Україна
12 жовтня 2009 р. справа № 2а-13042/09/0570
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді
при секретарі Фенделєвій В.Є., Ємцовій Н.В.,
за участю представника позивача - Сергієнка О.Г.,
представника відповідача 1 - Савули М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання недійсною картки відмови у прийнятті вантажної митної декларації № 700000024/2009/020362 від 22.07.2009 року, скасування рішення про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000414/1 від 22.07.2009 року, стягнення з Головного управління Державного казначейства України у м. Києві грошових коштів у розмірі 63338,7 грн., у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання недійсною картки відмови у прийнятті вантажної митної декларації № 700000024/2009/020362 від 22.07.2009 року, скасування рішення про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000414/1 від 22.07.2009 року, стягнення з Головного управління Державного казначейства України у м. Києві грошових коштів у розмірі 63338,7 грн.
В обґрунтування позову посилається на норми Митного кодексу України та зазначив, що Митним кодексом України не передбачено, що якщо митна вартість в декларації нижча за статистичну, то 1-й метод застосовувати не можливо, а застосовується інший метод. Постанова Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006р. не зобов'язує митницю вимагати додаткові документи без потреби. Позивач зазначає, що така вимога відповідача є незаконною.
Згідно заявленої митної вартості ТОВ «Меркурій» мало сплатити 34 386.30 грн., згідно скоригованої вартості позивачем було сплачено 97 725.00 грн., тому позивач вважає, що ним було зайво сплачено коштів на суму 63 338.70 грн.
Тому просить суд визнати недійсною картку відмови № 700000024/2009/020362 від 22.07.2009р., скасувати рішення про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000414/1 від 22.07.2009р. та стягнути з відповідача 2 кошти у розмірі 63 338.70 грн.
Відповідач 1 надав суду заперечення проти позову, в обґрунтування яких зазначив, що Східна митниця діяла на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 та ст. ст. 261, 266, 273 Митного кодексу України, з приписів яких вбачається, що митний орган має право мигати, а декларант зобов'язаний надати необхідні документи. Тобто, як зазначає відповідач, достатність наданих документів визначає саме митний орган, а не декларант вантажу.
Також, відповідач звернув увагу суду на те, що митний орган має право корегувати заявлену митну вартість з урахуванням наявної інформації, зокрема, що міститься в ціновій базі даних ЄАІС ДМСУ.
Тому просить суд у задоволенні позову відмовити.
Відповідач 2 надав суду заперечення проти позову, відповідно до яких зазначив, що у ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України зазначено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.
Основною умовою повернення коштів, вказаних у позові є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.
Крім того, відповідач зазначив, що жодним законом чи нормативно-правовим актом не передбачено повернення надмірно сплаченого податку та зборів за рахунок коштів кошторису на утримання Головного управління.
Законодавчими та іншими нормативно-правовими актами не передбачено покладання відповідальності на органи Державного казначейства за дії інших органів державної влади.
Тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник позивача, що діє за довіреністю, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача 1, що діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Просив у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надав. Причини неявки суду не повідомив.
На підставі ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача 2.
Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».
Вислухавши у судовому засіданні представника позивача та представника відповідача 1, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 21955737.
16 червня 2009 року між Компанією «Терлит Трейд Лтд.» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (Покупець) укладений контракт № ТМ-09-0616, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує нафтову продукцію за цінами та в кількості і у відповідності з якістю, які обумовлені в додаткових угодах, що є невід'ємною частиною зазначеного контракту (п. 1.1 контракту).
16 червня 2008 року між сторонами укладений додаток щодо визначення асортименту та ціни на товар, у відповідності з яким ціна за тону (USD) залишку нафтовий високоплавкий (петролатум) склала 380.00, тобто ціна за 60 тон петролатуму склала 22 800.00.
Відповідно до положень ст. 1 Митного кодексу України митною декларацією є письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.
22 липня 2009 року позивачем до Східної митниці надана декларація митної вартості № 700000005/9/007514, відповідно до якої визначений код товару - 2712109090, ціна в іноземній валюті склала 20 026.76 (у гривні 153 412.99 грн.).
На підтвердження заявленої митної вартості відповідачу було надано такі документи: контракт № ТМ-09-0616 від 16.06.2009р., доповнення до контракту № 01 від 16.06.2009р., інвойс № 088/09 від 24.06.2009р., розрахунок ціни від 24.06.2009р., ВМД країни відправлення від 24.06.2009р., залізнична накладна № АЕ877727 від 24.06.2009р.
Східною митницею витребувані у Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» додаткові документи відповідно до вимог п. 11 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року, а саме:
- банківські платіжні документи, якщо рахунок було сплачено, а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та мають реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- договори з третіми особами, які пов'язані з договором (контрактом) щодо поставки товару, митна вартість якого визначається;
- рахунки про здійснення платежів третім особам;
- рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту);
- ліцензійний або авторський (дистриб'юторський) договір;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) (фірми-виробника товару);
- калькуляція фірми-виробника товару;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, які мають відповідні повноваження згідно із законодавством;
- відомості про якісні характеристики товару;
- інформація зовнішньоекономічних та біржових організацій про вартість товару (сировини).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» на зворотному боці ДВМ зазначено про відсутність можливості надання всіх необхідних документів для визначення митної вартості товару.
22.07.2009 року Східною митницею прийняте рішення про визначення митної вартості товару до ВМД № 700000005/2009/007514, у відповідності з яким вартість товару визначена на рівні 1.0800 USD (вартість за одиницю), що у загальному розмірі склало 56 918.16 USD.
