Cправа № 2-а-6890/08/0770
Рядок статзвітності № 2.19
Код - 03
м. Ужгород
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Шешеня О.М. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді про поновлення пропущеного строку та нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгород в якій просить: 1) відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 по 01.12.2008 рр.; 2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2008 рр. в сумі 2512, 17 гривень; 3) зобов'язати відповідача нараховувати і виплачувати позивачу щомісячну державну соціальну допомогу з 01.10.2008 р. в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що вона народилася 01 квітня 1940 року і відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року за № 2195-IV (надалі Закон України № 2195-IV) належить до соціальної категорії «Дитина війни». Відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV з 01 січня 2006 року має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімального пенсії за віком. У 2007-2008 роках така допомога позивачу не виплачувалася, в той час як Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/ 2007 від 9 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено норми Закону України № 2195-IV, а відтак просить: 1) відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 по 01.12.2008 рр.; 2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2008 рр. в сумі 2512, 17 гривень; 3) зобов'язати відповідача нараховувати і виплачувати позивачу щомісячну державну соціальну допомогу з 01.10.2008 р. в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Позивач в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі в порядку письмового провадження.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Надав суду письмові заперечення проти позову та заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження. Крім того, зазначає, що позивачем пропущений річний строк для звернення до адміністративного суду, встановлений ч.2 ст.99 КАС України. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивача та відповідача на підставі наявних доказів.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні статті 1 Закону України № 2195-IV.
Відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 пунктом 12 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»дію статті 6 Закону України № 2195-IV було зупинено.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, статті 71 пункту 12 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року - визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4,6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»та пункту 3 розділу ІІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до статті 152 частини 2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року зворотної дії в часі не мають, а відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюються.
Відповідно до статті 3 частини 2 Закону України № 2195-IV, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 28 частини 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, статті 28 частиною 3 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати саме статті 28 частину 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України № 2195-IV, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме мінімальну пенсію за віком, що на думку суду не суперечить вимогам статті 28 частини 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України»та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що саме Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді є належним відповідачем по даній справі.
Позивачем не наведено достатніх підстав про поважність причин, з яких був пропущений річний строк звернення до суду.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідач наполягає на застосуванні до позивача річного строку звернення до суду.
А тому позовні вимоги слід задовольнити частково, з урахуванням річного строку звернення до суду. Зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії позивачеві з 22 грудня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Із змісту позовної заяви вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні та виплаті зазначеного підвищення до пенсії.
Згідно із статтею 11 частиною 2 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог.
Відповідно до статті 162 частини 2 абз. 2 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянину інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, оскільки позивач посилається на неправомірність нарахування та невиплат відповідачем передбаченої законом державної соціальної допомоги, суд вважає за необхідне з метою повного захисту прав та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог визнавши також бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді протиправною та зобов'язати відповідача провести відповідні нарахування та виплати.
Вимоги позивача щодо зобов'язання відповідного управління Пенсійного фонду України нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Згідно вимог частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, відповідно до статті 64 Конституції України, статей 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
3. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України №2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни»за період з 22 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених виплат.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Стягнути з державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 1 грн.70 коп.
6. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.М. Шешеня