з відповідачем ОСОБА_6 - ОСОБА_12 Від спільного проживання у них народилася донька ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5 За наполяганням матері дитини, запис про батька у свідоцтві про народження дитини було вчинено згідно ч. 1 ст. 135 СК України та зазначено прізвище матері, однак ім'я та по батькові його. Стверджує, що він є біологічним батьком дитини та ніколи цього не заперечував, дитину вони виховували спільно з відповідачем, дитина проживала з ними та перебувала на спільному утриманні. Після розірвання стосунків, мати дитини забороняє йому бачитись з дочкою, не визнає, що він є її батьком.
18 листопада 2016 року позивач уточнив позовні вимоги та зазначив, що під час розгляду справи стало відомо, що відповідачем внесено зміни в актовий запис про народження дитини та в якості батька зазначено ОСОБА_7, з яким відповідачка уклала шлюб. Просив визнати його батьком ОСОБА_8, зобов'язати Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції внести зміни в актовий запис про народження №3139 від 12 червня 2007 року та видати нове свідоцтво про народження дитини.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд виходив з того, що поведінка відповідача свідчить про свідоме та систематичне ухилення від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, а тому визнав факт походження дитини ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_6 від ОСОБА_2 та ОСОБА_6 - ОСОБА_12 Крім цього, судом обґрунтовано взято до уваги інші докази здобуті під час розгляду справи, а саме пояснення свідків, а також враховано, що відповідач не надала суду належних та допустимих доказів на спростування факту походження дитини від позивача та відсутності кровного споріднення між ним та дитиною.
Такий висновок суду, колегія суддів вважає мотивованим, обґрунтованим та таким, що відповідає встановленим обставинам справи, враховуючи такі вимоги чинного законодавства.
Відповідно до ст.ст.3,7 Конвенції про права дитини ратифікованої Постановою ВР №789-ХІІ від 27.09.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Згідно з ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
Статтею 128 Сімейного кодексу України встановлено, що підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. У разі ухилення відповідача від проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи у справах про визнання батьківства, материнства суд має право постановити ухвалу про примусовий привід на проведення такої експертизи.
Враховуючи наведені вимоги чинного законодавства, суд першої станції обґрунтовано встановив факт походження дитини від позивача, на тій підставі, що відповідач ухилилася від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи призначеної судом. Під час розгляду справи, суд надав належну оцінку зібраним доказам(поясненням свідків, копіям фотографій) та всебічно перевірив всі дані, які підтверджують походження дитини ОСОБА_13 від позивача ОСОБА_2
В свою чергу відповідач не надала суду жодних належних та допустимих доказів на спростування доводів позовної заяви, ухилилася від проведення експертизи, що свідчить про належне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час розгляду справи та ухвалення обгрунтованого судового рішення.
Доводи апеляційної скарги є узагальненими та не містять конкретних обставин та посилання на належні та допустимі докази за яких можна вважати рішення суду незаконним. Посилання апелянта на незастосування судом до даних правовідносин п.п.4,6 Постанови пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» є безпідставним, оскільки не стосуються підстав даного позову.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням вимог чинного законодавства з повним з'ясування обставин, що мають значення для справи та в інтересах дитини, яка має право знати своїх батьків, а тому підстав для його скасування немає.
Відповідно до ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 24 лютого 2017 року в і д х и л и т и.
Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 24 лютого 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: Ю.Р.Мікуш
Судді: О.Ф.Павлишин
ОСОБА_14