Відповідно до наведеного рішення визначення митної вартості здійснено митним органом за шостим методом з огляду на недостатність відомостей для визначення митної вартості за ціною договору (вартість операції), відсутністю інформації щодо цін на ідентичні, аналогічні товари, та відсутністю інформації, що дозволяла б використати четвертий та п'ятий методи. Джерелом інформації та документами, які використані для розрахунку митної вартості товару митним органом зазначена цінова інформація ДМСУ (а.с. 29).
22 липня 2009 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Меркурій» відповідачем надана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2009/020362 (а.с. 28). Згідно з такою карткою відмови зазначено, що товари не підлягають митному оформленню через митний кордон України з причин неподання додаткових документів, необхідних для визначення митної вартості. В якості вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України Східною митницею визначено декларування товару за ціною та методом, визначеними Східною митницею у відповідному рішенні, зазначеному вище.
28 липня 2009 року на виконання рішення митного органу про визначення митної вартості Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» надано до Східної митниці вантажна митна декларація ІМ-40 № 700000005/9/007685, відповідно до якої задекларований товар - петролатум: масляниста речовина світло-коричневого кольору, попутний продукт виробництва залишкових масел з установок депарафінізації. Відправником товару визначено «ЗАТ «ЮКОС-Транссервіс» (ряд. 2). Умови поставки - СРТ (ряд. 20), код товару 27121090. Загальна сума за рахунком визначена у розмірі 153 469.07 грн. (ряд. 22), курс валюти 7.6632 (ряд. 23). З урахуванням коригування ціна складає 436175.24 грн. (ряд. 45). Митна вартість визначена позивачем за першим методом - ціною договору.
Відповідно до статті 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 264 Митного кодексу України на письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів.
З урахуванням вимог ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1. за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2. за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3. за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4. на основі віднімання вартості;
5. на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6. резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1 - 5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;
4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.
Відповідно до ст. 273 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі оцінка ввезеного товару для митних цілей має бути заснована на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна засновуватися на вартості товару вітчизняного виробництва чи на довільних чи фіктивних оцінках.
Відповідач 1 посилається на аналіз цінової інформації ідентичних та подібних товарів, ввезених раніше іншими суб'єктами господарювання на територію України.
Відповідно до ст. 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Відповідачем 1 зазначається про неподання позивачем повного переліку документів, передбачених саме п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до ч. 2 п. 2 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України № 314 від 20.04.2005 року, на вимогу митного органу декларантом подаються й інші документи, потрібні для здійснення митного оформлення, подання яких визначено законодавством України.
Відповідно до п. 11 цього Порядку для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
На законну вимогу митниці позивач додаткові документи надав в не повному обсязі.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про Єдиний митний тариф» при явній невідповідності заявленої митної вартості товарів та інших предметів вартості, що визначається відповідно до положень цієї статті, або у разі неможливості перевірки її обчислення митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі цін на ідентичні товари та інші предмети, цін на подібні товари та інші предмети, що діють в провідних країнах-експортерах зазначених товарів та інших предметів.
Так, під час здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, для поглибленого контролю за правильністю визначення митної вартості із застосуванням положень 265 Митного кодексу України посадова особа митного органу, що здійснює такий контроль, використовує інформацію бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, а також електронного або паперового бюлетеня «Огляд цін українського та світового товарних ринків», біржову інформацію про ціни на товари та сировину, інші джерела, де наведено цінові характеристики таких товарів та сировини.
Стаття 88 Митного кодексу України зобов'язує декларанта надати митному органу передбачені законодавством документи та відомості, необхідні для виконання митних процедур.
З урахуванням положень п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Термін подання додаткових документів становить 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх надання, та за мотивованою заявою декларанта такий строк може бути продовжено.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару посадовою особою відповідача на адресу декларанта позивача надано пропозицію надати додаткові документи згідно вимог 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766, про що декларант був повідомлений належним чином.
Позивач відмовився від надання додаткових документів у повному обсязі за п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766, про що зроблено відповідний запис на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.
Відповідно до п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовляється від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Отже, як випливає з приписів зазначених вище правових норм, митний орган має право вимагати, а декларант зобов'язаний надати необхідні додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару.
Необхідність надання додаткових документів була обумовлена тим, що між постачальником на адресу позивача було підприємство, яке не є виробником зазначеної продукції, і проти цього представник позивача у судовому засіданні не заперечував.
Крім того, в якості аргументації відсутності цінової інформації щодо вказівного товару було зазначено, що ціна товару визначається в результаті проведення товарів з продажу вказаного товару.
Втім, в контексті вимог зазначеного вище законодавства відповідач з урахуванням зазначеної інформації про ціни ДМСУ мав беззаперечне право prima facie коригувати вказану ціну, оскільки позивач невмотивовано не надав відповідачу додаткові документи, які б підтверджували обґрунтованість визначної позивачем ціни.
Тому суд вважає вимоги позивача такими, що є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання недійсною картки відмови у прийнятті вантажної митної декларації № 700000024/2009/020362 від 22.07.2009 року, скасування рішення про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000414/1 від 22.07.2009 року, стягнення з Головного управління Державного казначейства України у м. Києві грошових коштів у розмірі 63338,7 грн. - відмовити в повному обсязі.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 12 жовтня 2009 року в присутності представників сторін.
Повний текст постанови складений та підписаний 17.10.2009 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Могильницький М.С.