Cправа № 2-а-2023/09/0770
Ряд стат. звіту № 2.9
Код - 03
м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого -судді Шешеня О.М.,
суддів: Андрійцьо В.Д., Большакова О.О.
при секретарі судового засідання -Сочка О.Я., сторін та осіб, які беруть участь у справі:
прокурора: представник - Костак В.В.;
позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сауляк», представник -Кондратенко Г.П.;
відповідача: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, представник -Теницька Н.М.;
третя особа на стороні відповідача: Кабінет Міністрів України, представник -Росоха С.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за уточненим адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сауляк»до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання вчинити дії, -
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 13 серпня 2009 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 14 серпня 2009 року.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сауляк», звернулося до суду з позовною заявою до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України в якій просить: зобов'язати відповідача видати наказ про надання позивачу спеціального дозволу на користування надрами -на видобування корисних копалин -Мужіївського родовища Закарпатської області в термін на 20 років та видати спеціальний дозвіл на користування надрами -на видобування корисних копалин Мужіївського родовища Закарпатської області в термін на 20 років.
В ході судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, просив суд визнати протиправними дії відповідача, стосовно відмови у видачі йому спеціального дозволу на користування надрами -на видобування корисних копалин -Мужіївського родовища Закарпатської області в термін до 20 років та зобов'язання вчинити дії, а саме: зобов'язати Міністерство охорони навколишнього природного середовища України видати наказ про надання позивачу спеціального дозволу на користування надрами на видобування корисних копалин - Мужіївського родовища Закарпатської області в термін до 20 років та видати спеціальний дозвіл на користування надрами -на видобування корисних копалин Мужіївського родовища Закарпатської області в термін до 20 років.
Позов обґрунтовує тим, що ним належним чином подано до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України заяву та встановлений перелік документів для отримання спеціального дозволу на користування надрами, а також дотримано обов'язок щодо узгодження питання надання спеціального дозволу з всіма відповідними державними органами та управліннями, однак відповідачем з цього приводу не прийнято жодного рішення, що і стало підставою для звернення до суду.
У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача - Міністерства охорони навколишнього природного середовища України в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову і просив суд відмовити у його задоволенні у повному обсязі.
Представник третьої особи на стороні відповідача - Кабінету Міністрів України заявлені позовні вимоги не визнав і не заперечив проти них, наголосивши, що дане питання не було предметом розгляду Кабінету Міністрів України у зв'язку з чим неможливо висловити свою думку з даного приводу.
Представник прокуратури підтримав відповідача і просив суд відмовити у задоволенні позову.
З заперечень Міністерства охорони навколишнього природного середовища України вбачається, що таким позовні вимоги не визнаються повністю. В обґрунтування заперечення останнє зазначило, що ним отримано від позивача заяву щодо надання спеціального дозволу 06.03.2009 року.
Однак відповідач наголосив, що згідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, Конституцією України закріплено принцип діяльності органів державної влади, згідно з яким, все що прямо не дозволено - те заборонено.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про надання спеціальних дозволів на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення та видобування стратегічно важливих корисних копалин»від 15 липня 1997р. № 742 затверджено перелік корисних копалин та їх мінімальні запаси або перспективні ресурси, що вважаються стратегічно важливими для економіки України. Крім цього встановлено, що спеціальні дозволи на геологічне вивчення та видобування корисних копалин, включених до зазначеного переліку, надаються Мінприроди на підставі рішення Кабінету Міністрів України відповідно до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами.
Таким чином, спеціальний дозвіл на користування надрами з метою видобування корисних копалин Мужіївського родовища, відповідно до абзацу 2 пункту 1 Постанови може бути наданий лише на підставі рішення Кабінету Міністрів України відповідно до Порядку надання дозволів на користування надрами.
17 березня 2009 року Мінприроди надало обґрунтовану відповідь позивачу, де було зазначено причини відмови в наданні спеціального дозволу на користування надрами та запропоновано ТОВ «Сауляк»звернутися до Мінприроди з питанням надання спеціального дозволу на користування надрами Мужіївського родовища після прийняття Порядку надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами.
