Україна
19 жовтня 2009 р. справа № 2а-14876/09/0570
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Логойди Т. В.
при секретарі Кузнецова К.В.,
з участю представника позивача Музичука В.Ф., відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Костянтинівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області до ОСОБА_2 про примусове видворення за межі України,
У вересні 2009 року Костянтинівський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що начальником ВГІРФО 08 квітня 2009 року прийнято рішення про адміністративне видворення за межі України громадянина Латвії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Артемівка Костянтинівського району Донецької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, який нелегально мешкає в Україні з 15 березня 2003 року.
Вказаний громадянин прибув в Україну з Латвії 10 серпня 2002 року по візі П-2, строк дії якої продовжено до 15 березня 2003 року.
Після закінчення строку дії візи громадянин ОСОБА_2 виїхав з України, але при перетині кордону Республіки Білорусь був повернутий назад в Україну. Після повернення звертався до СГІРФО Костянтинівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з приводу реєстрації, на що йому було відмовлено та рекомендовано звернутися до Посольства Латвії з питанням про видачу довідки на повернення в Латвію. Але до вказаного посольства він не звертався і до теперішнього часу мешкає без реєстрації. При собі має паспорт громадянина Латвії НОМЕР_1 виданий 25 червня 1999 року ПВС Латвії строком до 25 червня 2009 року.
Підстав для подальшого перебування в Україні та офіційних прибутків для існування не має.
Враховуючи те, що відповідач тривалий час ухиляється від виїзду з України та немає коштів для покриття затрат на повернення до Латвії, просив прийняти рішення про примусове видворення за межі України вказаного іноземця.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні пояснив, що він 12 квітня 1994 року народився в України, але з 1963 року проживає у Латвії, де працював і має дружину та двох повнолітніх дітей, онука, які зараз там проживають. Громадянство Латвії не приймав через складність цього процесу. Пенсію також отримує у Латвії. В Україну приїхав до матері, яка погано себе почуває, де проживав на пенсію, яку по довіреності отримувала дружина і направляла йому в Україну. Строку дії вказаної довіреності закінчився, тому він не має коштів для існування в Україні і повернення назад у Латвію. Позов визнав в повному обсязі.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає у Латвії на постійній основі - прописаний у Латвії в місті Лієпая з 29 липня 1999 року, громадянство вказаної країни не приймав.
Начальником ВГІРФО Костянтинівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області 08 квітня 2009 року прийнято рішення про видворення за межі України громадянина Латвії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та зобов'язано його покинути територію України у термін до 08 травня 2009 року.
Рішення затверджено тимчасово виконуючим обов'язки начальника Костянтинівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.
Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_2 прибув в Україну з Латвії 10 серпня 2002 року по візі П-2, строк дії якої було продовжено до 15 березня 2003 року. Після закінчення строку дії візи відповідач виїхав з України, але при перетині кордону Республіки Білорусь був повернутий назад в Україну. Після повернення звертався до СГІРФО Костянтинівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з питанням реєстрації, в задоволенні якого відмовлено і рекомендовано звернутися до Посольства Латвії із заявою про видачу довідки на повернення в Латвію. Але до вказаного посольства він не звертався і до теперішнього часу мешкає без реєстрації. При собі має паспорт громадянина Латвії НОМЕР_1, виданий 25 червня 1999 року ПВС Латвії строком до 25 червня 2009 року.
З рішенням про видворення за межі України відповідача ознайомлено в день прийняття рішення.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, зокрема, проживання без документів на право проживання в Україні, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
У зв'язку з проживання без документів на право проживання в Україні суб'єктом владних повноважень щодо відповідача правомірно прийнято рішення про видворення його за межі України.
Оскільки ОСОБА_2 після прийняття рішення про видворення ухиляються від виїзду за межі України, суд приходить до висновку про те, що відповідно до вимог законодавства він підлягає примусовому видворенню.
Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Костянтинівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області до ОСОБА_2 про примусове видворення за межі України задовольнити.
Примусово видворити за межі України ОСОБА_2, який прописаний у Латвії в місті Лієпая з 29 липня 1999 року.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання вказаної заяви, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Логойда Т. В.