Україна
16 березня 2009 р. справа № 2-а-35393/08/0570
час прийняття постанови: 12-55
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді
при секретарі Куранді Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1, м. Артемівськ
до 1) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та 2) Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області
про визнання неправомірною бездіяльності, стягнення грошової компенсації за формене обмундирування та продовольчі пайки в сумі 5000 грн.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 - за ордером
від першого відповідача: Казанцева Д.Г. - за дов. від 03.02.2009р.
від другого відповідача: Галімшиної Г.В. - за дов.
ОСОБА_1 заявлено позов до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання неправомірною бездіяльності у виплаті грошової компенсації замість форменого обмундирування та продовольчих пайків в сумі 5000 грн., стягнення грошової компенсації замість форменого обмундирування та продовольчих пайків в сумі 5000 грн. станом на 11.11.2008р. (з урахуванням зміни позовних вимог).
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на наявність визнаної відповідачами заборгованості з виплати грошової компенсації за формений одяг та продовольчі пайки.
Представники відповідачів у письмових запереченнях проти позову заперечують, не підтверджують наявність заборгованості перед позивачем, а також посилаються на пропущення процесуального строку позивачем для звернення із позовом до суду.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 наказом ГУМВС України в Донецькій області від 31 жовтня 2007 року № 414 о/с звільнений з органів внутрішніх справ.
Факт наявності заборгованості перед позивачем з грошової компенсації за формений одяг та продовольчі пайки не підтверджується відповідачами. Крім цього, відповідачі наполягають, що діюче законодавство, як на момент звільнення позивача, так і на момент судового розгляду справи, не передбачає виплату компенсації за формений одяг та продовольчі пайки працівникам, які звільнилися з органів внутрішніх справ.
Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Обов'язковою умовою відмови у задоволенні адміністративного позову у зв'язку із пропущенням строку звернення до адміністративного суду в порядку частини 1 статті 100 КАС України є наполягання на цьому однієї із сторін.
Як вбачається із письмових заперечень та усних пояснень представників, відповідачі наполягають на відмові у задоволенні позову з підстави пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Позивач із позовом до адміністративного суду звернувся 5 грудня 2008 року, був звільнений з органів внутрішніх справ 31 жовтня 2007 року. Суд зазначає, що правовідносини публічної служби між позивачем та відповідачами були припинені в день його звільнення. Діюче законодавство не встановлює інших строків у спірних правовідносинах для звернення до суду, внаслідок чого суд вважає можливим застосування у даній справі статті 100 КАС України та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв'язку із пропущенням строку для звернення до суду.
Стосовно вирішення спору між сторонами по суті суд зазначає наступне.
Статтею 16 Закону України «Про міліцію» встановлено, що працівники міліції мають єдиний формений одяг, зразки якого затверджуються Кабінетом Міністрів України, що видається безоплатно.
Відповідно до пункту 2 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (з наступними змінами), рядовий та начальницький склад органів внутрішніх справ одержують грошове речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 року № 1515 «Про формений одяг осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизованих військових частин міліції внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу податкової міліції» Міністерством внутрішніх справ України було видано наказ від 5 грудня 2003 року № 1489, яким затверджено Положення про забезпечення речовим майном осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ і військовослужбовців внутрішніх військ МВС України та форми обліку речового майна.
Відповідно до пункту 4.6 наведеного Положення звільненим в запас видається належне на день звільнення обмундирування чи виплачується грошова компенсація за нього, особам, які звільняються без права носіння форми одягу, виплачується тільки грошова компенсація.
Наказом МВС України від 30 грудня 2005 року № 1265 приписи, які викладені в пункті 4.6 Положення, змінені в частині виплати компенсації, тобто на момент звільнення (31 жовтня 2007 року) на позивача вже не розповсюджувалися положення наказу МВС України № 1489 від 5 грудня 2003 року, внаслідок чого заборгованість перед позивачем за формене обмундирування у спірних правовідносинах відсутня, що підтверджено відповідачами.
Суд приймає посилання відповідачів на те, що діюче законодавство, як на момент звільнення позивача, так і під час судового розгляду справи, не передбачає виплату компенсації за продовольчі пайки працівникам, які звільняються з органів внутрішніх справ. Суд не приймає посилання позивача на Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з огляду на те, що позивач не має статусу військовослужбовця і норми даного Закону не розповсюджуються на нього. Матеріальне забезпечення та соціальний захист працівників органів внутрішніх справ регулюється спеціальним законодавством.
Враховуючи вищевикладене, а також не підтвердження відповідачами наявності заборгованості перед позивачем, пропущення позивачем річного строку для звернення до суду із позовом, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задовленні позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання неправомірною бездіяльності у виплаті грошової компенсації замість форменого обмундирування та продовольчих пайків в сумі 5000 грн., стягнення грошової компенсації замість форменого обмундирування та продовольчих пайків в сумі 5000 грн. станом на 11.11.2008р. відмовити повністю.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 березня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 20 березня 2009 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Смагар С.В.