Частиною 6 статті 16 Кодексу України про надра встановлено, що спеціальні дозволи на користування надрами надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, як правило на конкурсних засадах в Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова Кабінету Міністрів України № 273 від 27.02.2008 «Про , затвердження Порядку надання у 2008 році спеціальних дозволів на користування надрами»була прийнята на виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який обмежений у часі, а саме діяв тільки впродовж 2008 року.
Питання щодо отримання, спеціального дозволу на користування надрами в 2009 році може бути розглянуто лише після затвердження Кабінетом Міністрів України Порядку надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами, за умови надходження на адресу Мінприроди передбаченого цим Порядком пакету документів у повному обсязі.
Вимога про необхідність затвердження Порядку надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами встановлена не лише статтею 5 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», а і частиною 6 статті 16 Кодексу України про надра.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»не містить норм, які б скасовували чи змінювали обсяг прав і обов'язків, передбачених іншими законами України.
Порядок надання у 2008 році спеціальних дозволів на користування надрами, незважаючи на чинний статус, застосованим бути не може з огляду на обмеженість дії у часі, що випливає з самої назви, а також пункту 1 Порядку.
Крім того, відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення», благородні метали, а саме золото належить до корисних копалин загальнодержавного значення.
Згідно статті 9 Кодексу України про надра, погодження про надання надр у користування з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також для цілей не пов'язаних з видобуванням корисних копалин належить до відання обласних рад.
Підпункт 4 пункту б частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»не впливає на необхідність дотримання пункту 22 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»і статті 9 Кодексу України про надра.
Дія Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами обмежена у часі, процедура надання таких у 2009 році на той час не була визначена нормативно -правовим актом, у зв'язку з чим розгляд даного питання є не був можливим. Таким чином зазначене , на думку Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, свідчить про відсутність з його боку порушень чинного законодавства при розгляді документів позивача. Просить суд відмовити в задоволенні позову як безпідставному.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, представників прокуратури та Кабінету Міністрів України, врахувавши заперечення Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Ст. 3 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені ) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії ); 4 ) безсторонньо ( неупереджено ); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь -якими несприятливими наслідками для прав. свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія ); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, у судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Сауляк»зареєстровано 08.02.2002 року Рахівською районною державною адміністрацією Закарпатської області, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №334004 ( а. с. 32).
Відповідно до п. 1.8 Статуту Товариства основною метою його створення та діяльності є, зокрема пошук, розвідка золоторудних родовищ на території Закарпатської області , видобування та виробництво дорогоцінних металів та поліметалів, а згідно п.1.9 Статуту серед предметів його діяльності передбачено видобування корисних копалин ( а. с. 11-31).
У відповідності до ст.14 Кодексу України про надра, надра надаються у користування для: геологічного вивчення. В тому числі дослідно -промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення та видобування корисних копалин.
Згідно ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.
Судом встановлено що 21 листопада 2002 року Міністерство екології та природних ресурсів України видало позивачу спеціальний дозвіл на користування надрами реєстраційний № 2146, який надав йому право здійснювати геологічне вивчення, в т.ч. дослідно - промислову розробку родовища Сауляк. Як вбачається з зазначеного дозволу метою такого було здійснення позивачем дорозвідки середніх та нижніх горизонтів родовища, підрахунок запасів по промислових категоріях С1+С2, затвердження запасів в Державній комісії по запасах корисних копалин (ДКЗ). Термін дії даного дозволу складав 5 років та закінчився відповідно 21 листопада 2007 року.
У судовому засіданні встановлено, що протягом терміну дії спеціального дозволу № 2146 від 21.11.2002 р. позивачем було здійснено за свій рахунок дорозвідку середніх та нижніх горизонтів родовища «Сауляк», здійснено підрахунок запасів корисних копалин по промислових категоріях С1+С2, який затверджено Державною комісією по запасах корисних копалин (ДКЗ) протоколом №1476 від 26.03.2008р.
Маючи намір, розпочати наступний вид користування надрами -видобування корисних копалин Мужіївському родовищі, з метою отримання спеціального дозволу на це, останній 06.03.2009 року подав до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України відповідну заяву № 060309-1 від 06.03.2009, разом із доданими до неї документами.
Однак, як слідує з пояснень представника позивача, будь -якого рішення з цього приводу відповідачем прийнято не було. 17 березня 2009 року Відповідач повідомив Позивача про відмову у видачі спеціального дозволу на користування надрами.
