Миколаївський окружний адміністративний суд
54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11
07.10.2009 р. № 2а - 2182/09/1470
м.Миколаїв
16:15
Миколаївський окружний адміністративний суд у складi колегії суддів: головуючого Мавродієвої М.В., суддів Устинова І.А., Біоносенка В.В. при секретарi судового засідання Янєва Ю.В.,
за участю представників:
позивача: не з'явився (заява від 01.07.2009 про розгляд справи без участі позивача),
відповідача: Корзун Л.В. -дов. №3/2-1299/09 від 01.10.2009,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за
позовом ОСОБА_1
(АДРЕСА_1),
(АДРЕСА_2)
Представник ОСОБА_2. (АДРЕСА_3)
до Територіальне управління державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул.Варварівський спуск, 5, м.Миколаїв, 54000),
треті особи без самостійних вимог: 1. Міністерство фінансів України
(вул.М.Грушевського, 12/2, м.Київ)
2. Державне казначейство України
(вул.Бастіона, 6, м.Київ)
провизнання бездіяльності відповідача щодо не нарахування та виплати матеріального забезпечення неправомірною; стягнення з відповідача 4350,92 грн. матеріального забезпечення та 300 грн. моральної шкоди, -
Позивачка звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про визнання бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати матеріального забезпечення неправомірною та стягнення 4350,92 грн. матеріального забезпечення і 300,0 грн. моральної шкоди.
В обґрунтування свого позову позивачка вказує на те, що з 07.11.2001 працює на посаді секретаря судових засідань в Новобузькому районному суді Миколаївської області. Відповідно до наказу голови Новобузького районного суду Миколаївської області від 10.01.2006 №2 та наказу від 18.10.2006 №44 позивачці з 01.01.2006 встановлено надбавку в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та вислугу років. Крім того, згідно з наказами голови суду позивачці повинна виплачуватись щомісячно премія в розмірі 25% середньомісячної заробітної плати. Наказом голови суду за №35 від 28.09.2006 позивачці також надано матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати. Однак Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Миколаївській області встановлені наказами голови суду виплати не здійснено з посиланням на відсутність фінансування, що і стало причиною звернення позивачки до суду.
Відповідач проти позову заперечує (а.с.27,28,137-139) посилаючись на те, що виходячи з положень Постанови КМУ від 09.03.2006 №268, надбавка до посадового окладу, премія та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов'язковими виплатами, Керівники судів можуть встановлювати надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи тільки у межах затвердженого фонду оплати праці. Всі передбачені кошторисом на 2006 кошти були виділені Новобузькому районному суду, як розпоряднику, в повній мірі та використані останнім. Будь-якої кредиторської або дебіторської заборгованості перед судом Територіальне управління ДСА України в Миколаївські області не мало. Тому підстави для задоволення позову відсутні.
При поданні позову та у заяві від 01.07.2009 позивачкою заявлено клопотання про розгляд справи без її участі (а.с.153, 154).
Керуючись ч.3 ст.122 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивачки.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у запереченнях на адміністративний позов.
Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».
У судовому засіданні 07.10.2009 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 є державним службовцем і з 07.11.2001 працює на посаді секретаря судових засідань в Новобузькому районному суді Миколаївської області.
Згідно наказу голови Новобузького районного суду Миколаївської області №44 від 18.10.2006 з 01.01.2006 позивачці встановлено надбавку в розмірі 50% за високі досягнення у праці та за виконання особливо важливої роботи.
Наказами №1 від 04.01.2006, №5 від 27.01.2006, №6 від 24.02.2006, №7 від 29.03.2006, №12 від 27.04.2006, №16 від 31.05.2006, №21 від 29.06.2006, №26 від 28.07.2006, №29 від 29.08.2006, позивачка преміювалась за підсумками роботи за відповідний місяць в 2006 році в розмірі 25% місячної заробітної плати.
Наказом №35 від 28.09.2006 позивачці надано матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.
Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Миколаївській області виплати позивачці надбавки, премії та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, передбачені вказаними наказами голови Новобузького районного суду Миколаївської області, не здійснено з посиланням на відсутністю відповідних кошторисних призначень.
У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.10 ч.1 ст.126 та ст.128 Закону України «Про судоустрій»від 07.02.2002 року №3018-III Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів Миколаївської області.
Згідно ч.2 ст.33 Закону України «Про державну службу»від 16.12.1993 №3723-XII заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
На підставі частин 6 та 7 названої статті Закону державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Умови оплати праці працівників апаратів судів встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»(надалі -Постанова №268).
Пунктом 2 Постанови №268 керівникам судів надано право у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи службовцям - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за вислугу років; здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі відповідного органу, та економії коштів на оплату праці; надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.
Враховуючи викладене, обов'язковою умовою встановлення державному службовцю апарату суду надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, премії та надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є можливість забезпечення цих виплат кошторисними призначеннями.
Як вбачається з матеріалів справи, накази про встановлення позивачці надбавки за високі досягнення у праці та за виконання особливо важливої роботи, преміювання та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань видані головою Новобузького районного суду Миколаївської області за відсутності відповідних призначень у кошторисі суду на 2006 рік (а.с.87).
Згідно звіту Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про виконання загального фонду кошторису установи за 2006 рік, залишок видатків на заробітну плату працівників (КЕКВ-1111) за підсумками року відсутній (а.с.88).
Згідно з частинам 4 - 6 ст.51 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 №2542-III розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відмовляючи позивачці у виплаті надбавки, премій та матеріальної допомоги, встановлених головою суду за межами відповідних бюджетних асигнувань, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому підстави для визнання бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати матеріального забезпечення неправомірною, а також стягнення з відповідача 4350,92 грн. матеріального забезпечення відсутні.
Приймаючи до уваги, що судом не встановлено протиправності у діях відповідача, неправомірної бездіяльності та вини останнього, у тих душевних стражданнях, про які зазначає позивачка, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковими умовами відшкодування моральної (немайнової) шкоди є протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.11, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Головуючий Суддя Мавродієва М.В.
Судді Устинов І. А. Біоносенко В. В.