Україна
07 жовтня 2009 р. справа № 2а-14291/09/0570
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді
при секретарі Ломиног А.М.
за участю:
представника позивача: Чебаненко Є.О. - за довір
представників відповідача: Шевченко М.О.- за довір.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «WEF TRANS» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом до Приватного підприємства «WEF TRANS» про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
В обґрунтування позову вказав, що відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.2002 р.(зі змінами від 15.11.2006 р.) Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління та здійснює контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів встановленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.
Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів.
Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875 від 21.03.1991 р. (зі змінами від 23.02.2006 р.), далі Закон, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 вищезазначеної статті, і самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", та статтею 20 Закону, встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулося це порушення, сплачувати відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається згідно ст. 20 Закону.
Відповідно до ст. 20 Закону та зазначеної постанови передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.
На підставі ст. 20 Закону до правовідносин із стягнення адміністративно - господарських санкцій, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, Приватного підприємства «WEF TRANS», що наданий до Фонду, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 68 осіб. Таким чином, згідно ст. 19 Закону на підприємстві у 2008 році повинно бути працевлаштовані 3 інваліда. Фактично ж, за даними звіту на підприємстві працювало 1 інвалід.
Отже, відповідач не виконав норматив по створенню 2 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.
Згідно розрахунку, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання ПП «WEF TRANS» нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008 році, становить 28379,40 грн.
Так як відповідачем не сплачено адміністративно-господарські санкції, то пеня станом на 14 серпня 2009 року складає 1373,35 грн.
Загальна сума з урахуванням пені становить 29752,75 грн.
Таким чином, несплата адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008 році та ненадходження цих коштів до Державного бюджету України, перешкоджає державі у створенні економічних, соціально-побутових, соціально-психологічних умов для задоволення потреб інвалідів, чим порушуються інтереси держави та соціальні гарантії прав інвалідів.
Тому просить стягнути з Приватного підприємства «WEF TRANS» на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008 році у сумі 28379,40 грн. та пеню у сумі 1373,35 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, у судовому засіданні надав письмові заперечення, якими позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволені позову.
Судом встановлено, що згідно звіту Приватного підприємства «WEF TRANS» про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, який був підписаний і наданий відповідачем 24.02.2009 р. до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства становить 68 осіб, з них інвалідів -1 особа, кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановлених згідно з нормативом на 2008 рік повинна бути 3 особи. /а.с.5/.
У судовому засіданні встановлено та підтверджено окрім пояснень представника відповідача іншими доказами у їх сукупності, що ПП «WEF TRANS» , упродовж 2008 року, щомісяця, надавав до Донецького міського центру зайнятості Звіти по формі 3-ПН про наявність вакансій на підприємстві.
Як вбачається з листа Донецький міського центру зайнятості від 28.09.2009р № 02-09/3406 у 2008 році на заявлені вакансії ПП «WEF TRANS» інваліди не направлялися.
Відповідно до ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства (об"єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ч.1 ст. 19 даного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві ( в об'єднанні), організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Сплату штрафних санкцій підприємства (об"єднання), установи і організації проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" зазначено вичерпний перелік установ і організацій, до компетенції яких віднесено обов'язок щодо працевлаштування інвалідів. Це є центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.
Згідно ст. 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 року, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров"я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений роботи те, що не передбачено законодавством, а тому суд не може покладати відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків щодо працевлаштування інвалідів органами, зазначеними у статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Позивачем не доведено факт направлення уповноваженими органами на підприємство відповідача інвалідів для працевлаштування, так само як і не доведено безпосереднє звернення інвалідів на підприємство з метою працевлаштування, відсутні випадки відмови в працевлаштуванні інвалідів на підприємстві відповідача. Позивач не надав доказів направлення інвалідів жодним із передбачених законодавством органів на підприємство відповідача для працевлаштування.
Доводи позивача стосовно того, що відповідач в порушення вимог Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів не створив необхідну кількість робочих місць для інвалідів і тим самим порушив вимоги ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та не представив належних доказів, що підтверджують дії та наміри підприємства зі створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, судом вважаються безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. А отже він не може нести відповідальності, що встановлена ст. 20 Закону України "Про основи соціального захисту інвалідів України".
Згідно п.2 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування, і спеціалізоване робоче місце інваліда, тобто робоче місце, обладнане спеціальними технічними оснащеннями та приладами для праці інваліда в залежності від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювань і з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії, професійних навичок і знань інваліда.
В силу ст. 5 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порядок та умови визначенні потреб у зв'язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з урахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності інваліда.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про охорону праці" у випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій. Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
Пунктом 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів передбачено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології (конкретної форми захворювання).
Таким чином, законодавство України пов'язує виконання підприємствами, організаціями зобов'язань щодо працевлаштування інвалідів саме з наявністю рекомендацій медико-соціальної експертизи, за відсутністю яких підприємство позбавлено можливості самостійно створити необхідне робоче місце для інваліда, насамперед не усвідомлюючи, який саме інвалід, з якими анатомічними дефектами чи нозологічними формами захворювання може звернутися безпосередньо, чи буде направлений з метою працевлаштування.
Оскільки, відповідачем вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів із забезпечення працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватися.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позивачем не доведена вина відповідача у не створенні робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій.
На підставі ст. 19 Конституції України, ст.ст.18, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст.12 Закону України «Про охорону праці», Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 року, керуючись ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254 суд,
В задоволенні позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «WEF TRANS» про стягнення адміністративно-господарських санкцій відмовити повністю.
Вступна та резолютивна частина постанови проголошена 07 жовтня 2009 року.
Повний текст постанови буде виготовлений 12 жовтня 2009 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кірієнко В.А.