В обґрунтування своєї відмови Відповідач посилався на: відсутність у Позивача підстави для отримання спеціального дозволу на користування надрами Мужіївського родовища (вид користування надрами - видобування корисних копалин) з огляду на ст. 5 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік", якою встановлено, що у 2009 році продаж спеціальних дозволів на користування надрами здійснюється на аукціонах, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, та на відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України Порядку надання в 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами.
З даним юбгрунтуванням суд не погоджується з наступних підстав. Як було визначено в Рішеннях Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р., № 10-рр/2008 від 22.05.2008 р., законом про держбюджет повинні регулюватися правовідносини щодо встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України через своє спеціальне призначення. У зв'язку із чим зупинення законом про Державний бюджет України дії законів України щодо надання пільг, компенсацій, гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає ст. 1, 3, ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. 21, 22, п. 1 ч. 2 ст. 92, ч. 1-3 , ст. 95 Конституції України, оскільки Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Суд, з врахуванням того, що в судовому засіданні встановлено, що позивач провів дорозвідку родовища «Сауляк»в 2002-2007р.р. за власні кошти, здійснив підрахунок запасів корисної копалини, який затверджено Державною комісією по запасах корисних копалин (ДКЗ) протоколом №1476 від 26.03.2008 р., констатує, що він правомірно звернувся з заявою про надання йому спеціального дозволу користування надрами (видобування корисних копалин) без проведення аукціону.
Заперечуючи проти позову відповідач Міністерство охорони навколишнього природного середовища України посилається на те, що згідно зі статтею 5 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»продаж спеціальних дозволів на користування надрами у 2009 році здійснюється на аукціонах, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
На той час Кабінетом Міністрів України ще не було затверджено Порядку надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами.
Однак, такі доводи не можуть бути взяті судом до уваги виходячи з наступного.
Відповідачем не доведена відсутність в Законі України № 3458-ІV «Про затвердження загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2010 року»№ 3458-ІV (далі - Закон України №3458-ІV) підстави для надання Позивачу спеціального дозволу на видобування корисних копалин Мужіївського родовища.
Пунктом 2 Розділу II Закону України №3458-ІV серед основних завдань його реалізації за напрямком «Дорогоцінні метали та алмази»- визначено створення сучасного золотовидобувного підприємства на базі промислової експлуатації Мужіївського родовища і родовища Сауляк. Слід зауважити, створення не підприємств, а підприємства.
Відповідач необґрунтовано посилається на відсутність у Законі України №3458-ІV вказівки на спосіб реалізації завдання щодо створення сучасного золотовидобувного підприємства на базі промислової експлуатації Мужіївського родовища і родовища Сауляк та необґрунтовано стверджує, що завдання щодо створення сучасного золотовидобувного підприємства на базі промислової експлуатації Мужіївського родовища і родовища Сауляк не має нічого спільного з зобов'язанням Відповідача надати Позивачу спеціальний дозвіл на користування надрами Мужіївського родовища.
Аналіз ст.ст. 14,19 Кодексу України про надра свідчить, що здійснення золотовидобування можливе лише за наявності спеціального дозволу на користування ділянкою надр.
Як вбачається із аналізу чинного законодавства про надра, в межах однієї ділянки надр видобування певної корисної копалини (наприклад, золота) може здійснюватися лише однією особою та відповідно на підставі одного спеціального дозволу на користування надрами. Надання декількох спеціальних дозволів на користування надрами щодо однієї ділянки надр чинним законодавством України не передбачено.
Тобто, видобування золота в межах Мужіївського родовища та родовища Сауляк можливе на підставі одного спеціального дозволу щодо кожного родовища.
Як було наведено в адміністративному позові, Позивач має беззаперечне право на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин родовища Сауляк, яке виникло внаслідок здійснення протягом 2002-2007р.р. Позивачем за свій рахунок дорозвідки середніх та нижніх горизонтів родовища Сауляк та підрахунку запасів корисних копалин по промислових категоріях С1+С2, який затверджено протоколом ДКЗ № 1476 від 26.03.2008 р. Зазначені обставини також підтверджено Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.05.2009р. у справі № 2а-358/09/0770. Тобто, здійснення промислової експлуатації родовища Сауляк можливо тільки Позивачем.
Оскільки Законом України №3458-ІV передбачено створення сучасного золотовидобувного підприємства (а не підприємств) при розробці обох родовищ - Мужіївського та родовища Сауляк, то з урахування наведеного, саме Позивач має право на створення сучасного золотовидобувного підприємства на базі промислової експлуатації/видобування золота Мужіївського родовища і родовища Сауляк.
Відповідно до ч. 6 ст. 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами надаються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр, яким відповідно до п.1, 2, п.п. 15 п. 4 Положення „Про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006р. №1524 (надалі - Положення „Про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України"), є Відповідач.
Вказані норми є нормами прямої дії, а нормативні акти, в яких вони містяться, є спеціальним законодавством у сфері надрокористування.
Завдання щодо створення сучасного золотовидобувного підприємства на базі промислової експлуатації Мужіївського родовища і родовища Сауляк знаходиться в безпосередньому зв'язку із зобов'язанням Відповідача надати Позивачу спеціальний дозвіл на видобування корисних копалин Мужіївського родовища.
Безпідставною є посилка Відповідача на те, що без формування відповідної нормативно - правової бази виконання Закону України №3458-ІV є неможливим.
Розділом III Закону України №3458-ІV визначено механізм його виконання. Проте, в напрямку «Нормативно - правове забезпечення»передбачалося розроблення, прийняття нових, а також внесення змін до обмеженого кола нормативно-правових актів у галузі регулювання використання надр, а саме: розроблення нової редакції Кодексу України про надра та Закону України «Про геологічне картування території держави»; розроблення та впровадження механізмів залучення вітчизняних та іноземних інвестицій у розвиток мінерально-сировинної бази України; внесення змін до Положення про Державний геологічний контроль України; вивчення питання щодо плати за використання надр і розроблення пропозицій з внесення змін до відповідних нормативно-правових актів.
Нормативно - правова база виконання Закону України № 3458-ІV сформована та міститься, як в самому Законі України № 3458-ІV, так й в інших нормативно-правових актах чинного законодавства України, зокрема в Кодексі України про надра, Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», Положенні «Про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України», з огляду на наступне.
Посилання Відповідача на відсутність порядку та підстави надання спеціальних дозволів надрокористувачам, з огляду на обмеженість у часі дії Порядку №273 (що визначав порядок надання спеціальних дозволів протягом 2008року) та неприйняття Кабінетом Міністрів України окремого акту (постанови) про порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами у 2009 році є безпідставним.
Згідно із ч. 6 ст. 16 Кодексу України «Про надра»спеціальні дозволи на користування надрами надаються, як правило, на конкурсних засадах в Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Норма статті 16 Кодексу України про надра є дозвільною нормою, яка дає альтернативу видачі спеціальних дозволів в персональному чи конкурсному Порядку. Припис про те, що спеціальні дозволи видаються, як правило, на конкурсних засадах в Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, означає лише те, що у випадку надання спеціальних дозволів саме на конкурсних засадах, порядок їх надання в такому випадку встановлює Кабінет Міністрів України.
Однак, ТОВ «Сауляк»не підпадає під дію норми ст. 16 Кодексу України про надра в частині необхідності отримання спеціального дозволу на конкурсних засадах в Порядку визначеному Кабміном, оскільки має беззаперечне право на його отримання без проведення аукціону.
Жодний нормативно -правовий акт чинного законодавства України не містить посилки на необхідність затвердження Кабінетом Міністрів України щорічного Порядку видачі спеціальних дозволів та продажу спеціальних дозволів лише на аукціонних за виключенням Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік».
Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік»прямо не передбачено зупинення норми ч. 6 ст. 16 Кодексу України про надра, але фактично внесено змін до ч. 6 ст. 16 Кодексу України про надра та встановлено інше правове регулювання відносин у сфері видачі спеціальних дозволів на користування надрами, що не відповідає Конституції України.
Не обґрунтованим є також і твердження Відповідача про те, що погодження питання надання спеціального дозволу є виключною компетенцією обласних рад. Згідно статті 140 Конституції України визначається місцеве самоврядування, як право територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Як вбачається з роз'яснень, що містяться в Рішенні Конституційного Суду України від 26 березня 2002 року Справа № 1-9/ № 6-рп/2002 (справа про охорону трудових прав депутатів місцевих рад) такому конституційному змісту інституту місцевого самоврядування властиві принаймні дві найважливіші ознаки. Це - самостійність територіальної громади, органів місцевого самоврядування у вирішенні певного кола питань і те, що предметами відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто, такі, які пов'язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад. Перелік таких питань визначено у Конституції України та Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР.
П.п. 4 п. б частини першої ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що погодження питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів загальнодержавного значення належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Згідно п. 22 частини першої ст. 43 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»до компетенції районних та обласних рад належить вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів відповідно районного, обласного значення, а також про скасування такого дозволу.
Аналогічна позиція Конституційного Суду України також зазначена у Рішенні від 16.04.2009року Справа №1-9/2009 №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), яка полягає у тому, що органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.
Кодекс України про надра та Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", фактично містять абсолютно суперечні та взаємовиключні положення щодо повноважень рад різних рівнів в частині повноважень на погодження питань надання спеціальних дозволів на видобування корисних копалин загальнодержавного значення.
Саме Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" с спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері місцевого самоврядування, а також у повній та виключній мірі визначає повноваження та компетенцію органів місцевого самоврядування. Натомість, Кодекс України про надра є нормативним актом, що у відповідності до ст.2 регулює гірничі відносини з метою: забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, охорони прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.
Згідно ст. 3 Кодексу України про надра законодавством про надра, тобто, законодавством, що регулює гірничі відносини в Україні є Конституція України, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», цей Кодекс та інші акти законодавства України, що видаються відповідно до них. Таким чином, як вбачається із вищенаведеного, Кодекс України про надра жодним чином не є законодавчим актом, що регулює повноваження та компетенцію органів місцевого самоврядування, отже не може застосовуватися як основний та пріоритетний акт у питаннях щодо їх компетенції.
Що стосується посилання відповідача у своєму запереченні на Постанову Кабінету Міністрів України «Про надання спеціальних дозволів на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення та видобування стратегічно важливих корисних копалин" від 15.07.1997р. № 742 (далі-Постанова №742) та на відсутність рішення Кабінету Міністрів України, як на належну підставу для відмови Позивачу у наданні спеціального дозволу на видобування корисних копалин Мужіївського родовища.
Постанова № 742 не покладає обов'язку на особу, зацікавлену в отриманні спеціального дозволу на видобування корисних копалин, які є стратегічно важливими для економіки України, звертатися до Кабінету Міністрів України та отримувати самостійно в Кабінеті Міністрів України рішення щодо видачі такого спеціального дозволу.
У відповідності до Постанови №742 спеціальні дозволи на видобування корисних копалин, які є стратегічно важливими для економіки України (до них відноситься також золото), надаються Мінприроди на підставі рішення Кабінету Міністрів України.
Пункт 2 Постанови № 742 прямо передбачає, що підготовка матеріалів для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів України питання щодо видачі спеціальних дозволів на користування ділянками надр, які містять стратегічно важливі для національної економіки корисні копалини, проводиться Міністерством охорони навколишнього природного середовища.
До того ж процедуру прийняття Кабінетом Міністрів України рішень з питань, віднесених до його компетенції, визначено Регламентом Кабінету Міністрів України (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 950 від 18.07.2007р.) (далі по - тексту Регламент).
У відповідності до п. 1 Параграфу 49 Регламенту обов'язок щодо розроблення проекту акта Кабінету Міністрів - розпорядження покладається на головного розробника, яким є орган, що здійснює його підготовку.
Підготовку у відповідності до п. 2 вказаного параграфу здійснюють, зокрема, міністерства відповідно до своєї компетенції.
Згідно п.п. 5, 6 параграфу 49 Регламенту головний розробник самостійно визначає заінтересовані органи виходячи із змісту основних положень проекту акта Кабінету Міністрів, а також організовує, спрямовує і координує їх роботу, а згідно Параграфу 54 головний розробник надсилаючи проект акта разом з пояснювальною запискою заінтересованим особам визначає строк для його погодження.
Головним розробником проекту акту, тобто розпорядження Кабінету Міністрів України спеціального дозволу на користування надрами для видобування корисних копалин є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України згідно з покладеними на нього повноваженнями відповідно до ст. ст.11, 16 Кодексу України про надра, п. 1, 2, п. п. 15 п. 4 Положення «Про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України».
Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 52 Закону України „Про Кабінет Міністрів України" від 16.05.2008 № 279-VI рішення Кабінету Міністрів України оформляється у формі розпорядження. Відповідно до п. 8 Положення „Про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11. 2006 р. N 1524, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази.
Тобто, Кабінет Міністрів України або приймає розпорядження, яким погоджує надання заявнику спеціального дозволу, а Міністерство охорони навколишнього природного середовища України видає наказ, яким відповідно надає заявнику такий спеціальний дозвіл, або зазначені органи мотивовано та обґрунтовано відмовляють заявнику в наданні йому спеціального дозволу на користування надрами.
Колегія суддів не погоджується з доводами відповідача, який стверджує, що дія Порядку № 273 обмежена у часі, а позаяк нового порядку про надання спеціальних дозволів на користування надрами у 2009 році ще не було визначено певним нормативним документом, розгляд питання про надання позивачу спеціального дозволу на користування надрами для видобування корисних копалин є неможливим, виходячи з наступного.
Постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 року № 608 «Про затвердження Порядку надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами»на час виникнення публічно -правових відносин, що є предметом розгляду даної адміністративної справи, ще не діяла, адже Позивач направив заяву з доданими до неї документами Відповідачу 06 березня 2009 року, а відмову у наданні дозволу отримав 17 березня 2009 року.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 «У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України»(справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто, до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Це ж передбачено і ч. 3 ст. 5 ЦК України відповідно до якої, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
У зв'язку із чим, не прийняття Міністерством охорони навколишнього природного середовища України рішення згідно поданих документів щодо надання спеціального дозволу з причин обмеження у часі дії Порядку № 273, його посилання на необхідність застосування Порядку надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами, відсутність нормативно-правового акту, який регулює таку процедуру в 2009 році, не є належним обґрунтуванням правомірності його позиції, оскільки така процедура передбачалась, зокрема статтею 16 Кодексу України про надра, Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», тому, вищезазначене свідчить про допущення відповідачем, як органом влади порушень конституційних прав суб'єкта господарювання, який був позбавлений права здійснювати свою статутну діяльність належним чином.
Статтею 55 Конституції України гарантовано кожному право на захист своїх прав і свобод у суді, а також на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з рішенням Конституційного суду України від 25.11.1997р. у справі за конституційним зверненням громадянки Дзюби Г.П. щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України, кожен має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважає, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють його права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
В даному випадку протиправність дій Відповідача полягає у тому, що Міністерством охорони навколишнього природного середовища України не було прийнято жодного рішення про надання або відмову в наданні Позивачеві спеціального дозволу на користування надрами за заявою від 06 березня 2009 року та доданими до неї документами.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дій, а отже колегія суддів приходить до переконання, що позовні вимоги є підставними і підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України слід присудити понесені Позивачем документально підтверджені, у вигляді сплати судового збору (квитанція № 155 від 20.03.09 р. судові витрати у розмірі 1 (одна) грн. 70 (сімдесят) коп. до стягнення з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у складі колегії суддів,-
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сауляк»- задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Міністерства охорони навколишнього природного середовища України щодо розгляду заяви з доданими до неї документами ТОВ «Сауляк»про надання спеціального дозволу на користування надрами.
3. Зобов'язати Міністерство охорони навколишнього природного середовища України розглянути заяву і додані до неї документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Сауляк»та вирішити питання щодо видання наказу про надання йому спеціального дозволу на користування надрами - на видобування корисних копалин - Мужіївського родовища Закарпатської області в термін на 20 років та видання спеціального дозволу на користування надрами - на видобування корисних копалин Мужіївського родовища Закарпатської області в термін на 20 років.
4. Присудити до стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сауляк»(90600 м. Рахів, вул. Привокзальна, буд. 13, Закарпатська обл.) понесені судові витрати у розмірі 1 (одна) грн. 70 (сімдесят) коп..
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя Шешеня О.М.
Суддя Андрійцьо В.Д.
Суддя Большакова О.О.